Мілашина Олена Валеріївна
| Мілашина Олена Валеріївна | |
|---|---|
| рос. Елена Милашина[1] | |
 | |
| Народилася |
1977[2][3][4] Дальнєгорськ, Q37782907?, Приморський край, РРФСР, СРСР |
| Країна |
 Росія |
| Діяльність | журналістка, правозахисниця, письменниця, репортерка, редакторка, журналістка-розслідувачка |
| Alma mater | факультет журналістики МДУ (2001) |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Новая газета |
| Роки активності | 1997 — тепер. час |
| Нагороди | |
Олена Валеріївна Мілашина (28 жовтня 1978, Дальнєгорськ, Приморський край, РРФСР, СРСР) — російська журналістка, спеціальна репортерка і редакторка відділу спецпроєктів «Нової газети».
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 28 жовтня 1977 року в Дальнєгорську, Приморський край[5][6]. Вчилася в школі в Амурську.
У 1994—1995 роках взяла участь у програмі обміну FLEX. Це допомогло їй в подальшому вступі до Московського державного університету[7][8].
З 1997 року почала працювати репортеркою і журналісткою «Нової газети», паралельно навчалася. Одним з її наставниць була Ганна Політковська.
У 2000 році опублікувала серію матеріалів, присвячених катастрофі АПЛ «Курськ»[9], за що отримала нагороду Спілки журналістів Росії «Золоте перо Росії» в категорії «Журналістські розслідування»[10].
У 2001 році закінчила факультет журналістики МДУ імені Ломоносова.
Напрямками професійного інтересу є теми корупції, порушення прав людини на Північному Кавказі і в Чечні зокрема, розслідування теракту в Беслані (2004), вбивства Ганни Політковської (2006) та Наталії Естемірової (2009), конфлікту в Південній Осетії (2008). У жовтні 2009 року Олена Мілашина стала лауреатом щорічної премії міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch[11].
16 лютого 2006 року на неї скоєно напад у Беслані[12].
У березні 2010 року підписала звернення російської опозиції «Путін має піти»[13].
5 квітня 2012 року Мілашину побили в підмосковній Балашисі. За її словами, нападники жорстоко побили й пограбували її. Вона також повідомила, що під'їхав через півтори години поліцейський патруль і не надав їй допомоги[14].
8 березня 2013 року Мілашину відзначено спеціальною нагородою Держдепартаменту США «Відважні жінки світу». «За безстрашну і мужню журналістську роботу та за захист прав людини в Росії і в сусідніх країнах ми визнаємо Олену Мілашину мужньою жінкою», — цими словами держсекретар США Джон Керрі представив Олену Мілашину на церемонії. Вручала нагороду дружина президента США Мішель Обама[15].
У 2015 році Мілашина займалася розслідуванням резонансної справи про весілля начальника РВВС Ножай-Юртовського району та неповнолітньої дівчини. У зв'язку з цією справою отримувала погрози вбивства[16].
У 2017 році стала авторкою розслідування про масові переслідування геїв у Чечні. У зв'язку з чим отримала велику кількість погроз.
4 липня 2023 року в Чечні невідомі в масках напали на Олену Мілашину та адвоката Олександра Немова[17]. Вони перехопили їх дорогою з аеропорту до Грозного і жорстоко побили ногами, знищили техніку та документи. Таксі Мілашиної та Немова було заблоковано трьома автомобілями, а нападники заявили: «Виїжджайте звідси, вас попереджали. Нічого не пишіть». Мілашина була облита зеленкою, їй намагалися зламати пальці, били по них, вимагаючи паролі від телефонів[18]. 5 липня Олена Мілашина та Олександр Немов доставлені до клініки у Москві. Постраждалі прилітали до Чечні для висвітлення у суді справи Зареми Мусаєвої[19][20].
Пізніше Олена Мілашина розповіла проєкту «Живой гвоздь», що не збирається відмовлятися від поїздок до Чечні: «Я продовжу їздити в Чечню, хоче цього Кадиров чи не хоче»[21][22].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Премія Союзу журналістів Росії «Золоте перо Росії» в категорії «Журналістські розслідування» (2001) — за серію матеріалів про катастрофу АПЛ «Курськ»[23].
- Премія Human Rights Watch ім'я Алісон Де Форджес[en] (2009) — «за особисту мужність і боротьбу з корупцією та за дотримання прав людини в Росії»[24].
- Премія Московської Гельсінської групи (2009) — «за журналістську діяльність з просування цінностей прав людини»[25].
- Нагорода «Відважні жінки світу» Держдепу США (2013) — «за безстрашну і мужню журналістську роботу і за захист прав людини в Росії і в сусідніх країнах»[26].
- Премія імені Ахмеднаби Ахмеднабиева (2015) — за матеріал «Навколо пальців», опублікований 7 листопада 2014 року[27].
- Премія імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи[ru]» (2016) — за внесок у підвищення рівня обізнаності про різні тактики залякування, використовуваних владою Чечні для придушення критичних голосів[28].
