Марсель Пруст

Марсель Пруст
Valentin Louis Georges Eugène Marcel Proust
Дата народження:	10 липня 1871
Місце народження:	Париж, Франція
Дата смерті:	18 листопада 1922
Місце смерті:	Париж, Франція
Громадянство:	Франція
Рід діяльності:	Письменник, критик
Magnum opus:	"У пошуках втраченого часу"
Премії:	Гонкурівська премія

Марсель Пруст (фр. Valentin Louis Georges Eugène Marcel Proust, 10 липня 1871 — 18 листопада, 1922) — французький письменник, есеїст та критик, що здобув світове визнання як автор роману-епопеї «У пошуках втраченого часу» (фр. À la recherche du temps perdu), одного з найвизначніших творів світової літератури двадцятого століття.

Біографія

Марсель Пруст народився в районі Отей (фр. Auteuil, південний район Парижа), в будинку свого двоюрідного діда перед самим закінченням франко-прусської війни. Його батько, Адріан Пруст, відомий епідеміолог, займався вивченням способів запобігання розповсюдження холери у Європі та Азії і був автором багатьох книг із медицини та гігієни. Мати, Жанна Вейль, походила з родини успішного біржового маклера єврейського походження. Вона була освіченою та начитаною жінкою, її листи свідчать про неабияке почуття гумору.

У віці дев'яти років Пруст захворів на астму, його вважали хворобливою дитиною. У дитинстві він проводив свої канікули у селі Ільє, і саме це село, з деякими елементами дідового будинку в районі Отей, стало моделлю містечка Комбре, де відбуваються основні події «У пошуках втраченого часу». До святкування столітнього ювілею Пруста, село Ільє було перейменовано на Ільє-Комбре.

Незважаючи на слабке здоров'я, Пруст рік прослужив у французькій армії (1899-90), і цей епізод знайшов своє відображення у романі «На Германтову сторону» (третя частина епопеї). У молодості Пруст здобув репутацію сноба та дилетанта, через що у нього були певні проблеми із публікацією першої частини роману у 1913 році.

У нього були досить теплі стосунки з матір'ю. Для того, щоб заспокоїти батька, який наполягав на тому, щоб Марсель йшов працювати, влітку 1896 року він влаштувався у бібліотеку Мазаріні, проте одразу пішов на лікарняний, який тривав кілька років, після чого його звільнили. Він не пропрацював на своїй роботі жодного дня і не переїжджав з дому батьків аж до часу їхньої смерті.

У лютому 1903 року брат Марселя Пруста, Робер, одружився і виїхав з батьківського дому. Батько родини помер у вересні того ж року. Врешті, у вересні 1905 року померла й мати, яку Марсель дуже любив, і яка залишила йому великий спадок (приблизно шість мільйонів доларів у перерахунку на теперішні гроші, що становить місячний дохід у 15 тисяч доларів). Увесь цей час стан його здоров'я безперервно погіршувався.

Пруст був бісексуалом, і в роки Першої світової війни субсидував будинок терпимості для гомосексуалістів. Приблизно у 1909 році він почав роботу над основним своїм твором — «У пошуках втраченого часу». З 1907 по 1919 роки Пруст мешкав у квартирі, успадкованій від батьків на бульварі Осман, 102, де й писав свій роман-епопею. У вересні 1913 року вийшов перший роман епопеї «На Сваннову сторону» (фр. Du côté de chez Swann), опублікований на власний кошт у видавництві «Ґрассе», оскільки видавництво Ґаллімар в особі Андре Жіда забракувало рукопис. Роман був холодно зустрітий читачами та критиками. Зате другий його роман «У затінку дівчат-квіток» (фр. À l'ombre des jeunes filles en fleurs) приніс йому славу та був удостоєний премії братів Гонкурів за 1919 рік.

Останні три роки свого життя Пруст через тяжку форму астми провів прикований до своєї спальні, він спав удень і працював уночі. Марсель Пруст помер у 1922 і похований у Парижі на цвинтарі Пер-Лашез.

