Сон

Історія дослідження

Засновником «науки про сон» була М. М. Манасеїна (1843—1903), учениця фізіолога І. Р. Тарханова, яка в 1870-ті рр. на цуценятах вивчала значення сну для організму. Аналізуючи свої результати, Манасеїна прийшла до висновку, що сон для організму важливіший їжі.

Сучасні уявлення про природу сну сформувалися у другій половині 20 ст. після появи методів реєстрації біоелектричної активності головного мозку (електроенцефалограма, ЕЕГ), м'язів (електроміограма, ЕМГ) і очей (електроокулограма, ЕОГ). Найбільшим досягненням в цій області було відкриття в 1950-е рр. Н. Клейтманом, У. Дементом (США) і М. Жуве (Франція) так званого парадоксального сну.

Основна функція сну

Основна функція сну — це відновлення фізичних та психічних сил, яке дозволяє максимально адаптуватися до зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовищ. Сон становить собою чергування різних функціональних станів головного мозку, а не є «відпочинком» для головного мозку, як вважали раніше. Під час сну перебудовується мозкова діяльність, яка потрібна для переробки і консолідації інформації, що потрапила в період неспання, переведення її із проміжної в довготривалу пам'ять.

Активність нейронів у різних відділах кори великого мозку і глибинних структурах мозку під час сну лишається практично такою ж, як і при неспанні.

Структура нічного сну людини

Природний сон включає два стани (фази) відмінних один від одного — повільний сон (повільноколивний, ортодоксальний, синхронізований, спокійний, теленцефаличний сон, сон без швидких рухів очей) і швидкий сон (парадоксальний, десинхронізований, активований, ромбенцефаличний, сон з швидкими рухами очей, REM Sleep).

Повільний сон

При засинанні людина занурюється в повільний сон, послідовно проходячи 4 стадії: дрімоту (1), поверхневий сон (2), сон помірної глибини (3) і глибокий сон (4). Психічна активність в повільному сні представлена уривчастими неемоційними думками, а час, проведений у сні, звичайно недооцінюється. У молодих здорових людей поверхневий сон займає біля половини часу усього нічного сну, а глибокий сон 20-25 %.

Парадоксальний (швидкий) сон

Стадія 4. ЕОГ у червоній рамці.

Швидкий сон. ЕОГ у червоній рамці, зафіксований сенсором рух очей підкреслено червоним.

Повільний сон завершується зміною пози, після чого слідує різкий перехід в фазу парадоксального сну: на ЕЕГ відмічається десинхронизація, тобто високовольтна повільна активність зміняється швидкими низькоамплітудними ритмами, як при пробудженні, однак парадоксальним чином при цьому повністю розслабляються всі гладкі м'язи тіла (зникнення активності на ЕМГ) і виникають швидкі рухи очей (могутня активність на ЕОГ). Крім того, спостерігаються нерівномірність пульсу і дихання, сіпання лицьових м'язів, пальців, кінцівок, у чоловіків (будь-якого віку) виникає ерекція. При пробудженні під час парадоксального сну випробувані у 80 % випадків повідомляють про переживання емоційно забарвлених сновидінь (не обов'язково еротичних), а час перебування у сні часто переоцінюється. Фаза парадоксального сну займає біля 20 % часу сну. Повільний сон і наступний за ним парадоксальний сон формують цикл з періодом біля 1,5 години. Нормальний нічний сон складається з 4-6 таких циклів.

У людини на відміну від інших ссавців цикли сну неоднакові: в перших нічних циклах переважає дельта-сон, періоди парадоксального сну дуже короткі (10-15 хвилин) і зовні слабо виражені. У другу половину ночі, навпаки, глибокий повільний сон майже відсутній, зате надзвичайно інтенсивні і довгі (30-40 хвилин) періоди парадоксального сну. Цей феномен — наслідок адаптації людини до умов цивілізації; фактично кожні доби являють собою 16-годинний період позбавлення сну (депривація), за яким іде 8-годинний період відновного сну («віддача»). Згідно із законом «віддачі» спочатку відновлюється глибокий сон, а потім парадоксальний. Відповідно до природного біоритму дорослій людині потрібно 1-2 періоди денного сну. Про це свідчать приступи денної сонливості, неуважності і розслаблення, особливо небезпечні при керуванні автомобілем і виконанні професійних обов'язків, що вимагає уваги і зібраності.

Чинники, що зумовлюють сон

Можна виділити чотири групи чинників, які зумовлюють періодичний добовий сон:

1. ендогенні чинники, пов'язані зі стомленням і гіпногенними речовинами (серотонін, норадреналін, гамма-оксибутират, дельта-пептид та ін.);
2. які діють ендогенно, ритмічно («внутрішній годинник»);
3. безумовні (темрява, спокій, положення тіла, сенсорна монотонність, вплив температури, атмосферного тиску);
4. умовнорефлекторні (звикання до певного часу сну, його тривалості та ін.).

Свідомий сон

Свідоме сновидіння — це сновидіння, у якому особа розуміє, що спить. У такому сні можливо контролювати свої дії, впливати на навколишній світ та подальший розвиток сюжету сновидіння. Набуття свідомості може бути спонтанним або в результаті спеціальних методик.

Безсоння

Тимчасове безсоння може бути викликано нервовим збудженням, або застосуванням деяких хімічних речовин (фенамін тощо).

Регулювання сну

При стійких порушеннях сну є ситуаціі, коли необхідно звернутися до лікаря, для визначення причин проблеми.

Фізіологічні методи

Добре допомагають прохолодне повітря в кімнаті, прогулянка ввечері, прохолодна ніжна ванна перед сном.

Фармакологічні методи

Безсоння можна частково зменшувати за допомогою лікарських засобів, які призначує тільки лікар. Безконтрольне та систематичне застосування снодійних може бути дуже небезпечним. Лікарськи засоби іноді призначують симптоматично, в тому разі деякі снодійні або седативні засоби. Зловживання снодійними та заспокійливими ліками - проблема, дуже поширена в усьому світі.

• Мелатонін

Див. також

• Циркадний ритм
• Будильник
• Сплячка
• Гіпноз
• Хропіння

Джерела

• Підручник «Нормальна фізіологія». За ред. В.І.Філімонова. Київ, 1994