Літовченко Сергій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Литовченко.
Не варто плутати з іншим футболістом, що виступав за «Волинь» — Літовченко Сергій Сергійович
Ф
Сергій Літовченко
Сергій Літовченко
Сергій Літовченко
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Вікторович Літовченко
Народження 30 січня 1979(1979-01-30) (45 років)
  Миколаїв, УРСР
Зріст 186 см
Вага 80 кг
Громадянство  Україна
Позиція Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1998—2000 Латвія «Даугава» 52 (0)
2001 Україна «Колос» (Степове) ААФУ ()
2001 Україна «Черкаси» 9 (0)
2002—2003 Україна «Нафком» 60 (4)
2004 Білорусь «Торпедо-СКА» 21 (0)
2005—2006 Україна «Таврія» 30 (2)
2006—2009 Україна «Арсенал» (Київ) 43 (0)
2010 Україна «Волинь» 11 (0)
2010 Узбекистан «Локомотив» 13 (0)
2011 Україна «Геліос» 3 (0)
2011 Україна «Миколаїв» 12 (0)
2012—2013 Україна «Буча» ААФУ ()
2014—2015 Україна «Арсенал» (Київ) ААФУ ()
2015 Україна «Арсенал-Київщина» 2 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2015 Україна «Арсенал» (Київ) (тренер)
2015—2018 Україна «Арсенал» (Київ)
2018 Білорусь «Дніпро» (Могильов)
2019—2020 Вірменія «Локомотив» (Єреван)
2020—2021 Україна «Рубікон» (Київ)
2021— Україна «Олімпік» (Донецьк)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Сергій Вікторович Літовченко (30 січня 1979, Миколаїв) — колишній український футболіст, захисник. Після завершення ігрової кар'єри — футбольний тренер. З 24 липня 2021 року — головний тренер клубу «Олімпік» (Донецьк).

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець миколаївського футболу. Футбольні виступи розпочав у аматорському клубі «Гідролізник» з смт Ольшанське.

1998 року виїхав закордон, перейшовши в ризьку «Даугаву», в якій провів три сезони.

На початку 2001 року повернувся в Україну, де став виступати за аматорський клуб «Колос» з села Степове.

Перед початком сезону 2001/2002 підписав контракт з «Черкасами», які тільки-но вилетіли в другу лігу. Майже відразу футболіста помітив один з лідерів другої ліги клуб «Нафком-Академія» (Ірпінь), до якого Літовченко перейшов на початку 2002 року. В тому сезоні команда зайняло 2 місце в групі Б, а наступного Літовченко допоміг клубу здобути 1 місце і вперше в історії вийти до першої ліги. Там Сергій продовжував залишатись основним захисником команди, проте на початку 2004 року перейшов у мінське «Торпедо-СКА», де відіграв цілий сезон.

На початку 2005 року Літовченко повернувся в Україну, підписавши контракт з вищоліговою сімферопольською «Таврією». В її складі він 1 березня 2005 року у віці 26 років дебютував у Вищій лізі в домашньому матчі проти бориспільського «Борисфена» (2-1).

Влітку 2006 року перейшов у київський «Арсенал», в якому грав до кінця 2009 року, проте в жодному з сезонів не був основним захисником команди.

У лютому 2010 року підписав контракт з першоліговою «Волинню»[1], де виступав до кінця сезону і допоміг клубі повернутися в Прем'єр-лігу, після чого перейшов в ташкентський «Локомотив», де провів ще пів року.

На початку 2011 року став гравцем першолігового «Геліоса»[2], проте заграти в команді не зумів, провівши за пів року лише три матчі в чемпіонаті, і влітку того ж року перейшов до новачка першої ліги «Миколаєва», де провів ще пів року.

З 2012 року виступав за аматорські клуби «Буча» та «Арсенал» (Київ), а завершив кар'єру у друголіговій команді «Арсенал-Київщина» у 2015 році.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

В серпні 2015 року йому запропонували роботу у тренерському штабі київського київського «Арсеналу», а вже 23 грудня 2015 року Літовченко був призначений головним тренером команди[3], який очолював до 22 червня 2018 року. Після того як 2018 року «каноніри» виграли першу лігу та вийшли до вищого дивізіону, Літовченка було звільнено, а на його місце призначили зіркового Фабріціо Раванеллі[4].

3 серпня 2018 року Літовченко очолив білоруське «Дніпро» (Могильов)[5]. Під його керівництвом "Дніпро" провело 10 матчів, в яких здобули одну перемогу, двічі зіграло внічию і 7 матчів програло, через що, за три тури до фінішу чемпіонату могильовська команда перебувала на останньому місці в турнірній таблиці, тому вже 6 листопада разом із своїм помічником Віталієм Розгоном був звільнений з посади[6].

