Плебанівка (Жмеринський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Плебанівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Жмеринський район
Громада Шаргородська міська громада
Основні дані
Засноване друга пол. XVI ст.
Колишня назва Княжа Лука
Населення 1699
Площа 30,84 км²
Густота населення 58,5 осіб/км²
Поштовий індекс 23510
Телефонний код +380 4344
Географічні дані
Географічні координати 48°47′39″ пн. ш. 28°00′36″ сх. д. / 48.79417° пн. ш. 28.01000° сх. д. / 48.79417; 28.01000Координати: 48°47′39″ пн. ш. 28°00′36″ сх. д. / 48.79417° пн. ш. 28.01000° сх. д. / 48.79417; 28.01000
Середня висота
над рівнем моря
286 м
Водойми ставки: Млиновий, Новий.
Місцева влада
Адреса ради 23500, Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 224.
Карта
Плебанівка. Карта розташування: Україна
Плебанівка
Плебанівка
Плебанівка. Карта розташування: Вінницька область
Плебанівка
Плебанівка
Мапа
Мапа

CMNS: Плебанівка у Вікісховищі

Плебані́вка — село в Україні, у Шаргородській міській громаді Жмеринського району Вінницької області. Населення становить 1699[1]осіб.

Розташоване у межиріччі річок Гнила (Лозова) та Мурашка (праві притоки р. Мурафа).

Історія[ред. | ред. код]

Перша назва — Княжа Лука.

12 червня 2020 року відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» увійшло до складу Шаргородської міської громади[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шаргородського району, село увійшло до складу Жмеринського району[3].

Селянські заворушення проти радянської влади[ред. | ред. код]

Односельці заарештованих у с. Плебанівка «куркулів» 11 березня гуртом накинулися на опергрупу, побили уповноваженого ДПУ УСРР. Вранці селяни рушили на Шаргород, до них приєдналися мешканці сусідніх сіл Козлівка і Шостаківка (нині у складі м. Шаргород). Були розіслані посланці по навколишніх селах із закликом приєднуватися до повстанців. Натовп у 1,5 тис. осіб прибув до Шаргорода, щоб звільнити заарештованих. Повсталі оточили райвиконком та райком КП(б)У, розгромили райвиконком і фінансовий відділ, де містилися документи про ненависне для селян оподаткування, папери й книги спалили. У вогонь повкидали й портрети вождів режиму. Комуністів та активістів побили, загнали у монастир, звідки вони відстрілювалися разом із міліцією; лише з появою опергрупи ДПУ УСРР у складі 30-ти осіб селяни розійшлися. Війська, викликані з Могилева-Подільського, оточили повсталі села, взяли заручників. Звинувачення навесні 1930 були пред'явлені тільки двом організаторам, але 1937/38 енкаведисти заарештували й стратили всіх інших.

Економіка та інфраструктура[ред. | ред. код]

На території сільської ради працюють ТОВ «Агрофірма Шаргород»[4], ТОВ «Агросвіт», ФГ «Плебанівський сад», ФГ «Урожай», ФГ «Нива – Лан», ФГ «Дивина С», ФГ «Майданюка», ФГ «Майданюка А.А.», ФГ «Агро Юпітер» також в селі діє загальноосвітня школа І-ІІІ ст., дитячий садок, будинок культури, бібліотека, амбулаторія, поштове відділення, дев'ять магазинів, один пункт по заготівлі молока, ветеринарна дільниця.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Плебанівська с/р. plebanivka.sharrayrada.gov.ua. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018.
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА ШАРГОРОД. opendatabot.ua (укр.). Процитовано 9 грудня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Плеба́нівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.722

Посилання[ред. | ред. код]