Сон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чоловік, що спить у поїзді вночі
Дитина, яка спить.

Сон — періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники.

Історія дослідження[ред.ред. код]

Засновником «науки про сон» була М. М. Манасеїна (18431903), учениця фізіолога І. Р. Тарханова, яка в 1870-ті рр. на цуценятах вивчала значення сну для організму. Аналізуючи свої результати, Манасеїна прийшла до висновку, що сон для організму важливіший їжі.

Сучасні уявлення про природу сну сформувалися у другій половині 20 ст. з появою методів реєстрації біоелектричної активності головного мозку (електроенцефалограма, ЕЕГ), м'язів (електроміограма, ЕМГ) і очей (електроокулограма, ЕОГ). Найбільшим досягненням в цій області було відкриття в 1950-ті рр. Н. Клейтманом, У. Дементом (США) і М. Жуве (Франція) так званого парадоксального сну.

Фізіологія сну[ред.ред. код]

Під час сну підвищується рівень анаболічних процесів та знижується катаболізм.

Сон у нормі відбувається циклічно, приблизно кожні 24 години. Ці цикли називають циркадними ритмами. Вони перевизначаються кожну добу, найбільш важливим фактором є рівень освітлення. Від природного циклу освітленості залежить рівень концентрації спеціальних фотозалежних білків. Циркадний цикл налаштований зазвичай на довжину світлового дня.[1] Крім нічного сну в деяких культурах існує фізіологічно обумовлений короткочасний денний сон — сієста.

Засинання[ред.ред. код]

Безпосередньо перед сном наступає стан сонливості, зниження активності мозку, для якого характерні:

  1. зниження рівня свідомості;
  2. позіхання;
  3. пониження чутливості сенсорних систем;
  4. зменшення частоти серцевих скорочень;
  5. зниження секреторної діяльності залоз (слинних → сухість слизової рота; слізних → печіння очей, злипання повік).

Професор Річард Р. Будзин в Лабораторії досліджень сну при Університеті в Арізоні багато років вивчав розлади сну і рекомендує методику швидкого засинання, засновану на шести етапах. У річному звіті з клінічної психології він описав різні психологічні підходи, які були використані для лікування безсоння (Bootzin & Epstein, 2011). Подібне лікування ще раніше було названо лікуванням стимульним контролем (Morin et al., 2006). Поради включають в себе: лягати спати, лише коли хочеш спати, використовувати ліжко лише для сну і сексу, не лежати в ліжку понад 10 хвилин, якщо не виходить заснути — зробити так, щоб ліжко асоціювалося лише зі швидким засипанням, прокидатися вранці з будильником в один і той самий час, не спати вдень.[2].

Структура нічного сну людини[ред.ред. код]

Сплячі леви

Природний сон включає два різні стани (фази) — повільний сон (повільноколивний, ортодоксальний, синхронізований, спокійний, теленцефалічний сон, сон без швидких рухів очей) і швидкий сон (парадоксальний, десинхронізований, активований, ромбенцефалічний, сон з швидкими рухами очей, REM Sleep).

Повільний сон[ред.ред. код]

При засинанні людина занурюється в повільний сон, послідовно проходячи 4 стадії: дрімоту (1), поверхневий сон (2), сон помірної глибини (3) і глибокий сон (4). Психічна активність в повільному сні представлена уривчастими неемоційними думками, а час, проведений у сні, зазвичай недооцінюється. У молодих здорових людей поверхневий сон займає біля половини часу усього нічного сну, а глибокий сон 20-25%.

Парадоксальний (швидкий) сон[ред.ред. код]

Стадія 4. ЕОГ у червоній рамці.
Швидкий сон. ЕОГ у червоній рамці, зафіксований сенсором рух очей підкреслено червоним.

Повільний сон завершується зміною пози, після чого слідує різкий перехід в фазу парадоксального сну: на ЕЕГ відмічається десинхронизація, тобто високовольтна повільна активність зміняється швидкими низькоамплітудними ритмами, як при пробудженні, однак парадоксальним чином при цьому повністю розслабляються всі гладкі м'язи тіла (зникнення активності на ЕМГ) і виникають швидкі рухи очей (потужна активність на ЕОГ). Крім того, спостерігаються нерівномірність пульсу і дихання, сіпання лицьових м'язів, пальців, кінцівок, у чоловіків (будь-якого віку) виникає ерекція. При пробудженні під час парадоксального сну випробувані у 80% випадків повідомляють про переживання емоційно забарвлених сновидінь (не обов'язково еротичних), а час перебування у сні часто переоцінюється. Фаза парадоксального сну займає біля 20% часу сну. Повільний сон і наступний за ним парадоксальний сон формують цикл з періодом близько 1,5 години. Нормальний нічний сон складається з 4-6 таких циклів.

У людини, на відміну від інших ссавців цикли сну неоднакові: в перших нічних циклах переважає дельта-сон, періоди парадоксального сну дуже короткі (10-15 хвилин) і зовні слабо виражені. У другу половину ночі, навпаки, глибокий повільний сон майже відсутній, зате надзвичайно інтенсивні і довгі (30-40 хвилин) періоди парадоксального сну. Цей феномен — наслідок адаптації людини до умов цивілізації; фактично кожна доба являє собою 16-годинний період позбавлення сну (депривація), за яким іде 8-годинний період відновлювального сну («віддача»). Згідно із законом «віддачі» спочатку відновлюється глибокий сон, а потім парадоксальний. Відповідно до природного біоритму, дорослій людині потрібно 1-2 періоди денного сну. Про це свідчать приступи денної сонливості, неуважності і розслаблення, особливо небезпечні при керуванні автомобілем і виконанні професійних обов'язків, що вимагає уваги і зібраності.

