Меса (музичний жанр)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ме́са — вокальний або вокально-інструментальний жанр духовної музики, що має циклічну будову. Початково меси призначалися для виконання у костелах під час богослужінь, що називаються (месами). До X століття меси виконувалися одноголосно (григоріанський хорал), пізніше багатоголосно. З XVII століття у церквах латинського обряду використовують інструментальний супровід. В православних, а також греко-католицьких церквах зберігається виконання мес хором a cappella, проте традиційно ці твори називаються літургіями.

[ред.] Структура меси

Меси можуть містити співи двох типів:

• Ординарій (Ordinarium missae) — постійні частини що мають стандартні тексти. Велика меса включає шість таких частин:

I. Kyrie — «Господи помилуй»
II. Gloria — «Слава»
III. Credo — «Вірую»
IV. Sanctus — «Святий»
V. Benedictus — «Благословенний»
VI. Agnus Dei — «Агнець Божий»

• Пропрій (Proprium missae) — частини, тексти яких можуть змінюватися в залежності від церковного свята (Наприклад alleluja, секвенція і т. д.).

В залежності від кількості частин меси бувають:

• missa brevis — коротка меса, що складається з двох частин: Kyrie i Gloria
• missa solemnis — урочиста, велика меса, як правило включає усі 6 частин ординаріо.
• Особливим різновидом меси є Реквієм — заупокійна служба. Цей цикл традиційно починається з градуалу Reqiem aeterna («Вічний спокій»), а також включає ряд інших частин, зазвичай відсутніх у месі.

[ред.] Історичний розвиток мес

З точки зору використання музичного матеріалу, серед багатоголосних мес XIV—XVI століть розрізняють:

• Меси, що спираються на cantus firmus у теноровому голосі (пізніше також у сопрано), що походив з григоріанських співів. Такі меси поширені у композиторів нідерландської школи
• missa parodia — меса, що спиралася на існуючу мелодію даного або іншого автора. Композитор міг змінити кількість голосів та змодифікувати композицію. Зокрема Орландо ді Лассо був автором мес. що писалися на мелодії французьких шансонів.
• missa sine nomine (безіменна)- меса, створена на власній мелодії композитора. Меси без cantus firmus з'явилися у кінці 15-16 ст., найвідомішим взірцем такого твору є Меса Папи Марцелла Дж. Палестрини.

У XVII—XX століттях жанр меси зазнав еволюцію, що була характерна усім жанрам церковної музики. В епоху бароко меса набула рис концертності, зблизившись з жанром опери, в епоху класицизму — відбулася симфонізація жанру, у XIX столітті жанр зазнав впливу естетики романтизму, а у XX столітті

[ред.] Джерела

• Stanisław Dąbek, Twórczość mszalna kompozytorów polskich w XX wieku. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN 1996
• Музыкальный энциклопедический словарь. М., «Советская энциклопедия», 1990

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.