- Премія «Редколегія» (2017) (спільно з Іриною Гордієнко і Оленою Костюченко) — «за серію публікацій про переслідування і вбивство геїв в Чечні»[29].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://meduza.io/feature/2023/07/04/trebovali-razblokirovat-gadzhety-oni-otkazalis-milashinoy-za-eto-slomali-paltsy
- ↑ Third Section Case Novaya Gazeta and Milashina v. Russia — ECHR.
- ↑ First Section Case Novaya Gazeta and Milashina v. Russia — ECHR.
- ↑ Elena Milashina — Vrije Universiteit Brussel.
- ↑ Elena Milashina. Vrije Universiteit Brussel (англ.). Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ HUDOC - European Court of Human Rights. hudoc.echr.coe.int. Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ Школьникам России закрыли Америку. ГОЛОС АМЕРИКИ (рос.). 1 жовтня 2014. Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ VOA: Российские власти «закрыли» школьникам Америку // Голос Америки. — 2014. — Помилка: неправильний час.(рос.)
- ↑ Дата смерти — август 2000 года. Гибель АПЛ «Курск» и его экипажа стала самым долгим расследованием «Новой газеты». Новая газета (рос.). 12 квітня 2197. Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ ЛАУРЕАТЫ ПРЕМИЙ СОЮЗА ЖУРНАЛИСТОВ РОССИИ ЗА 2001 ГОД «ЗОЛОТОЕ ПЕРО РОССИИ». Новая газета (рос.). 14 квітня 2077. Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ Елена Милашина // Human Rights Watch. — 2011. — Помилка: неправильний час.(рос.)
- ↑ Письмо главного редактора [Архівовано 4 вересня 2008 у Wayback Machine.], Дмитрий Муратов, Новая газета, 25 грудня 2006 року.
- ↑ Список известных деятелей, подписавших обращение «Путин должен уйти» | это... Что такое Список известных деятелей, подписавших обращение «Путин должен уйти»?. Словари и энциклопедии на Академике (рос.). Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ Би-Би-Си: «Журналистку „Новой газеты“ избили в Подмосковье» [Архівовано 8 квітня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Российский журналист Елена Милашина получила награду США за женское мужество | ИноСМИ - Все, что достойно перевода. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 12 березня 2013.(рос.)
- ↑ "Новая газета": Елене Милашиной угрожают убийством // Радио Свобода : радио. — 2015, июня. — Помилка: неправильний час.(рос.)
- ↑ Так выглядит Елена Милашина после жестокого нападения в Чечне. Фотография. Meduza (рос.). Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ Нападение в Грозном, здоровье Кадырова, суды над военными. Итоги недели. RFE/RL (рос.). 8 липня 2023. Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ Собчак: журналистку Елену Милашину избили, обрили налысо и облили зеленкой в Грозном. fontanka.ru - новости Санкт-Петербурга (рос.). 4 липня 2023. Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ «Они тыкали меня головой в землю, заставляли ее есть» Журналистка Елена Милашина подробно рассказала, как ее и адвоката Александра Немова избивали в Грозном. Meduza (рос.). Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ Утро у Лиз. Обыски у Пригожина. Обстрелы Белгорода. Елена Милашина. Алексей Венедиктов. 07.07.23 (укр.), процитовано 9 липня 2023
- ↑ Елена Милашина: «Я продолжу ездить в Чечню, хочет этого Кадыров или не хочет». Meduza (рос.). Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ ЛАУРЕАТЫ ПРЕМИЙ СОЮЗА ЖУРНАЛИСТОВ РОССИИ ЗА 2001 ГОД «ЗОЛОТОЕ ПЕРО РОССИИ» // Новая газета : газета. — М., 202. — Помилка: неправильний час.(рос.)
- ↑ В гостях у «Рекламы» – журналистка «Новой газеты» Елена Милашина. // Реклама : газета. — США, 2009. — Помилка: неправильний час.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Люди слова и дела. — 2009. — № 143 (Помилка: неправильний час).(рос.)
- ↑ Ануш Аветисян. Российский журналист Елена Милашина получила награду США за женское мужество // Голос Америки : редио. — 2013. — Помилка: неправильний час.(рос.)
- ↑ Победителем конкурса в память об Ахмеднаби Ахмеднабиеве стала Елена Милашина // Кавказский Узел. — 2015. — Помилка: неправильний час.(рос.)
- ↑ Журналисты Елена Милашина и Сеймур Хази удостоены премии имени Герда Буцериуса // Московская Хельсинкская группа. — 2016. — Помилка: неправильний час.(рос.)
- ↑ ЛЕНА МИЛАШИНА, ИРИНА ГОРДИЕНКО: «РАСПРАВЫ НАД ЧЕЧЕНСКИМИ ГЕЯМИ (18+)» // Премия «Редколлегия». — 2017. — Помилка: неправильний час.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Мілашина Олена Валеріївна у соцмережі «Facebook»- Елена Милашина. «Новая газета».
- Григорій Туманов. Олена Мілашина: «Поки Чечня не заговорить, нічого не зміниться» Colta.ru, 07.2017
|