Оптимальна тривалість сну[ред.ред. код]

Тривалість сну зазвичай становить 6 — 8 годин на добу, але можливі зміни в достатньо широких межах (4-10 годин). При порушеннях сну його тривалість може становити від декількох хвилин до декількох діб.

Дітям потрібно більше спати для того, щоб нормально розвиватися: до 18 годин для новонароджених. Дослідження говорять, що дітям шкільного віку потрібно приблизно від 10 до 11 годин сну.[3]

Вік Потреба у сні
Новонароджені (0-2 місяців) 12 - 18 годин[4]
Немовлята (3-11 місяців) 14 - 15 годин[4]
Малюки (1-3 років) 12 - 14 годин[4]
Дошкільнята (3-5 років) 11 - 13 годин[4]
Діти шкільного віку (5-10 років) 10 - 11 годин[4]
Підлітки (10-17 років) 8.5 - 9.25 годин[4][5]
Дорослі, включаючи людей похилого віку 7 - 9 годин[4]

Нейроанатомія сну[ред.ред. код]

Мозок має скупчення нейронів, порушення яких викликає розвиток сну (гіпногені центри). Виділяють такі структури:

  1. Структури, що забезпечують розвиток повільного сну :
  2. Центри швидкого сну:
  3. Центри, що регулюють цикл сну:

Основна функція сну[ред.ред. код]

Основна функція сну — це відновлення фізичних та психічних сил, яке дозволяє максимально адаптуватися до зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовищ. Сон становить собою чергування різних функціональних станів головного мозку, а не є «відпочинком» для головного мозку, як вважали раніше. Під час сну перебудовується мозкова діяльність, яка потрібна для переробки і консолідації інформації, що потрапила в період неспання, переведення її із проміжної в довготривалу пам'ять.

Активність нейронів у різних відділах кори великого мозку і глибинних структурах мозку під час сну лишається практично такою ж, як і при неспанні.

Чинники, що зумовлюють сон[ред.ред. код]

Можна виділити чотири групи чинників, які зумовлюють періодичний добовий сон:

  1. ендогенні чинники, пов'язані зі стомленням і гіпногенними речовинами (серотонін, мелатонін, норадреналін, гамма-оксибутират, дельта-пептид тощо)
  2. які діють ендогенно, ритмічно («внутрішній годинник»)
  3. безумовні (темрява, спокій, положення тіла, сенсорна монотонність, вплив температури, атмосферного тиску)
  4. умовнорефлекторні (звикання до певного часу сну, його тривалості та ін.)

Свідомий сон[ред.ред. код]

Докладніше: Свідомий сон

Свідоме сновидіння — це сновидіння, у якому особа розуміє, що спить[6]. У такому сні можливо контролювати свої дії, впливати на навколишній світ та подальший розвиток сюжету сновидіння. Набуття свідомості може бути спонтанним або в результаті спеціальних методик.

Безсоння[ред.ред. код]

Докладніше: Безсоння

Тимчасове безсоння може бути викликано нервовим збудженням, або застосуванням деяких хімічних речовин (фенамін тощо).

Регулювання сну[ред.ред. код]

При стійких порушеннях сну є ситуаціі, коли необхідно звернутися до лікаря, для визначення причин проблеми.

Фізіологічні методи[ред.ред. код]

Добре допомагають прохолодне повітря в кімнаті, прогулянка ввечері, прохолодна ніжна ванна перед сном.

Фармакологічні методи[ред.ред. код]

Докладніше: Снодійні засоби

Безсоння можна частково зменшувати за допомогою лікарських засобів, які призначає тільки лікар. Безконтрольне та систематичне застосування снодійних може бути дуже небезпечним. Лікарські засоби іноді призначують симптоматично, в тому разі деякі снодійні або седативні засоби. Зловживання снодійними та заспокійливими ліками — проблема, дуже поширена в усьому світі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Johnson, Carl (2004). Chronobiology: Biological Timekeeping. Sunderland, Massachusetts, USA: Sinauer Associates, Inc. с. 67–105. 
  2. 6 нескладних етапів на шляху до швидкого засинання (рос.)
  3. Siegel, Jerome M. npi.ucla.edu/sleepresearch/Encarta/article.htm «сну». Encarta Encyclopedia. Microsoft. Архів HTM оригіналу за 14 грудня 2007. Процитовано 25 січня 2008. 
  4. а б в г д е ж «How Much Sleep Do We Really Need?». National Sleep Foundation. Undated. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2012-04-16. 
  5. «Backgrounder: Later School Start Times». National Sleep Foundation. Undated. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2009-10-02. «Teens are among those least likely to get enough sleep; while they need on average 914 hours of sleep per night...» 
  6. LaBerge. S., (1993). Lucidity research, past and future, Nightlight, 5(3)

Джерела[ред.ред. код]

  • Підручник «Нормальна фізіологія». За ред. В. І. Філімонова. Київ, 1994