Рибальський залізничний міст
| Рибальський залізничний міст | |
|---|---|
 | |
| 50°29′01″ пн. ш. 30°32′52″ сх. д. / 50.483700000027774024° пн. ш. 30.54800000002777693° сх. д.Координати: 50°29′01″ пн. ш. 30°32′52″ сх. д. / 50.483700000027774024° пн. ш. 30.54800000002777693° сх. д. | |
| Офіційна назва | Позакласний залізничний міст через р. Дніпро на ділянці Святошин — Дарниця[1] |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Галузь застосування | залізничний |
| Перетинає | Дніпро, Десенка |
| Тип конструкції | фермовий |
| Основний проліт | 110 м |
| Загальна довжина | 1,43 км |
| Ширина | 5 м |
| Відкрито |
січень 1917; 9 листопада 1929 |
  Рибальський залізничний міст Рибальський залізничний міст (Київ) | |
 | |
 Рибальський залізничний міст у Вікісховищі | |
Рибальський залізни́чний міст — залізничний міст через Дніпро і Десенку в Києві, що сполучає Рибальський острів з Воскресенкою і Русанівськими садами. Входить до складу Північного напівкільця Київського вузла Південно-Західної залізниці.
Історія[ред. | ред. код]
У роки першої світової війни виникла потреба в будівництві додаткового залізничного мостового переходу через Дніпро для перекидання військ. Спочатку на місці поблизу траси сучасного Рибальського залізничного мосту, з весни до утворення грудневої криги 1915 р. збудували тимчасовий дерев'яний міст. Саме в цей час перенесли Дніпровську біологічну станцію на Трухановому острові, яка опинилася на трасі будівництва мосту. Міст проліг над Рибальським півостровом та через звужену частину Труханового острова поблизу перешийку з Муромцем[2].
Будівництво капітального мосту імператриці Марії Федорівни розпочалося 15 травня 1916 року. Міст будувався як складова частина обхідної стратегічної залізниці (теперішнє Північне кільце). Проєктуванням та будівництвом мосту опікувався Київський Округ шляхів сполучення. Розрахунок мосту з арковими металевими фермами провів професор Київського політехнічного інституту Є. О. Патон. До проєктування лівобережної дерев'яної естакади мосту професор Патон залучив студентів-дипломників КПІ.
20 травня 1916 року було забито перші палі, а з 23 липня 1916 року почалися роботи з опускання кесонів. 20 серпня 1916 року, через три місяці після початку робіт, була проведена церемонія урочистого закладення мосту. До участі у урочистостях було запрошено імператрицю Марію Федорівну. Вона багато років проживала у Києві, була відомою благодійницею, тому мосту було вирішено надати її ім'я.
29 жовтня 1916 року було закінчено встановлення дерев'яних конструкцій. Загалом будівництво мосту було завершено 26 січня 1917 року. Комісія, очолювана професором Миколою Бєлелюбським, засвідчила повну готовність мосту до експлуатації.
Загальна довжина мосту становила 2504 м, довжина дерев'яної естакади правого берега — 644 м, довжина перекриття судноплавного русла трьома металевими фермами — 333 м, довжина дерев'яної естакади лівого берега — 1525 м. Підмостовий габарит на судноплавному прогоні над найвищим передбачуваним горизонтом води становив 5,8 м.
Керівниками будівельних робіт зі спорудження мосту інженер Микола Васильович Попов (начальник будівництва, керівник Київського округу шляхів сполучення) та інженер С. В. Завацький (старший виконавець робіт). Монтажні роботи проводилися під керівництвом інженера М. Л. Кривоносова. Вартість будівництва мосту склала 5 млн. 607 тис. рублів.
Невдовзі міст було пошкоджено і відбудовано восени 1918 року. Через події революції та громадянської війни міст прийшов у занепад і багато років існував без можливості використання.
Восени 1928 року під орудою організації «Військпроєкт 401» (головний інженер В. Кохан) почалося відновлення моста за проєктом, дещо зміненим від первісного — підмостовий габарит був підвищений на 7 м.
8 листопада 1929 року відновлення мосту завершилося. Того ж дня о 12 годині відбулося урочисте відкриття відновленого мосту. Міст отримав назву «Імені 12-річчя Жовтня», але ця назва не закріпилася. Пізніше міст почали називати Петровським, від місцевості Петрівка (Петровського району), або Подільським (від Подільского району).
Під час відходу Червоної армії з Києва у вересні 1941 року був зруйнований, за окупації відновлений німцями, згодом знову був підірваний нацистами під час битви за Дніпро восени 1943 року. Після звільнення Києва відновлювався з липня 1944 до листопада 1945 року.
У 1964—1966, 1990—1998 та 2003—2005 роках проводилася заміна руслових і заплавних прогонів.
Конструкція[ред. | ред. код]
Мостовий перехід загальною довжиною 1,5 км складається з руслової (правобережної) та заплавної (лівобережної) частин. Прогони руслової частини загальною довжиною — 330 м перекриті трапецієподібними за абрисом ґратчастими металевими фермами з паралельними поясами, розрахованими на проїзд нижньою частиною. Прогони естакади — подібними прямокутними фермами з проїздом у верхній частині. Масивні бетонні опори встановлені на фундаментах з кесонів.
По мосту проходить лише одна залізнична колія, хоча сама Північна кільцева лінія двоколійна; роз'їзди біля моста між платформами Оболонь та Воскресенка (до 2009 — Городня; до 2024 — Троєщина). Міст використовується переважно для вантажних залізничних перевезень, також по мосту проходить міська електричка.
Сьогодення[ред. | ред. код]
Щоденно в ранішні та вечірні години «пік» ця ділянка використовується для внутрішньоміського залізничного сполучення міською електричкою.
З 2001 року західна половина Петрівського залізничного моста є кордоном між Оболонським та Подільським районами Києва, східна половина моста віднесена до території Дніпровського району. До 2001 року міст належав тільки Дніпровському району.
Зображення[ред. | ред. код]
-
Панорама моста, прогони над головним руслом Дніпра -
Прогони над головним руслом Дніпра -
Прогони над Десенкою
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [1]. Південно-західна залізниця. 27.05.2022
- ↑ Парнікоза, Іван (07.07.2017). Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі – погляд крізь віки. http://www.myslenedrevo.com.ua (українська) . http://www.myslenedrevo.com.ua. Процитовано 07.07.2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Веб-енциклопедія Києва.
- Воспоминания / Е. О. Патон ; лит. запись Ю. Буряковского. — К.: Держлітвидав УРСР, 1962. — C. 62. (рос.)
- Івлєва В. П. Мости та шляхопроводи // Забудова Києва доби класичного капіталізму / За заг. редакцією М. Б. Кальницького, Н. М. Кондель-Пермінової. — К.: Сидоренко Б. В., 2012. — ISBN 978-966-2321-21-0.
- Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- Ковалинський В. В. Київські мініатюри. Книга сьома. — К.: Купола, 2008. — C. 512–521. — ISBN 978-966-8679-10-0.
- Саричев М. Міст залізничний Петрівський (Подільський) // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 2.: М-С / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. НАН України. Інститут історії України; Інститут археології України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 709. — ISBN 966-95478-2-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Київські мости [Архівовано 11 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Кальницький М. Б. Про повені й не тільки… // mik-kiev.livejournal.com — 2010. — 12 березня. (рос.)
- Зруйнований міст на німецькому аерофотознімку, 12 грудня 1943 // www.wwii-photos-maps.com
- Супутниковий знімок на карті Google
| ||||||||||||||||||||||||||
