Пенда (король Мерсії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пенда
давн-англ. Penda
Пенда
вітраж із зображенням загибелі Пенди в битві при Вінведі, Вустерський кафедральний собор
король Мерсії
626 — 655
Попередник: Кіорл
Наступник: Еова
 
Народження:  ?
Смерть: 15 листопада 655(0655-11-15)
Династія: Мерсії
Батько: Пібба
Дружина: Кіневіса
Діти: сини: Педа, Вульфхер, Етельред I, Меревальд, Мерцелін
доньки: Кінебурга, Кінесвіта

Пенда (давн-англ. Penda; загинув 15 листопада 655)[1] — король Мерсії (626—655), король Вессексу (645—648). Сповідував язичництво в той час, коли Християнство поширилось у багатьох сусідніх англосаксонських королівствах. У 628 році, після перемоги в битві при Сіренчестері, він захопив владу в долині річки Северн. Пенда також брав участь у битві при Хетфілд Чейз (633), де завдав поразки могутньому королю Нортумбрії Едвіну Святому.[2]

Через дев'ять років Пенда здобув перемогу у битві при Месерфілді, вбивши спадкоємця Едвіна в Нортумбрії, короля Освальда. З цього моменту Пенда фактично став наймогутнішим серед англосаксонських правителів свого часу, заклавши підвалини першості Мерсії серед інших королівств, які входили до складу Гептархії. Він неодноразово перемагав східних англів і змусив переховуватись короля Кенвала, утримуючи в своїх руках на протязі трьох років престол у Вессексі. Пенда також продовжував війну проти Берніції, ще одного королівства, утвореного англами в східній частині сучасної Англії та Шотландії. Через тринадцять років після Месерфілда, Пенда зазнав важкої поразки від Освіу, наступника Освальда в Нортумбрії та загинув у битві при Вінведі в ході фінальної кампанії супроти Берніції.

Зміст

Етимологія імені [ред.]

Походження імені "Пенда" точно не з'ясоване. Дане ім'я не зустрічається жодного разу в генеалогії монархічних родів англосаксів. Водночас в історичних джерелах декілька разів згадуються простолюдини з таким ім'ям. В науковій літературі висловлюються припущення, що ім'я "Пенда" має кельтське або ж германське коріння.[3][4] Зокрема, серед імен членів Нортумбрійського духовного братства, що були записані у ІХ столітті в "Книзі єпископату Дарема" (лат. Liber vitae Dunelmensis), трапляється ім'я Пенда, яке віднесене монахами до числа британських, а точніше валлійських імен.[5] Джон Т. Кох зазначає, що Пенда та ряд інших королівських імен періоду ранньої Мерсії скоріш за все є бритськими іменами, аніж германськими, хоча вони і не відповідають відомій нам валлійській антропонімії.[6] До такого класу королівських антропонімів, наприклад, відносяться імена "Пібба" (батько Пенди) та "Педа" (його син). Дехто схильний вважати, що тісний союз між Пендою і різними британськими правителями був зумовлений в першу чергу певною "національною" чи етнічною спорідненістю.[7] Інші науковці припускають, що ім'я "Пенда" походить від невідомого староанглійського слова "панда" або ж "пант(д)" , яке означає "обіцянка" чи "обітниця" (англ. pledge).[8][9] Континентальний германський відповідник даного слова — іменник жіночого роду "пента" (IX століття), а також топонім "Пенті-лінген", який ймовірно виник на основі власної назви "Пенді".[10]

Походження, початок правління та битва із західними саксами [ред.]

[icon] Цей розділ потребує розширення. (грудень 2012)

Пенда був сином Пібби та нащадком Ікела, ймовірного засновника королівства Мерсія. Англосаксонський часопис виводить походження Пенди через Ікела аж до самого Водана (Вотана) — божества германських народів та англосаксів.[11]

"Історія бритів" валлійського монаха Неннія зазначає, що Пібба мав дванадцять синів, але тільки Пенда та Еова залишили помітний слід в історії.[12] (Хоча ці дванадцять синів, скоріш за все, є лише свідченням того, що багато мерсійців намагались вести свій родовід саме від Пібби).[13] Окрім Еови, історики згадують також й іншого брата Пенди на ім'я Кенвал. Хоча Кенвал також міг бути свояком Пенди (братом його дружини), який був королем у Вессексі.[14]

