Серцеві глікозиди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Серцеві глікозиди – група лікарських засобів рослинного походження, що мають вплив на серцево-судинну систему. Раніше надзвичайно широко використовувались в кардіології, однак з розвитком фармакології були витіснені сучасними безпечнішими препаратами. На сьогоднішній день показами для використання глікозидів є хронічна серцева недостатність та тахісистолічний варіант фібриляції передсердь.

Горицвіт (Adonis vernalis) є сировиною для отримання глікозидів.

Хімічна будова[ред.ред. код]

Серцеві глікозиди, як і будь-які глікозиди, складаються із двох частин – вуглеводної (глікону) та аглікону стероїдної будови, глікозилювання (приєднання глікону до аглікону) відбувається по гідроксилу у третьому положенні аглікону. Глікон може містити від однієї до трьох моносахаридних ланок. В залежності від будови глікона серцеві глікозиди поділяють на первинні та вторинні, які утворюються при ферментативному відщепленні деяких залишків вуглеводів від первинних. [1] Аглікони серцевих глікоздиів скелету циклопентанпергідрофенантрену, кільця A/B і C/D знаходяться у цис-положенні, В/С – у транс. У 17-му положенні до стероїдної системи приєднане ненасичене лактонне кільце, в залежності від його будови серцеві глікозиди поділяють на дві групи:

Схема будови серцевого глікозиду на прикладі дигітоксину із наперстянки пурпурової

Фізико-хімічні властивості[ред.ред. код]

Безбарвні або білі кристалічні речовини, без запаху, гіркі на смак, оптично активні, мають температуру плавлення (100-270 °C), флюоресціюють в ультрафіолетовому освітленні. Мало розчинні у воді, добре розчинні у водних розчинах метилового та етилового спиртів. Схильні до гідролізу. Фуранозиди гідролізують швидше ніж піранозиди.

Класифікація[ред.ред. код]

За характером бічного ланцюга С17 поділяються на:

  • карденоліди (група наперстянки, строфанту) — мають у С17 ненасичене лактонне кільце
  • буфадієноліди (група борозника, луківки) — мають у С17 шестичленне ненасичене кільце з двома подвійними зв’язками

За конфігурацією:

  • Ряд холестану (узаригенін)
  • Ряд копростану (дигітоксигенін)

Розповсюдження у природі[ред.ред. код]

Серцеві гілкозиди містяться багатьох рослинах, розповсюджених по всьому світу: в жовтецевих (Ranunculaceae), ранникових (Scrophulariaceae), барвінкових (Apocynaceae), лілійних(Liliaceae), шовковицевих (Moraceae) та інишх [2]. Найчастіше серцеві глікозиди добувають із таких рослин як

Також деякі серцеві глікозиди синтезуються в тілі тварин, наприклад буфадієнолід марінобуфагенін виробляється у шкірних залозах аги (Bufo marinus) [3]

Приклади серцевих глікозидів та рослин, у яких вони містяться
Рослини, що містять

серцеві глікозиди

Строфант Strophanthus preussi
Акокантера (Acokanthera oblongifolia)
Формули відповідних

серцевих глікозидів

Дія на людський організм[ред.ред. код]

  • Позитивна інотропна дія (посилення серцевих скорочень)
  • Негативна хронотропна дія (сповільнення частоти серцевих скорочень)
  • Негативна дромотропна дія (зменшення серцевої провідності)
  • Позитивна батмотропна дія (підвищення збудливості провідної системи серця, крім синусового вузла)

Молекулярний механізм дії[ред.ред. код]