Влітку 2019 року очолив вірменський «Локомотив» (Єреван), але вже у 2020 році Літовченко був довічно дискваліфікований Федерацією футболу Вірменії від будь-якої діяльності, пов'язаної з футболом, за участь в організації договірних матчів, а команда була розформована[7].

У жовтні 2020 року Літовченко очолив друголіговий «Рубікон» (Київ)[8]. Під його керівництвом команда фінішувала на 11-му місці своєї групи Другої ліги, після чого влітку 2021 року разом з більшою частиною гравців перейшов у «Олімпік» (Донецьк), який через фінансові проблеми відмовився від виступів в Прем’єр-лізі, відпустив усіх гравців та тренерський штаб і заявився у Першу лігу[9].

Приватне життя[ред. | ред. код]

Має дружину Ірину та сина (2002 р.н.)[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Волинь» заявляє новачків. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 квітня 2013.
  2. ↑ UA-Футбол. У «Гелиоса» еще два новичка. Архів оригіналу за 19 січня 2011. Процитовано 19 квітня 2013.
  3. ↑ «Арсенал-Киев» представил Литовченко. MatchDay.ua (23 грудня 2015). Перевірено 23 грудня 2015.(рос.)
  4. ↑ Арсенал-Київ оголосив про призначення Раванеллі. www.ua-football.com (укр.). 22 червня 2018. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 25 липня 2021.
  5. ↑ Екс-тренер Арсеналу-Київ працевлаштувався в Білорусі. www.ua-football.com (укр.). 6 серпня 2018. Архів оригіналу за 28 листопада 2018. Процитовано 25 липня 2021.
  6. ↑ "Днепр" расторг контракт с Литовченко. football.by. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 25 липня 2021.
  7. ↑ "Прославились" в Армении: 25 украинцев замешаны в договорных матчах. football.ua. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 25 липня 2021.
  8. ↑ Сергей Литовченко возглавил "Рубикон". Footboom.com (рос.). Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 25 липня 2021.
  9. ↑ Мазур, Всеволод (24 липня 2021). Олімпік оголосив про призначення Литовченка на пост головного тренера команди. SPORTARENA.com (укр.). Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 25 липня 2021.
  10. ↑ Все нападающие раскрываются в киевском «Арсенале». Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 19 квітня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Кузнецов (2002) · Грозний (2002–2004) · Краковський (в.о) (2004) · Баранов (2004–2005) · Бабінчук (в.о) (2005) · Заваров (2005–2007) · Євсєєв (в.о) (2007) · Заваров (2007–2010) · Грозний (2010) · Євсєєв (в.о) (2010) · Бакалов (2010–2011) · Кучук (2011–2012) · Бакалов (2013) · Закарлюка (в.о) (2013) · Анненков (2014–2015) · Червенков (2015) · Літовченко (2015–2018) · Раванеллі (2018) · Гуменюк (в.о) (2018) · Грозний (2018) · Леонов (2019) ·

Мацкевич (1960) · Шарбур (1960) · Газаєв (1960) · Загрецький (1961–1963) · Бачурін (1964–1965) · Шевелянчик (1965–1967) · Каган (1968–1969) · Радзишевський (1970–1973) · Шарбур (1974–1976) · Волох (1977–1978) · Гордєєв (1979) · Байдачний (1980–1985) · Стрельцов (1986–1993) · Башмаков (1994–1995) · Костюков (1995) · Стрельцов (1995–2003) · Костюков (2003) · Стрельцов (2003–2005) · Костюков (2006–2007) · Брежезинський (2007) · Стрельцов (2007–2008) · Скоробогатько (2008–2011) · Геращенко (2011–2013) · Костюков (2013) · Лукашов (2014) · Геворкян (2015) · Седньов (2016–2017) · Левчук (2018) · Капов (2018) · Літовченко (2018) · Капов (2018) · Лукашов (2018–2019) · Біончик (2019) · Чумаченко (2020–2021) · Левчук (2021) · Молчан (2022–)

Кармелюк (2004–2005) · Петров (2005–2012) · Пилипчук (2012–2013) · Санжар (2013–2018) · Шевчук (2018–2019) · Климовський (в.о.) (2019) · Сезар (2019) · Климовський (в.о.) (2019) · Гомес (2019–2020) · Климовський (в.о.) (2020) · Климовський (2020–2021) · Калитвинцев (2021) · Санжар (2021) · Літовченко (2021–2022)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Літовченко_Сергій_Вікторович&oldid=42390836