Наголос
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
На́голос — це надсегментна одиниця мовлення. Наголос є властивістю складу. Носієм же його виступає голосний звук. Наголосом є виділення складу за допомогою сили, висоти та тривалості його вимовляння. Відповідно говорять про силовий (динамічний, експіраторний), музичний (тоновий, мелодичний) та кількісний (квантитативний) наголос залежно від того, який акустичний параметр його визначає.
Зазвичай прийнято вважати, що український наголос, як і наголос фактично в усіх слов’янських і більшості індоєвропейських мов, є силовий, заснований на силі видиху, м’язової напруги. Про це говорить і М.Наконечний у «Курсі СУЛМ. Фонетика» за ред. Білодіда (1969). При цьому зазначаючи, що український наголос, бувши в своїй основі силовим, має ознаки часокількісного і тонічного.
Однак Н.Тоцька (Тоцька Н. СУЛМ. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія, 1981), характеризуючи склад, говорить, що він найбільше визначається тривалістю, проте значною мірою і силою, і мелодикою.
Залежно від того, з якою сегментною одиницею співвідноситься наголос, його поділяють на словесний (тактовий), синтагматичний і фразовий.
Особливе значення набуває словесний наголос, який може бути вільним (нефіксованим) і постійним (фіксованим на якомусь складі в межах слова). Вільний наголос у свою чергу може бути рухомим або нерухомим залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова. В українській мові наголос вільний, рухомий. Для української мови характерним є і побічний наголос в багатоскладових словах. За словами М.Наконечного, це пов’язано з відносною слабкістю основного наголосу.
Залежно від семантики говорять про логічний і емфатичний наголос. Логічний наголос – особливе виділення якогось слова чи кількох у реченні. Емфатичний наголос – емоційне виділення сегменту мовлення.
Функції наголосу
Видільна. Наголос виділяє склад в межах слова, синтагми, фрази.
Конститутивна. Наголос організовує послідовність складів, об’єднуючи їх в єдине ціле й остаточно надаючи цій єдності рис слова.
Смисло- і форморозрізнювальна. Функція властива вільному наголосові і полягає в розрізненні смислу чи слів, які крім наголосу більше нічим не відрізняються (замóк-зáмок), або форм одного й того ж слова (вíкна-вікнá).
[ред.] Відтворення на комп’ютері
Стандарт Unicode містить комбінувальний символ наголосу "Combining acute accent" (U+0301), який можна вживати з українськими літерами. Для того, щоб поставити наголос на голосній літері, потрібно розташувати U+0301 після неї. Нова українська розкладка «Ukrainian Unicode» дозволяє напряму вводити знак наголосу з клавіатури.
Примітка: для того, щоб комбінувальні символи правильно відтворювались, вони мають підтримуватися шрифтом, що вживається, і рушієм відтворення шрифтів. Якщо шрифт або рушій не підтримують (або неправильно підтримують) комбінувальні шрифти, відображення таких символів, як знак наголосу буде спотворено (знак наголосу стоятиме після літери, показаний як порожній квадрат тощо).
[ред.] Джерела
- Український правопис. Видавництво «Наукова думка». 2007.
- "Punctuation." Wikipedia, The Free Encyclopedia
- "Characters and Combining Marks." Unicode.org
