Наркоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Наркоз (грец. nárkosis, також Загальна анестезія, Загальне знеболювання — оніміння, заціпеніння) — загальне знеболювання, подібне до стану штучного сну, з повною або частковою втратою свідомості і втратою больової чутливості.

Про термін[ред.ред. код]

Під терміном «наркоз» розуміють саме загальне знеболювання організму. Коли говорять про локальне (місцеве) знеболювальне вживають термін «місцева анестезія» або місцеве знеболення (прикметник «місцевий» приватно опускається — еліпсис). Наріжним каменем даного виду знеболювання є саме вимкнення свідомості(narcosis — засипання), саме тому вираження «загальний наркоз» і «анестезія» абсолютно різні поняття.

Види наркозу[ред.ред. код]

  • Інгаляційний;
  • Парентеральний (внутрішньовенний, внутрішньовенний з ШВЛ, внутрішньом'язовий, ректальний та ін);
  • Комбінований наркоз (знеболювання досягається послідовним застосуванням різних наркотичних засобів і методів їх введення).

Залежно від того, що відбувається під час наркозу з диханням хворого, розрізняють наркоз зі спонтанним (самостійним) диханням і зі штучною вентиляцією легень (ШВЛ). Другий варіант звичайно вимагає інтубації трахеї (у дихальні шляхи вводиться спеціальна трубка після того як хворий засинає) або застосування інших методів, що забезпечують можливість вдувати повітря, кисень або газові суміші в легені хворого за допомогою апарату ШВЛ або спеціального мішка.

Клінічне застосування[ред.ред. код]

Головна мета наркозу — уповільнення реакцій організму на оперативне втручання, перш за все відчуття болю. При цьому медикаментозний сон, з яким найчастіше і асоціюється поняття «наркоз», є лише одним (і головним) компонентом наркозу. При проведенні наркозу також важливо придушення або значне зниження вираженості вегетативних (автоматичних) реакцій організму на хірургічну травму, які проявляються збільшенням частоти серцевих скорочень (тахікардія), підвищенням артеріального тиску (артеріальна гіпертензія) та іншими явищами, які можуть мати місце навіть при вимкненій свідомості. Це придушення вегетативних реакцій називається знеболенням або аналгезією. Третій компонент наркозу — міорелаксація, або розслаблення м'язів, необхідне для забезпечення нормальних умов для роботи хірургів.

Література[ред.ред. код]

  • Бунятян А.А., Рябов Г.А. и Маневич А.З. Анестезиология и реаниматология, с. 163, М., 1984;
  • Михельсон В.А. Детская анестезиология и реаниматология, М., 1980;
  • Осипова Н А. Оценка эффекта наркотических, анальгетических и психотропных средств в клинической анестезиологии, Л., 1988;
  • Осложнения при анестезии, под ред. Ф.К. Оркина и Л.X. Купермана, пер. с англ., т. 1, М., 1985;
  • Справочник по анестезиологии, под ред. Л.П. Чепкого, Киев, 1987.

Посилання[ред.ред. код]