Наришкіна Наталія Кирилівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Наталія Кирилівна Наришкіна
Наталья Кирилловна Нарышкина
Natalia Naryshkina by anonymous (17-18 c., Yaroslavl museum).jpg
Наталія Наришкіна
Народилася 22 серпня (1 вересня) 1651(1651-09-01)
село Алєшня Рибновського району на Рязанщині
Померла 25 січня (4 лютого) 1694(1694-02-04) (42 роки)
Московський Кремль
Титул цариця
Батько Кирило Наришкін
Матір Анна Леонтьєва
Чоловік Олексій Михайлович
Діти Петро, Наталія

Ната́лія Кири́лівна Нари́шкіна (рос. Наталья Кирилловна Нарышкина; 22 серпня (1 вересня) 1651(16510901)25 січня (4 лютого) 1694) — московська цариця, друга дружина царя Олексія Михайловича, мати Петра I, донька боярина Кирила Наришкіна

Біографія[ред.ред. код]

Григорій Сєдов. «Вибір нареченої царем Олексієм Михайловичем». 1882

Наталія Кирилівна виховувалася у московській садибі Артамона Матвєєва, де, як вважається, її і помітив цар Олексій Михайлович. Наталія були викликана на зібраний зі всієї країни огляд наречених і повінчана з царем 22 січня 1671 року, коли їй було 19 років[1]. Від цього шлюбу в них народилося дві доньки і син. Живими залишилося двоє — майбутній цар Петро Олексійович і донька Наталія. Третя дитина — донька Феодора прожила 4 роки (16741678).

Після смерті Олексія Михайловича для Наталії Кирилівни настали тривожні часи. Їй довелося очолити невдалу боротьбу Наришкіних із Милославськими (родиною першої дружини Олексія Михайловича). При Федорі Олексійовичу Наталія Кирилівна жила із сином переважно у підмосковних селах Преображенське та Коломенське[2].

Під час стрілецького бунту 1682 року багато родичів колишньої цариці були убиті. В результаті був знайдений «компроміс» — царями оголошено обидвох братів — десятирічного Петра і п'ятнадцятирічного Івана. Івана оголосили «старшим» царем. А згодом регенткою стала царівна Софія, представниця родини Милославських. Повновладна правителька, вона повністю відсторонила Наталію Кирилівну від керування країною. Незгоди між царськими «дворами» у Москві і Преображенському не припинялися.

У 1689 році за вказівкою Наришкіної відбувся перший шлюб Петра I з Євдокією Лопухіною.

Опальне становище вдови-цариці продовжувалося до перемоги Петра над Софією 1689 року. Але, отримавши перемогу, цар не займався державними справами, переклавши цей вантаж на плечі матері. Вона передоручила ці повноваження своїй родині — Наришкіним. Правління державою вона доручила брату боярину Леву Наришкіну. Князь Борис Куракін відгукується про Наталію Наришкіну як про доброчесну, але не надто вмілу у державних справах жінку. На думку Куракіна, рос. «правление оной царицы Натальи Кирилловны было весьма непорядочное, и недовольное народу, и обидимое».

Як свідчить листування Петра з матір'ю, вона мала досить великий вплив на нього[2]. Своєю частою відчутністю він нерідко засмучував матір. Наталія Кирилівна Наришкіна померла на 43 році життя у 1694 році. Після смерті матері Петро Олексійович отримав всю повноту влади.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]