Першотравневе (Богодухівська міська громада, селище)
| Селище Першотравневе | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Богодухівський район |
| Громада | Богодухівська міська громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Облікова картка | Першотравневе |
| Основні дані | |
| Засновано | 1921 |
| Площа | 1,99 км² |
| Населення | 319 осіб |
| Густота | 160 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 62155 |
| Телефонний код | +380 5758 |
| Географічні координати | 49°59′40″ пн. ш. 35°26′12″ сх. д. / 49.99444° пн. ш. 35.43667° сх. д.Координати: 49°59′40″ пн. ш. 35°26′12″ сх. д. / 49.99444° пн. ш. 35.43667° сх. д. |
| Водойма | річка Мерчик
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | — |
| Селищна влада | |
| Адреса | 62153, Харківська обл., Богодухівський р-н, смт. Шарівка, вул. Макаренка,8 |
| Голова селищної ради | Носова Марина Олександрівна |
| Карта | |
  Першотравневе | |
 Першотравневе  Першотравневе | |
| |
Першотравне́ве — селище сільського типу у Богодухівській міській громаді Богодухівського району Харківської області України.
- Поштове відділення: Шарівське
Географія
Селище Першотравневе знаходиться на річці Мандричина, лівій притоці Мерчика. На річці велика загата. Вище за течією село Мар'їне. Нижче за течією — смт Шарівка. За 6 км залізнична станція Мар'їне.
Історія
- 1921 — дата заснування.
- 22 червня 2023 року рішенням №230 Національної комісії зі стандартів державної мови віднесено до списку населених пунктів, які «можуть не відповідати лексичним нормам української мови», зокрема стосуватися «російської імперської чи колоніальної політики». Громаді рекомендовано обґрунтувати доцільність збереження поточної назви або запропонувати нову назву в установленому законодавством порядку.[1]
- 20 березня 2024 року на засіданні Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради України підтримано рішення про перейменування 109 топонімів в Україні, зокрема селище Першотравневе планють перейменувати на селище Мандричине. Остаточне рішення про перейменування має ухвалити Верховна Рада.[2]
Голодомор: Уроки історії
Пам'ятник встановлений на сільському кладовищі на місці колективного поховання жертв Голодомору (приблизно на 50 осіб). Село перед голодомором 1932–1933 років нараховувало 120 дворів переселенців з числа незаможних селян, яким віддали наділи на колишніх церковних землях. Так званих «кулаків» у селі ніколи не було. Загалом під час голодомору в ньому загинуло близько 300 осіб. Пам'ятник створений у 1993 році в 60-ті роковини голодомору. Ініціатори створення — Михайло Петрович Бойченко, колишній секретар парткому радгоспу ім. Свердлова, та Микола Федорович Солоненко, полковник у відставці. Ідея створення пам'ятника виникла не випадково. Дід Миколи Бойченка, Тимофій Махота, був однією з найшановніших людей у селі, мав добре господарство, яке створив своєю працею. Але у 1933 році він був висланий на каторгу без жодних звинувачень, просто за розкладкою. Дід загинув на лісоповалах. Микола Солоненко народився у квітні 1933 року пухлим. Його мати також була опухлою від голоду. Він є одним з двох немовлят, що народилися того року і вижили. Як зазначив Микола Солоненко у своїй роботі «Виконуючи заповіти моїх замордованих голодом земляків» (Харків: Просвіта, 1999):
- «Діти 1932-33 років народження вимерли майже повністю. Пізніше в селищі два роки поспіль не було набору в перший клас. Через це і мені довелося закінчити 10 клас у 19 років. Старших діток батьки намагалися підкидати в Харкові поближче до міліції. Значна частина цих діток знайшла смерть у Салтівських бараках, але немало вціліло, а згодом потрапили до Курязької колонії малолітніх злочинців. Саме оцим мученикам голоду С. Макаренко згодом давав „путевку в жизнь“ (С. 11).» Цікавий факт: «Жоден з партійців, які були з найбідніших і най ледачіших селян, не загинули з голоду, ні вони, ні їх діти». (Там само.). Про реальні причини голоду він повідомляє таке: Село не було занесено на «чорну дошку». Але в ньому були реквізиції продовольства. «Після вилучення зерна черга дійшла до городини, аж до насіння моркви, буряків, огірків, не кажучи про овочі. Люди знов опинилися в полі у пошуках втрачених і тепер перемерзлих овочів. Викопували здохлих тварин, поїдали кішок, собак, все що рухалось, виловлювали в річках молюсків» (С. 9). «А тим часом реквізовані продукти гнили, проростаючи на непристосованих майданчиках простонеба. На всю потужність працювали спиртзаводи Шарівки і Дублянки, що були поблизу мого селища. Вкрай зіпсоване зерно в яругах обливали гасом і спалювали, згодом засипали землею. На багатій родючій землі настало пекло.» (С. 9).
Див. також
Посилання
- Мапа Шуберта, 1878 р. // http://www.etomesto.ru/shubert-map/23-13/ [Архівовано 25 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Першотравневе на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з липня 2019]
- Погода: Першотравневе [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Уроки історії: Голодомор 1932—1933 років
| ||||||||||||||
- ↑ Понад 1400 назв сіл, селищ та міст України Національна комісія зі стандартів державної мови рекомендує змінити. Архів оригіналу за 27 червня 2023. Процитовано 27 червня 2023.
- ↑ Цьомик, Ганна (20 березня 2024). Комітет Верховної Ради підтримав перейменування 10 топонімів на Харківщині: перелік. Суспільне Новини.