Мішель Турньє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мішель Турньє
Michel Tournier
Мішель Турньє
Народився 19 грудня 1924(1924-12-19)
Париж
Помер 18 січня 2016(2016-01-18) (91 рік)
Шуазель
Поховання Юньє
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність письменник
Сфера роботи французька література[1] і переклад[1]
Alma mater Тюбінгенський університет, Faculty of Arts of Paris[d] і Lycée Pasteurd
Мова творів французька
Жанр роман, есе
Magnum opus роман «П'ятниця, або Тихоокеанський лімб» (фр. Vendredi ou Les Limbes du Pacifique)
Членство Саксонська академія мистецтвd, Баварська академія витончених мистецтв, Académie d'Arlesd, Академія мистецтва НДРd, Гонкурівська академія і comité de lecture des éditions Gallimardd
Батько Alphonse Tournierd
Брати, сестри Jean-Loup Tournierd
Премії Гонкурівська премія, 1970

CMNS: Мішель Турньє у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Мішель Турньє (фр. Michel Tournier; (19 грудня 1924, Париж — 18 січня 2016, Шуазель) — французький письменник, лауреат Гонкурівської премії.

Біографія і творчість[ред. | ред. код]

Мати Турньє походила з Бургундії, батько — гасконець. Дитинство Мішель Турньє провів у Сен-Жермен-ан-Ле, за якийсь час родина переїхала до Неї-сюр-Сен. Разом з ним навчався Роже Німьє. Турньє виховувався під впливом німецької культури, музики й католицизму. Пізніше Мішель відкриває для себе філософію Гастона Башляра. Займався філософією у Сорбонні й Тюбінгенському університеті. Слухав Лекції Моріса де Гандіяка. Хотів викладати в ліцеї філософію, але зазнав невдачі на конкурсі на посаду викладача.

Мішель Турньє почав працювати на «Радіо Франс» як журналіст і перекладач, вів там передачу «Година французької культури». У 1954 році працює в рекламі для Європи 1. Також співпрацює з газетами «Ле Монд» і «Фігаро». З 1956 по 1968 працює у видавництві Плон і перекладає з німецької мови. Водночас продовжував діяльність журналіста на радіо. У 1968 з Люсьєном Клергом бере участь в організації фотографічного фестивалю в Арлі.

У 1967, надихнувшись Робінзоном Данієля Дефо, він пише свій перший роман «П'ятниця, або Тихоокеанський лімб» (фр. Vendredi ou Les Limbes du Pacifique). Роман був удостоєний Великої премії Французької академії.

У 1970 отримує Гонкурівську премію за роман «Вільшаний король» (Le Roi des Aulnes, укр. переклад — 2011), що розійшовся 4-х мільйонним тиражем. Роман екранізував Фолькер Шльондорф (Огр, 1996).

У 1971 публікує роман «П'ятниця, або Дике життя» (фр. Vendredi ou la vie sauvage) — спрощену версію своєї першої книги. Вона написана для дітей, тому що, на думку Турньє, якщо книгу читають діти, це свідчить про її достоїнства. Книга увійшла до шкільної програми, була продана тиражем у 7 мільйонів примірників, а також перекладена на багато мов.

У 1972 Мішель Турньє стає членом Гонкурівської академії.

У 1975 він публікує свій третій роман «Метеори», який розповідає про життя двох близнюків, Жана і Поля.

Похований на цвинтарі міста Шуазель[5].

Визнання[ред. | ред. код]

Отримав медаль Гете в 1993 . Почесний доктор Лондонського університету (1997).

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • П'ятниця, або Тихоокеанський лімб (Vendredi ou les Limbes du Pacifique, 1967)
  • Вільшаний король (Le Roi des aulnes, 1970) — український переклад В. Шовкуна (2011)
  • Метеори (Les Météores, 1975)
  • П'ятниця, або Дике життя (Vendredi ou la Vie sauvage, 1977)
  • Фетишист (Le Coq de bruyère, 1978)
  • Каспар, Мельхіор и Бальтазар (Gaspard, Melchior et Balthazar, 1980)
  • Політ вампіра (Le Vol du vampire, 1981)
  • Жіль і Жан (Gilles et Jeanne, 1983)
  • Золота крапля (La Goutte d'or, 1986)
  • Маленькі прози (Petites Proses, 1986)
  • Любовне свято опівночі (Le Medianoche amoureux, 1989)
  • Дуло (La Couleuvrine, 1994)
  • Дзеркало ідей (Le Miroir des idées, 1994)
  • Єлізар, вихід на Захід (Eléazar ou la Source et le Buisson, 1996)
  • Екстремальний журнал (Journal extime, 2002)
  • Німеччина, зимова казка Генріха Гейне (Allemagne, un conte d'hiver de Henri Heine, 2003)
  • Щастя в Німеччині? (Le Bonheur en Allemagne ?, 2004)
  • Зелене чтиво (Les Vertes lectures, 2006)

Українські переклади[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Czech National Authority Database
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. LIBRIS — 2016.
  4. datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  5. Où reposent les lauréats du prix Goncourt ? [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]Прочитано 30.04.2016

Література[ред. | ред. код]

  • Koster Serge, Michel Tournier. Paris: Julliard, 1995
  • Laroussi Farid, Écritures du sujet: Michaux, Jabès, Gracq, Tournier. Mons: Éditions Sils Maria, 2006
  • Colin Davis, Michel Tournier: Philosophy and Fiction, Clarendon Press, Oxford 1988 222 p.
  • Жіль Дельоз. Мішель Турньє та світ без Іншого (рос.) [Архівовано 29 серпня 2011 у Wayback Machine.]
  • Зана Л. Ю. Жанрова специфіка романної прози Мішеля Турньє: автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.04 / Людмила Юріївна Зана ; Тавр. нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. — Сімферополь, 2012. — 20 с.
  • Турньє, або Повільність // Володимир Єрмоленко. Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2017, с. 275–294.

Посилання[ред. | ред. код]