Слов'янські мови
| Слов’янські мови | |
|---|---|
 Країни, де західнослов'янські мови є державними
Країни, де східнослов'янські мови є державними
Країни, де південнослов'янські мови є державними
|
|
| Регіон: | Східна Європа, Північна Азія, Центральна Європа, Балкани |
| Класифікація: | Індо-Європейська |
| Офіційний статус | |
| Державна: | Східні слов’яни: Білорусь Росія УкраїнаЗахідні слов'яни: |
| Коди мови | |
Слов'янські мови — група мов, що розвинулися з діалектів праслов'янської мови, яка становила собою одне з розгалужень індоєвропейської родини мов.
Зміст |
[ред.] Класифікація
Балто-слов'янські мови, число носіїв (станом на 1997):
![Балто-слов'янські мови, число носіїв (станом на 1997)[1].](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Balto_slavic_languages1997.png)
Розгалуження індоєвропейської родини мов:
Історично засвідчені записами ще вимерла полабська мова і староцерковнослов'янська мова. Підіймається також питання про історичне існування сибірської мови та її відродження.
Вигасли, лишивши слід тільки в місцевих назвах і подекуди окремих записаних словах, слов'янські мови на терені сучасної Східної Німеччини, Угорщини, Румунії і Греції.
|
 |
Подивіться слов'янські мови у Вікісловнику, вільному словнику. |
[ред.] Історія
|
Індоєвропейці |
|---|
| Індоєвропейські мови |
| Албанська · Вірменська Балтійські · Кельтські Германські · Грецька Арійські · Італійські Слов'янські мертві: Анатолійські · Палеобалканські (Дакська, |
| Індоєвропейці |
| Албанці · Вірмени Балти · Кельти · Германці Греки · Індоарійці Іранці · Романці · Слов'яни історичні: Хетти · Кельти · Германці · Скіфи · |
| Протоіндоєвропейці |
| Мова · Суспільство · Релігія |
| Прабатьківщина індоєвропейців |
| Курганна гіпотеза · Анатолійська гіпотеза · Вірменська гіпотеза · Індійська гіпотеза · Теорія палеолітичної безперервності |
| Індоєвропеїстика |
У період свого розпаду праслов'янська мова складалася з континууму діалектів; сучасні слов'янські мови утворилися в наслідок об'єднання певних діалектів навколо політичних і культурних центрів.
Традиційне уявлення про історію розвитку мов як постійний розпад, за схемою так званого родового дерева, не відповідає дійсності: концепція праслов'янської мови, що розпалася спершу на празахіднослов'янську, прасхіднослов'янську і прапівденнослов'янську мови, не підтверджується історичними й мовними фактами. Поширений поділ слов'янських мов на три групи, — східну, західну і південну (і менше поширений на північну, центральну і південну), має умовний характер і виправданий тільки з географічного погляду. За винятком теренів пізнішої колонізації, межі слов'янських мов окреслені нечітко, скрізь знаходяться перехідні говірки і навіть між літературними мовами переходи є поступові.
Слов'янські мови виділяються, насамперед, за генетичною засадою. Структурно слов'янські мови мають багато спільного, якщо брати їх попарно за географічною суміжністю, але мало спільних рис, що виявлялися б у всіх слов'янських мовах. Наприклад, у просодії є слов'янські мови з розрізненням інтонацій у наголошених голосних (хорватська, словенська, сербська, чорногорська, боснійська) і без нього, з довгістю голосних (словацька, чеська) і без неї, з сталим (польська, словацька, лужицька, чеська, македонська) і з рухливим наголосом. У фонетиці є мови з носовими голосними (польська) і без них, з дифтонгами (словацька, чеська) і без них, з опозицією в палаталізації приголосних і без неї (словенська, македонська). У морфології з відміною іменників і без неї (болгарська, македонська), з розгалуженою дієвідміною (сербська, чорногорська, боснійська, хорватська, болгарська, македонська) і з зредукованою тощо.
Риси спільні для всіх слов'янських мов, беручи синхронічно, проявляються почасти в подібностях засад їхньої структури, почасти в матеріальних елементах останньої. Рисами першого типу є, наприклад, наявність чергування певних голосних з нулем (але який саме голосний чергується, залежить від мови, пор. українська сон : сну, польська sen : snu, сербька й хорватська сан : сна), подібності в структурі кореня, наявність двох основ у дієслові супроти — переважно — однієї в імені, узгодження прикметника з іменником.
З матеріальних подібностей найяскравіші є в словнику, а надто в репертуарі коренів слів (часто одначе з семантичним зсувом, напр., укр. гора — болг. гора 'ліс', укр. шум — серб. й хорв. шума 'ліс'), зокрема в наборі прийменників і префіксів (з частковими відмінностями), меншою мірою суфіксів та ін.
[ред.] Обрані схожі слова
Це — коротка добірка основних споріднених слів у слов'янських мовах, яка робить наочними звукові зміни у відповідних мовах. Це не перелік перекладів: слова добрано перш за все за спільним походження, хоча їхнє сучасне значення може бути змінене.
| Праслов'янська | Українська | Польська | Словацька | Болгарська | Сербська | Білоруська | Словенська | Хорватська | Боснійська | Російська | Македонська | Чеська |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| *ognь | вогонь | ogień | oheň | огън | огањ | агонь | ogenj | oganj | oganj | огонь | оган | oheň |
| *ryba | риба | ryba | ryba | риба | риба | рыба | riba | riba | riba | рыба | риба | ryba |
| - | гніздо | gniazdo | hniezdo | гнездо | гнездо | гняздо | gnezdo | gnijezdo | gnijezdo | гнездо | гнездо | hnízdo |
| *oko | око | oko | oko | око | око | вока | oko | oko | oko | око | око | oko |
[ред.] Див. також
[ред.] Примітки
- ↑ Відповідно до даних, взятими з Анатоля Левіна В. В. Введення в Мови світу, Oxford University Press, Нью-Йорк - Oxford, 1997
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
- Мейе А. Общеславянский язык, пер. с франц., М., 1951.
- Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. Введение. Фонетика. М., 1961.
- Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. Чередования. Именные основы. М., 1974.
- Кузнецов П. С. Очерки по морфологии праславянского языка. М., 1961.
- Нахтигал Р. Славянские языки, пер. со словен., М., 1963.
- Вступ до порiвняльно iсторичного вивчення слов'янських мов. За ред. О. С. Мельничука. Киiв, 1966.
- Национальное возрождение и формирование славянских литературных языков. М., 1978.
- Бошкович Р. Основы сравнительной грамматики славянских языков. Фонетика и словообразование. М., 1984.
- Бирнбаум Х. Праславянский язык. Достижения и проблемы его реконструкции, пер. с англ., М., 1987.
- Vaillant A. Grammaire comparee des langues slaves, t. 1-5. Lyon - P., 1950-77.
|
|||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