Схема будови Na+-K+-АТФази — молекулярної мішені дії серцевих глікозидів

Молекулярний механізм дії серцевих глікозидів полягає у тому, що вони специфічно пригнічують діяльність Na+/K+-АТФази. Na+/K+-АТФаза – це трансмембранний транспортний білок, що забезпечує підтимання низького вмісту іонів Na+ та високого вмісту іонів + у клітині, для цього він використовує енергію гідролізу АТФ. Таке співвідношення іонів Na+/K+ необхідне для регуляції осмотичного тиску, підтримання вторинного активного транспорту, а також підтримання трансмембранного потенціалу збудливих клітин, що необхідний для передачі нервових імпульсів та скорочення м’язів [4]. Na+/K+-АТФаза складається із двох регуляторних β- та двох ензиматичних α-субодиниць. Останні містять домени зв'язування Na+ та серцевих глікоздиів із сторони повернутої назовні клітини та домени зв’язування К+ та АТФ, повернуті всередину клітини. Приєднуючись до α-субодиниці Na+/K+-насосу серцеві глікозиди викликають її конформаційну зміну, внаслідок якої транспортер втрачає активність. Якщо Na+/K+-АТФаза не працює, це призводить до збільшення внутрішньоклітинного вмісту іонів Na+. А це у свою чергу призводить до зміни у роботі Na+/Са2+ обмінника – траспортної системи, що викачує іони Са2+ за механізмом вторинного активного транспорту: ці іони, рухаючись проти градієнту концентрації, обмінюються на іони Na+, що рухаються за градієнтом концентрації. Таким чином накопичення натрію всередині клітини призводить до зібльшення концентрації кальцію[5]. Останній іон необхідний для скорочення м’язів, коли його вміст в кардіоміоцитах зростає до певного рівня серцеві скорочення стають сильнішими, подальше зростання вмісту кальцію призводить до зупинки серця у систолі.


Найбільш вживані препарати[ред.ред. код]

Серцеві глікозиди у ветеринарії[ред.ред. код]

Складні органічні сполуки, що проявляють вибіркову дію на серце, виділяють у групу серцевих глікозидів. Кардіотонічну дію проявляє глікон, аглікон діє в 5-10 раз слабше[6].

Серцеві глікозиди вибірково діють на міокард і збільшують силу його скорочень, продовжують діастолу, сповільнюють швидкість проходження імпульсів по провідній системі серця, і сповільнюють частоту пульсу. При захворюваннях серця порушується гліколіз і використання глікогену, збільшується утворення молочної кислоти в міокарді, зростають витрати кисню і знижується коефіцієнт корисної дії серцевого м'яза. Для поліпшення постачання тканин киснем хворе серце збільшує частоту скорочень, внаслідок чого збільшується навантаження на серцевий м'яз, зростають витрати енергії, поглиблюється декомпенсація.[6]

Фармакологічна активність серцевих глікозидів проявляється систолічним ефектом - збільшенням сили і швидкості скорочень міокарду, зменшечням тривалості систоли, що сприяє покращенню швидкості кровотоку і підвищує артеріальний тиск.[6]

Діастолічний ефект проявляється сповільненням частоти скорочень серця, продовженням діастоли, що спуроводжується кращим спорожненням лівого передсердя від крові й надходженням до правої половини серця з венозної системи. Вплив на блукаючий нерв викликає сповільнення частоти серцевих скорочень і нормалізацію ритму.[6]

Серцеві глікозиди звужують кровоносні судини внутрішніх органів і розширюють судини мозку, легень і нирок, що призводить до перерозподілу крові та підвищення артеріального тиску. Покращення кровозабезпечення супроводжується посиленням обмінних процесів, виведенням отруйних речовин з організму. Вони є сильними діуретичними засобами (особливо препарати наперстянки).[6]

Вже в малих дозах серцеві глікозиди змінюють діяльність серця. Скорочення стають сильнішими, діастола повніша, покращується збудливість і і провідність, нормалізується ритмічність скорочень, відновлюється кровообіг. Їхній вплив залежить від виду, віку, статі тварини й патологічного стану серцевого м'яза. Найбільш чітко кардіотонізуюча дія проявляється у собак, котів і коней завдяки сильнішому впливу вагусу на серце у цих тварин. Незначно змінюють вони роботу серця у великої рогатої худоби. На здорове серце глікозиди майже не впливають. При морфологічних змінах серцевого м'яза ефективність серцевих глікозидів зменшується і чим обширніші переродження, тим менший лікувальний ёфект. При жирових і фібринозих дистрофіях вони не дають лікувального ефекту. [6]

Виведення з організму[ред.ред. код]

Серцеві глікозиди з різних рослин мають неоднакову стабільність. Одні препарати в організмі руйнуються протягом доби, інші — протягом кількох днів.

