Омографи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Омографи - це слова, які однаково пишуться, але неоднаково читаються. В українській філології цей термін рідко використовується, оскільки в українській мові написання та вимова слів зазвичай повністю збігаються. Через такий збіг, у менш технічному використанні омографи часто не відрізняють від омонімів. Однак в інших мовах можуть існувати великі ряди омографів (приклад - англійські слова live (лів)/live (лайв) у значеннях жити/живий, close (клоус)/close (клоуз) у значеннях близько/закрити).

Омографи в українській мові[ред.ред. код]

Український правопис передає звучання слів достатньо однозначно, тому омографія в ньому відносно малопоширена. Однак, деякі особливості вимови, що впливають на зміст, на письмі не передаються, тому можуть виникати омографічні пари.

Зокрема, ознакою фонетичного розрізнення ряду омографів є наголос, який, незважаючи на існування усталеного способу його графічного позначення, на письмі здебільшого не використовується. Приклади омографів, що відрізняються наголосом: за́мок/замо́к, кожу́х(одяг)/ко́жух(технічна деталь), а також граматичні форми слів, що відрізняються лише наголосом: ру́ки(Н. мн.)/руки́(Р. одн.).

Ряд омографів відрізняється лише твердістю чи м'якістю зубних приголосних перед і — ця особливість української фонетики графічно відображалась у деяких старих правописах (зокрема, в желехівці), але не має графічного відображення в сучасній орфографії. Твердість зубних приголосних (д т з с ц дз н л) зберігається перед і на місці історичного о, перед закінченням прикметників твердої групи, а також на межі префікса, в решті випадків зубні приголосні перед і здебільшого вимовляються м'яко. Наприклад, ніс(носа)/ніс(нести), надійний(що дає надої)/надійний(що дає надію) відрізняються, відповідно, твердістю та м'якістю приголосної перед і, що виникла, відповідно, з історичних о та е/ѣ. Пари дружні(згуртовані, від дружний)/дружні(союзні, неворожі, від дружній), насінні(насінний)/насінні(насіння) та деякі інші відрізняються твердістю/м'якістю приголосної перед закінченням. У ряді діалектів, однак, розрізнення твердості/м'якості приголосних перед і зникло, тому такі омографи можуть розглядатись і як омоніми.

У період, коли з українського алфавіту було вилучено букву ґ, омогрфами стали такі пари слів, як ґніт/гніт, ґрати/грати — розрізнення фрикативного/проривного г зберігалося при вимові і було частиною орфоепічної норми радянського періоду, хоч і не відображалось на письмі.

Див. також[ред.ред. код]