Персик
| Персик | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Нектаринка
|
||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
Пе́рсик (Prunus persica) — фруктове дерево з підроду мигдаль (Prunus). Споріднений з мигдалевим деревом, відрізняється від нього лише плодами. Персик — означає плід з Персії.
Сама великоплідна порода з кісточковик[1]. У багатьох сортів плоди бувають масою в середньому 150-200 г, відрізняються ароматом, приємним освіжаючим смаком і високими дієтичними властивостями. Велике розмаїття сортів дозволяє продовжити споживання плодів у свіжому вигляді до 3-4 місяців. Справжні персики мають опушені плоди з відділяючоюся і невідокремлюваних від м'якоті кісточкою.[1]
Зміст |
[ред.] Ботанічний опис рослини
Персик — листопадне дерево, що доростає до 5-10 м висоти. Листя ланцетоподібне, із зубчатою кромкою, 7-15 см завдовжки і 2-3 см завширшки. Квітки розростаються ранньою весною перед появою перших листків; вони відокремлені або спарені, 2,5-3 см діаметром, з п'ятьма пелюстками рожевого кольору. Плід — кісточковий, з єдиним великим сім'ям. Персик має гарний запах як цвіту, так і плоду. Плід кулястий, з борозенкою на одному боці. Шкірка персика або бархатиста (персики), або ж гладка (нектаринки) в різних культурних сортах рослини. Сім'я коричневе, забарвлене червоним, овальної форми, зморшкувате, 1,5-2 см завдовжки.
[ред.] Поширення
Популярний смачний фрукт. Поширені в Китаї, Японії та сусідніх азіатських країнах. У Європі та Північній Америці поширені менше. Північна Америка експортує у великих кількостях консерви з плодів. З кісточок готується лікер.
[ред.] Сорти
Розрізняють десертні - для вживання в свіжому вигляді - і консервні сорти з щільною м'якоттю плодів. Неопушені персики називають «нектаринами». Персик - типова південна плодова порода. Для отримання високоякісних плодів вимагає багато тепла й сонця. Росте він у вигляді кущів і дерев різної висоти, відрізняється скороплідністю і високою врожайністю. Основний недолік цієї культури - низька зимостійкість дерев, особливо плодових бруньок, які взимку часто вимерзають. Персик самоплідна культура. При посіві насіння виростають рослини, близькі до вихідних материнських.[1]
В Україні персик районований у Криму, Закарпатті, Наддністрянщині, у степовій зоні і південних районах Лісостепу. З районованих найбільш поширені ранні сорти - Майфловер, Дніпровський, Амсден, Пухнастий ранній, Київський ранній, Соковитий; середнього строку дозрівання - Червонощокий, Золотий ювілей; середньопізній --- Турист. Найбільш зимостійкий з них Київський ранній.[1]
[ред.] Походження
Наукова назва persica, разом із словом «персик» в багатьох європейських мовах, походить від упередження, що персики походили з Персії (сучасний Іран). Сучасна ботанічна наука наполягає на китайському походженні — (поблизу Пекіна) вид Prunus Davidiana Franchet. Рано здичавів у північно-західній Індії. У Персії й середземноморському регіоні він появився завдяки торгівлі Шовковим шляхом ще у дохристиянські часи.
[ред.] Персик у культурі
У Китаї вважається, що коли жінка пригощає чоловіка персиком, то це може розцінюватись як пропозиція сексу.
[ред.] Склад плодів
У м'якоті плодів персиків присутні:
- Органічні кислоти: яблучна, хінна, лимонна, винна.
- Мікроелементи: калій, залізо, фосфор, марганець, мідь, цинк, селен та магній.
- Вітаміни: С, групи В, Е, К, РР, каротин.
- Пектини і ефірні олії.
У кісточках є гірке мигдалеве масло і амігдалін. З оброблених персиків кісточки виділяють.