Творчість

Ще в юності Пруст почав писати й видавати літературні твори. В школі він до писував до журналів La Revue verte та La Revue lilas, а в 1890-1891 вів регулярну світську рубрику в газеті Le Mensuel. У 1892 він був одним із організаторів літературно-критичного журналу Le Banquet. Впродовж наступних кількох років він публікував критичні статті як у цьому журналі, так і в престижному La Revue Blanche. У 1896-му він видав збірку статей із цих журналів під назвою Les Plaisirs et les Jours (Задоволення та дні) з передмовою Анатоля Франса.

Починаючи з 1896, Пруст старанно вивчав твори мистецтвознавців сучасної йому епохи: Джона Раскіна, Ральфа Волдо Емерсона та Томаса Карлайла. Під впливом цих авторів склалися його власні погляди на художню літературу, її завдання і місце в житті. Письменник повинен спостерігати за тим, що відбувається, збагнути його суть і врешті-решт відтворити або пояснити цю суть в художньому творі. Захоплення Пруста Раскіном було настільки великим, що він взявся перекласти його твори французькою мовою, незважаючи на погані знання англійської. У 1904 році була видана «Ам'єнська біблія» Раскіна, а в 1906 «Сезам та лілії». Обидві книги мали передмову, написану Прустом.

Історики літератури відзначають, що крім Раскіна на формування Пруста як письменника вплинули також Сен-Сімон, Монтень, Стендаль, Флобер, Джордж Еліот, Федір Достоєвський та Лев Толстой.

Роман «У пошуках втраченого часу»

Українське видання роману «У пошуках утраченого часу»

Розпочатий у 1909 році, роман-епопея «У пошуках втраченого часу» (фр. À la recherche du temps perdu) є головною книгою Пруста, він складається з семи романів, у яких діють понад 2000 персонажів. Пруст помер раніше, ніж встиг завершити редагування останніх трох томів, і вони були опубліковані посмертно після редагування брата Робера. Ліричний герой роману нагадує самого Пруста. В романі розповідається про дорослішання й становлення героя в аристократичному та богемному середовищі Прекрасної епохи на шляху до письменництва.

Одна з особливостей роману — використання прийому мимовільної пам'яті. Ідея мимовільної пам'яті, тобто випливання у пам'яті спогадів певними подіями через далекі й не зовсім зрозумілі ланцюжки асоціацій, завдяки роману Пруста отримала самостійне життя в психології. Такий тип пам'яті навіть називають прустівською.

Українською роман був перекладений Анатолем Перепадею та публікувався у видавництві « Юніверс» з 1997 по 2002 рік.

Твори

У пошуках втраченого часу (À la recherche du temps perdu)

• На Сваннову сторону (Du côté de chez Swann, 1913)
• У затінку дівчат-квіток (À l'ombre des jeunes filles en fleurs, 1919) — Гонкурівська премія
• Ґермантська сторона (Le Côté de Guermantes, 1921/22)
• Содом і Гоморра (Sodome et Gomorrhe, 1921/22)
• Полонянка (La Prisonnière, 1923)
• Альбертина зникає (Albertine disparue, 1925)
• Віднайдений час (Temps retrouvé, 1927)

Інші твори

• Les Plaisirs et les Jours, Calmann-Lévy, 1896
• La Bible d'Amiens, передмова, переклад і примітки до праці Джона Раскіна «The Bible of Amiens», Mercure de France, 1904
• La mort des cathédrales, Le Figaro, 16 août 1904
• Sésame et les lys, переклад і примітки до праці Джона Раскіна «Sesame and Lilies», Mercure de France, 1906
• Pastiches et mélanges, NRF, 1919
• Chroniques, 1927
• Jean Santeuil, (перший роман Пруста), 1952
• Contre Sainte-Beuve (есе, в якому закладено основні мотиви «Пошуків»), 1954
• Chardin et Rembrandt, Le Bruit du temps, 2009

Посилання

• Нарис Сергія Гупала «Радзивілли розбудовували Олику, а увічнив їх Марсель Пруст».