У шлунку серцеві глікозиди руйнуються і втрачають активність. Всмоктуються вони в тонкому кишечнику. Водорозчинні глікозиди строфанту, конвалії погано всмоктуються при пероральному введенні (близько 3%)[6]. Дигітоксин добре розчиняється в ліпідах і не розчиняється у воді, легко всмоктуючись у травному каналі (80...90 %)[6]. Прн пероральному застосуванні фармакологічна активність дигітоксину не менша, ніж при внутрішньовенному введенні. Для прискорення дії серцевих глікозидів їх вводять внутрішньовенно, для зменшення токсичності розбавляють розчином глюкози.[6]

3 організму серцеві глікозиди виводяться з жовчю (10... 20 %), каловими масами в незмінному вигляді або у вигляді метаболітів (30...70 %), незначна частина — із сечею. Повільно виводяться з організму препарати наперстянкн (близько 7% за день), тому вони мають кумулятивні властивості. Інші препарати серцевих глікозидів виводяться швидко і кумулятивними властивостями не володіють.[6]

Показання до застосування[ред.ред. код]

Серцеві глікозиди застосовують для лікування гострої та хронічної недостатності серця й кровообігу, при застійних явищах, хронічних захворюваннях міокарда, перевтомі серця, гострих інтоксикаціях, кардіосклерозі, миготливій аритмії, набряках і водянках, для регуляції кровообігу під час порушень серцевоі компенсації.

Протипоказання[ред.ред. код]

Протипоказанням для застосування серцевих глікозидів є гострі міо- та ендокардити, компенсовані пороки серця, дистрофії серцевого м'яза[6]

Серцеві глікозиди з різних рослин різняться не лише за хімічною структурою, а й кількісно-якісним ефектом активності, тривалості дії, кумулятивності. Серед них виділяють препарати групи наперстянки, що мають помірну й тривалу дію; строфанту з сильною і короткочасною дією, та конвалії, горицвіту, жовтушника, які займають проміжне положення[6].


  • Препарати наперстянки: Лист наперстянки (лат. Folium Digitalis) • Дигален-нео (лат. Digalen-neo) • Лантозид (лат. Lantosidum) • Дигоксин (лат. Digoxinum)
  • Препарати строфанту: Строфантин К (лат. Strophanthinum K)
  • Препарати горицвіту: Трава горицвіту (лат. Herba Adonis vernalis) • Адонізид (лат. Adonisidum) • Кордіазид (лат. Cordiasidum)
  • Препарати конвалії: Трава конвалії травневої (лат. Herba Convallariae) • Настойка конвалії (лат. Tinctura Convallariae) • Корглікон (лат. Corgliconum)

Список використаних джерел[ред.ред. код]

  1. Хімічна онлайн енциклопедія Химик.ру
  2. а б Овчинников Ю.А. Биоорганическая химия.—М.:Просвещение,1987.—815с.:ил. [1]
  3. Bagrov A.Y, Shapiro J.I, Fedorova O.V Endogenous Cardiotonic Steroids:Physiology, Pharmacology, and Novel Therapeutic Targets // Pharmacological Reviews, 61 (2009) С. 9–38. — PMID:19325075.
  4. Alberts B, Johnson A, Lewis J, Raff M, Roberts K, Walter P (2007). Molecular Biology of the Cell (вид. 5th). Garland Science. ISBN 978-0-8153-4105-5. 
  5. Wasserstrom JA, Aistrup GL Digitalis: new actions for an old drug // Physiol Heart Circ Physiol, 289 (2005) С. 1781-93. — DOI:10.1152. — PMID:16219807.
  6. а б в г д е ж и к л м н Канюка О.І., Скорохід В.Й., Гуфрій Д.Ф. Клінічна ветеринарна фармакологія. - К: В-во УСГА, 1993. - 293 с. ISBN 5-7987-0067-4