Називний відмінок
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Відмінки | |
|---|---|
| Називний | |
| Родовий | |
| Давальний | |
| Знахідний | |
| Орудний | |
| Місцевий | |
| Кличний | |
Називний відмінок або номінатив (лат. nominativus) відповідає на запитання «хто?», «що?».
Умовно вважаться основним відмінком, від якого утворюють інші. Зазвичай він виконує функцію підмета та позначає суб'єкт, який творить дію (аґенс). Він також називаться прямим відмінком, оскільки протистоїть усім іншим непрямим відмінкам (напр. Петро знає багато мов. Землю вкрив пухнастий сніг.)
Типові приклади[ред.]
- кіт
- Київ
- Василь
- вісім
- тридцять
- сімдесят
- сімсот
- одна ціла і шість десятих
- мати
Література[ред.]
- Вихованець І. Р. Називний відмінок // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9 — С. 369.
 |
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
