Палласове залізо
Krasnojarsk | |
|---|---|
 Перший малюнок метеорита, 1788 | |
| Тип | залізо-кам'яні |
| Клас | паласит |
| Країна | Росія |
| Регіон | Красноярський край |
| Координати | 54°58′20″ пн. ш. 91°45′54″ сх. д. / 54.97222° пн. ш. 91.76500° сх. д.Координати: 54°58′20″ пн. ш. 91°45′54″ сх. д. / 54.97222° пн. ш. 91.76500° сх. д. |
| Спостереження падіння | ні |
| Дата виявлення | 1749 |
| Вага | 687 кг |
| Кількість | 1 |
| Інші назви | Палласове залізо |
Палласове залізо — перший досліджений залізо-кам'яний метеорит. Складається з заліза (з домішками нікелю) та олівіну. Глиба вагою майже 700 кілограмів (42 пуди) була знайдена в 1749 році в 200 км на південний захід від міста Красноярськ[1]. Це перший метеорит, виявлений в Росії[2].
Термін[ред. | ред. код]
Метеорит був названий «Палласове залізо» (нім. Pallas-Eisen) Ернстом Хладні (1756—1827), на честь академіка Петера-Сімона Палласа, який описав його 1773 року як «самородне залізо»[3].
Ернст Хладні вперше науково обґрунтував ідею про позаземне походження Палласового заліза в книзі 1794 року «Про походження знайденої та інших подібних їй залізних мас і про деякі пов'язані з цим явища природи»[4]. Ця робота лягла в основу науки, що розвинулася згодом, — метеоритики, а залізо-кам'яні метеорити такого класу стали називати палласитами.
Офіційна міжнародна назва метеорита (за назвою міста Красноярська) — Krasnojarsk. Також іноді вживаються назви Krasnoiarsk, Malyi Alai або Malyi Alaj (від гір Малий Алтай), Medwedeva або Medwedewa (від села Медведєва), Emir Mount або Breg Emir (від гори Емір), Kemis Mount або Kemiz (від гори Кеміз), а також історична назва Палласово залізо (Pallas iron або Pallace iron)[5].
Історія[ред. | ред. код]
Метеорит було знайдено в 1749 році місцевим ковалем Яковом Медведєвим і гірничим майстром І. К. Меттіхом біля села Медведєво (нинішня територія Комської сільради Новоселівського району Красноярського краю).
У 1772 році незвичну брилу показали академіку Петеру-Сімону Палласу, який на той час був у тих краях з експедицією. За його вказівкою основна маса брили, вагою близько 40 пудів, була 1773 року відправлена в Санкт-Петербург, а 1777 року — доставлена в Кунсткамеру[6].
Спочатку брила, як тоді вважали, «самородного заліза», важила 687 кг, пізніше вона була розпиляна і розбита на частини. Найбільший шматок масою 514,557 кг знаходиться в Метеоритній колекції РАН у Москві, 4 кг у Музеї природної історії у Відні, 2,6 кг в Університеті Копенгагена, 2 кг у Берліні та в інших місцях.
Первинне місце знахідки метеорита було визначено в 1976—1979 роках експедиціями під керівництвом А. І. Єрємєєвої. Було встановлено його знаходження в 4,5 км на південний схід від гори Великий Імір на сопці Поперечна (Метеоритна) на південному (правому) березі Красноярського водосховища[7]. На цьому місці був встановлений пам'ятний знак «Місце падіння метеориту Палласове залізо».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Паллас П. С. s: Описание самородного железа, 1773.
- ↑ Кравчук П. А. Географический калейдоскоп. — К. : Радянська школа, 1988. — 143 с. — 130 тис. прим. — ISBN 5-330-00384-9. (рос.)
- ↑ Паллас П. С. Путешествие по разным провинциям Российского государства: В 6 т. Том 3. Часть 1. (1772—1773). СПб: Императорская академия наук, 1788. С. 566—575.
- ↑ Chladni E. Üeber den Ursprung der von Pallas gefundenen und anderer ihr ähnlicher Eisenmassen, und über einige damit in Verbindung stehende Naturerscheinungen. Riga: Hartknoch, 1794. 63 S.
- ↑ За міжнародним каталогом «Meteorite Catalogue of the Natural History Museum» (London) (NHM Cat) — Музей природознавства (Лондон)
- ↑ Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.)
- ↑ Еремеева А. И. Уточнение места находки метеорита Палласово железо // Метеоритика. 1980. Вып. 39. С. 134—143.
Література[ред. | ред. код]
- Палласове залізо // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 339. — ISBN 966-613-263-X.
- Гельмерсен Г. П., Якоби М. Г., Фритче Ю. Ф., Кокшаров Н. И. Донесение комиссии, назначенной физико-математическим отделением Академии, по вопросу о распиловке Палласова железа // Записки Имп. Академии наук. 1868. Т. 12. № 1. С. 13—22.
- Еремеева А. И.[ru] История метеоритики: истоки, рождение, становление. 2-е изд. доп. Дубна: Феникс+, 2006. 896 с.
- Назаров М. А. Метеоритная коллекция Российской академии наук // Музеи Российской академии наук. М.: Научный мир. 2000. 338 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Відомості з метеоритної колекції Російської Академії Наук Архівовано березень 11, 2007 на сайті Wayback Machine. на geo.web.ru
- Палласове залізо Архівовано червень 17, 2012 на сайті Wayback Machine. на meteoritika.narod.ru