Відомості про час та обставини, за яких Пенда став королем, є досить неточними. Як сповіщає "зачинатель англійської історії" Беда Преподобний, попередник Пенди Кіорл перебував на престолі Мерсії на початку VII століття в роки правління короля Нортумбрії Етельфріта. Нез'ясовано також і те, чи Пенда одразу сів на трон після Кіорла, чи були вони у родинних зв'язках між собою, і якщо так, то якою мірою. Історик ХІІ століття Генріх Хантінгдонський стверджував про спорідненість між Кіорлом та Піббою.[15] Існує припущення, що Кіорл та Пенда могли бути династичними ворогами.[16] Той факт, що Кіорл одружив свою доньку з королем Нортумбрії Едвіном може слугувати свідченням ворожнечі між ним та Пендою, оскільки пізніше Пенда протистояв Едвіну та здобув перемогу над ним у союзі з королем Гвінеду Кадваллоном ап Кадваном.[17] Ще одним опосередкованим доказом неприязних династичних взаємовідносин між Кіорлом та Пендою є, зокрема, страта останнім Едфріта — сина Едвіна та Квенбурги (доньки Кіорла), і, відповідно, внука Кіорла. Хоча мотиви Пенди, що спонукали його до страти Едфріта також піддаються сумніву істориками. Деякі з них розглядають вбивство нащадка Кіорла як наслідок тиску на Пенду з боку короля Нортумбрії Освальда, владі якого загрожував Едфріт. Ймовірно також, що Пенда вирішив позбавитися від Едфріта з метою зміцнення власних претензій на мерсійський престол.[18]

Згідно Англосаксонської хроніки Пенда став королем 626-го в 50-річному віці та правив впродовж 30 літ.[11] Хоча така тривалість правління піддається сумнівам,[19] оскільки та ж Хроніка зазначає, що Пенда помер у 655 році, а отже перебував на престолі роком менше.[20] Крім того, видається сумнівним також вік Пенди, в якому він став королем Мерсії (50 років), оскільки це не зовсім узгоджується із віком його дітей. Якщо вірити Англосаксонській хроніці, то Пенда помер у 80 років, залишивши по собі сина Вульфхера, який, згідно Беде, зоставався юнаком і через три роки після смерті свого батька. Більшість істориків такий факт вважають малоймовірним.[21] Окремі науковці припускають, що скоріш за все автори Англосаксонського часопису згадували 50-річний вік Пенди у зв'язку із його смертю, а не вступом на королівський трон.[22]

Примітки [ред.]

  1. ↑ Манускрипт А Англосаксонського часопису датує смерть Пенди 655 роком. Беда Преподобний додатково зазначає дату — 15 листопада. Історик Р.Л. Пул висунув гіпотезу, що Беда розпочинав кожен рік вереснем, тому насправді загибель Пенди сталася не 655-го, а восени 654 року. Його думку підтримував також інший історик, Френк Стентон у своїй праці Англосаксонська Англія (1943).1 Інші вважають, що початок року в Беди припадав на 25 грудня або ж 1 січня, таким чином, Пенда помер саме в листопаді 655-го (дивись S. Wood, 1983: "Bede's Northumbrian dates again"). Д.П. Кірбі вважає, що Пенда міг померти як в 655-му, так і в 656 році. (дивись D.P. Kirby "Bede and Northumbrian Chronology", 1963). Аннали Камбрії містять вказівку на 657 рік. Annales Cambriae at Fordham University
  2. ↑ Згідно Беди Преподобного та Англосаксонської хроніки битва при Хетфілді відбулась 633 року. Беда зазначає 12 жовтня як дату битви, одначе Манускрипт Е Хроніки вказує на те, що битва відбулась двома днями пізніше.
  3. ↑ John Rhys, 1901 Celtic Folklore Welsh and Manx, Vol.II, Oxford University Press, page 676
  4. ↑ P. Sims-Williams, Religion and Literature [in Western England, 600–800], Cambridge 1990, page 26.
  5. ↑ Filppula et al., pages 125–126.
  6. ↑ Celtic culture: a historical encyclopedia, ABC-CLIO, 2006ISBN 1-85109-440-7, 9781851094400, page. 60
  7. ↑ Wade-Evans p. 325
  8. ↑ «Millennia.fs2.com». Процитовано 2012-11-27. 
  9. ↑ «Online Etymology Dictionary». Etymonline.com. Процитовано 2012-11-27. 
  10. ↑ Notes and queries, Oxford Journals, 1920, p. 246.
  11. ↑ а б Anglo-Saxon Chronicle, Manuscript A (ASC A), 626.2
  12. ↑ Historia Brittonum (HB), Chapter 60.3
  13. ↑ Kirby, The Earliest English Kings, page 57.4
  14. ↑ Williams, Ann, Kingship and Government in Pre-Conquest England, p. 29.
  15. ↑ Henry of Huntingdon, Historia Anglorum, Book II, 27.5
  16. ↑ Ziegler, "The Politics of Exile in Early Northumbria", note 39.6
  17. ↑ Ann Williams, Alfred P. Smyth, and D. P. Kirby, A Biographical Dictionary of Dark Age Britain (1991), page 74.
  18. ↑ Michelle Ziegler, "The Politics of Exile in Early Northumbria", The Heroic Age, Issue 2, Autumn/Winter 1999.
  19. ↑ Brooks, "The Formation of the Mercian Kingdom", page 165.7
  20. ↑ Kirby, page 67.4
  21. ↑ Kirby, page 68.4
  22. ↑ Brooks, page 166.7

Посилання [ред.]

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пенда_(король_Мерсії)&oldid=12588087