Мельник Валерій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мельник Валерій Сергійович
Народився 24 січня 1952(1952-01-24)
Червоне, Барський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Помер 10 серпня 2007(2007-08-10) (55 років)
Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність викладач університету, математик
Alma mater ВНТУ
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Вчене звання професор і старший науковий співробітник
Заклад Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України, Інститут прикладного системного аналізу і КНУ імені Тараса Шевченка
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки

Вале́рій Сергі́йович Ме́льник (нар. 24 січня 1952, с. Червоне Барського району Вінницької області — пом. 10 серпня 2007, Київ) — український науковець, математик, доктор фізико-математичних наук (1991), професор (2000), член-кореспондент НАНУ (2000), віцепрезидент Київського математичного товариства, заступник директора Навчально-наукового комплексу «Інститут прикладного системного аналізу» Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Життєпис[ред. | ред. код]

Валерій Сергійович Мельник народився 24 січня 1952 року в с. Червоне Вінницької області в родині службовців. У 1974 році закінчив Вінницький національний технічний університет (ВПІ). У 1974—1975 рр. призваний до лав Радянської армії.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

  • 1974 — закінчив Вінницький національний технічний університет (ВПІ) за спеціальністю радіотехніка[1].
  • 1974—1975 — служба у лавах Радянської Армії.
  • 1976—1979 — аспірант КПІ за спеціальністю «Теорія систем і теорія керування».
  • 1997—2002 — працював у Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка.
  • 1988—2006 — викладав у Київському політехнічному інституті.
  • 1991 — очолив відділ синтезу керуючих систем Інституту кібернетики НАН України.
  • 1996 — завідувач відділу Інституту прикладного системного аналізу МОН та НАН України.
  • 1997 — працював в Інституті прикладного системного аналізу.
  • 1997—2007 — за сумісництвом працював на механіко-математичному факультеті професором кафедри інтегральних і диференціальних рівнянь Київського університету ім. Т. Шевченка та провідним науковим співробітником Інституту математики НАН України з 2004 р.
  • 2002 — очолив створений за його ініціативою Центр тестування та моніторингу знань Інституту моніторингу якості освіти.
  • 2003—2007 — заступник директора з наукової роботи Навчального-наукового комплексу «Інститутт прикладного системного аналізу» Міністерства освіти і науки та НАНУ[2].
  • 2006—2007 — віцепрезидент Київського математичного товариства.

Наукові ступені та вчені звання[ред. | ред. код]

1985 — кандидат фізико-математичних наук[3]

1991 — доктор фізико-математичних наук[4].

1993 — присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності «Математична кібернетика»[5]

2000 — присвоєно вчене звання професора[6]

2000 — присвоєно вчене звання члена-кореспондента Національної академії наук України зі спціальності «Інформатика і теорія систем»[7]

2000 — почесний професор Вінницького державного технічного університету[8][9]

Нагороди[ред. | ред. код]

2005 — Державна премія України в галузі науки і техніки[10][11][12].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Валерій Сергійович входив до складу двох спеціалізованих вчених рад з присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук (НТУУ КПІ, Інституту математики НАН України), експертної ради з математики ВАК України, був членом Американського математичного товариства, Нью-Йоркської академії наук та членом редколегії журналів: «Проблемы управления и информатики», «Вісник ВДТУ», «Applied Mathematics and Computer Science». Вчений брав участь у міжнародних конгресах і конференціях в Іспанії, Італії, Польщі, Франції, США та інших країнах.

Науковий доробок вченого становить понад 170 наукових праць, з них — 7 монографій з теорії керування, оцінювання та оптимізації систем з розподіленими параметрами, нелінійного аналізу, математичного моделювання, надрукованих у престижних світових наукових журналах. Валерій Сергійович розробив новий підхід до проблеми керування нелінійними розподіленими системами — функціонально-топологічний метод багатозначних максимально допустимих відображень, що дозволило вирішити дві проблеми Ж. Л. Ліонса. Під його керівництвом підготовлено 16 кандидатів і 4 доктори наук.

Сфера наукових інтересів[ред. | ред. код]

  • Методи нелінійного функціонального аналізу, зокрема теорії многозначних відображень і операторних та еволюційних включень у банахових і локально опуклих просторах,
  • теорії нелінійних диференціальних рівнянь у частинних похідних;
  • теорії мультидинамічних систем та теорії глобальних атракторів для еволюційних рівнянь, включень і варіаційних нерівностей без єдиності розв'язків;
  • теорії оптимального керування для об'єктів, що описуються нелінійними граничними задачами для рівнянь в частинних похідних; теорії функціональних просторів тощо.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Диплом радіоінженера
  2. ↑ Енциклопедія сучасної України
  3. ↑ Диплом кандидата наук
  4. ↑ Диплом доктора наук
  5. ↑ Атестат старшого наукового співробітника
  6. ↑ Атестат професора
  7. ↑ Диплом члена-кореспондента Національної академії наук України
  8. ↑ Диплом почесного професора ВДТУ
  9. ↑ Почесні професори ВНТУ
  10. ↑ Мельник Валерій Сергійович — НАН України
  11. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1782/2005 Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2005 року
  12. ↑ Диплом лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мельник_Валерій_Сергійович&oldid=41564628