Федір Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Федір Олексійович
Федір Олексійович

Час на посаді:
29 січня (8 лютого) 1676 — 27 квітня (7 травня) 1682
Попередник Олексій Михайлович
Наступник Іван V Олексійович і Петро I

Народився 30 травня (9 червня) 1661(1661-06-09)
Москва
Помер 27 квітня (7 травня) 1682(1682-05-07) (20 років)
Москва
Дружина 1) Агафія Грушецька
2) Марфа Апраксіна
Діти від 1) Ілля Федорович помер в дитинстві
Релігія Православний

Федір Олексійович Романов (30 травня (9 червня) 1661(16610609) — 27 квітня (7 травня) 1682) — московський цар у 1676—1682 роках. Син Олексія Михайловича і його першої дружини Марії Милославської.

Біографія[ред.ред. код]

П'ятнадцятирічним, після смерті батька, був вінчаний на царство в Успенському соборі Кремля 18 червня 1676. Спочатку країною намагалася керувати мачуха, Наришкіна Наталія Кирилівна, яку вдалося усунути від справ родичам Федора, направивши її разом з сином Петром (майбутнім Петром I) в заслання в підмосковне село Преображенське. Малолітній і хворобливий Федір Олексійович не був здатним до самостійного правління. На початку царювання Федора Олексійовича керівництво державою знаходилось у руках його найближчих родичів Милославських; великим впливом при дворі користувався патріарх Іоаким і вихователь Федора Олексійовича Симеон Полоцький. У подальшому вирішальний вплив на державні справи здобули фаворити Федора Олексійовича — І.Язиков і А.Лихачов. За царювання Федора Олексійовича у 1678 був проведений загальний перепис населення; в 1679 введено подвірне оподаткування прямими податками, що збільшило податний гніт;зміцнилось централізоване управління державою: було створено розряди (військові округи), посошне оподаткування було замінене подвірним оподаткуванням (1679), зміцнювалась влада воєвод на місцях (скасовано місництво, 1682). За правління Федора Олексійовича Московська держава у 1671-81 вела війну з Туреччиною, під час якої відбулись Чигиринські походи 1677-78. Уряд Федора Олексійовича уклав з Османською імперією Бахчисарайський мирний договір 1681, за умовами якого Лівобережна Україна з Києвом залишалась у складі Московської держави. Помер 27 квітня 1682 року у віці 20 років, не лишивши по собі спадкоємця. Розпорядження щодо престолонаслідування теж не зробив. Похований в Архангельському соборі Московського Кремля. Питання про престолонаслідування викликало хвилювання, що закінчилися кривавим стрілецьким бунтом. Патріарх Іоаким запропонував оголосити про вінчання на царство одночасно двох царів - малолітніх братів Федора Олексійовича Івана V і Петра І, а регентшою при них сестру Софію Олексіївну.

Особисте життя[ред.ред. код]

В липні 1680 року Федір Олексійович одружився на дочці польського шляхтича, який був на службі у Московської держави, Агафії Грушецькій (1663—1681). В липні 1681 року цариця народила сина, царевича Іллю Федоровича, а за три дні по тому вмерла від пологової гарячки. Царевич Ілля вмер через десять днів після народження. Це була єдина дитина Федора Олексійовича. В лютому 1682 року царя одружили вдруге з Марфою Апраксіною, та за два місяці, в квітні 1682 року, Федора Олексійовича не стало.

Література[ред.ред. код]

  • Седов П. В. Закат Московского царства, царский двор конца XVII века. СПб.: Петербургский институт истории, изд-во «Дмитрий Буланин», 2006. — 604 с.

Посилання[ред.ред. код]