Олеандр індійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олеандр індійський
Nerium oleander in flower
Nerium oleander in flower
Біологічна класифікація
Царство: Plantae
Відділ: Magnoliophyta
Клас: Magnoliopsida
Ряд: Gentianales
Родина: Apocynaceae
Рід: Nerium L.
Вид: N. oleander
Синоніми
Nerium indicum

Олеандр індійський (Nerium oleander, яп. 夾竹桃, キョウチクトウ, кьотікуто[1]) — вид вічнозелених низькорослих кущів, єдиний представник роду Олеандр (Nerium).

Батьківщиною виду є Індія. Він поширений також у країнах Східної Азії.[2]

Сік листків олеандра є отруйним, що характерно для рослин цього роду, а також багатьох субтропічних і тропічних рослин.

Олеандр індійський є символом-квіткою японського міста Хіросіма.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Кущ або невелике (3—4 м заввишки) дерево родини барвінкових. Стебла розгалужені, з гладенькою світло-сірою корою. Листки вічнозелені, шкірясті, цілокраї, зісподу опушені. Квітки правильні, двостатеві, на довгих повстистоопу-шених квітконіжках, зібрані у верхівкові півзонтики; віночок рожевий, рідше білий, зросло-пелюстковий, з п'ятилопатевим відгином і зубчастими виростами в зіві. Плід складається з двох листянок. Цвіте з червня по серпень.

Поширення[ред.ред. код]

Олеандр звичайний походить з Середземномор'я. В Південному Криму його широко розводять у відкритому грунті як декоративну рослину. Вирощують його і як кімнатну квіткову рослину.

Заготівля і зберігання[ред.ред. код]

Для виготовлення ліків використовують цілком розвинуте листя олеандра (Folia Nerii oleandri; Folia Nerii, Folia Oleandri), яке заготовляють у жовтні — листопаді або у квітні (до початку активного росту пагонів). Перевагу віддають весняному строку заготівлі. Листя обшморгують руками (в захисних рукавицях!) з обрізаних при декоративному формуванні кущів пагонів і швидко сушать під укриттям на вільному повітрі або в теплих кімнатах, розстеливши тонким (2—3 см завтовшки) шаром на тканині чи папері. Штучне сушіння проводять при температурі 50°. Сушіння припиняють, коли черешки стають ламкими. Зберігають олеандр окремо від іншої сировини, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Для місцевого лікування частіше використовують свіжі або сушені квітки з листям (вершки квітучих гілок).

Хімічний склад[ред.ред. код]

Листя олеандра містить карденоліди олеандрин (0,08—0,15 % ), дигіталін, дезаце-тилолеандрин і одинерин, діуретично діючу субстанцію нериїн, флавоноїди (рутин, кемпферол-3-рамноглюкозид і ін.), сапонін карабін, урсолову кислоту.

Фармакологічні властивості і використання[ред.ред. код]

Олеандр звичайний ефективний кардіотонічний засіб, за своєю дією схожий на серцеві засоби наперстянки. У процесі експериментальних досліджень встановлено, що препарати олеандра покращують серцеву діяльність, сповільнюють ритм серця, підвищують діурез, розширюють вінцеві судини, знижують артеріальний тиск. На відміну від глікозидів наперстянки, глікозиди олеандра діють швидше і м'якше, швидше виводяться з організму. Крім кардіотонічної дії, водні екстракти олеандра виявляють противірусну активність і мають цитотоксичні властивості. Олеандр звичайний призначають у випадку тахіаритмії, при легких формах серцевої недостатності та при стенокардії. У народній медицині настій листя олеандра п'ють при нервовому виснаженні, головних болях, епілепсії, апоплексії, безсонні, при м'язових спазмах, у разі діареї та як вітрогінний засіб. Як зовнішній засіб настій листя використовують для примочок і компресів при шкірних хворобах (мокнуча екзема, лишай тощо), для полоскання при зубному болю.


Примітки[ред.ред. код]

  1. Японська назва означає «персик з листям бамбука». Ця назва походить від того, що олеандр має листя подібне до листя бамбука, а квіти подібні до квітів персика.
  2. До Японії потрапив через Китай у середині 18 століття.

Посилання[ред.ред. код]