Полежай Павло Тихонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. .
Полежай Павло Тихонович
Народився 20 квітня 1920(1920-04-20)
Комендантівка, Кобеляцький район, Україна
Помер 2 травня 1973(1973-05-02) (53 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність правник
Alma mater Харківський юридичний інститут
Заклад Харківський юридичний інститут
Посада завідувач кафедри Харківського юридичного інституту
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор юридичних наук[d]
Науковий керівник Сливицький Володимир Іванович
Нагороди
орден Червоної Зірки медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Павло Тихонович Полежай (20 квітня 1920, село Комендантівка, Полтавська губернія, нині Кременчуцького району Полтавської області — 2 травня 1973, Харків) — радянський і український правознавець, фахівець у галузі теорії держави і права. Доктор юридичних наук (1967), професор (1969), професор і завідувач кафедри (1971—1973) теорії держави та права Харківського юридичного інституту. Учасник Німецько-радянської війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Павло Полежай народився 20 квітня 1923 року в селі Комендантівка Полтавської губернії (нині Кременчуцького району Полтавської області). У 1941 році закінчив Харківське військове училище зв'язку [1]. Брав участь у Радянсько-німецькій війні, воював на Південно-Західному фронті, був командиром розвідувального взводу і начальником зв'язку дивізіону, мав військове звання лейтенанта[2].

Вищу освіту Полежай отримав в Харківському юридичному інституті (ХЮІ), який закінчив у 1948 році. По закінченню інституту, з 1949 до 1950 працював на посаді старшого слідчого Дніпропетровської обласної прокуратури[1][2].

У 1950 поступив до аспірантури ХЮІ, після закінчення якої у 1952 продовжив працювати в цьому виші. Послідовно посідав посади викладача, доцента та професора на кафедрі теорії держави і права (з 1953 до 1963 — кафедра теорії та історії держави і права[3])[1][2]

У 1971 році Павло Тихонович очолив кафедру теорії держави і права ХЮІ, якою завідував аж до своєї смерті. За час перебування Полежая на цій посаді, кафедра була організаційно укріплена, а її наукова, педагогічна та методична робота активізована[3]. Павло Тихонович Полежай помер 2 травня 1973 року у Харкові[2][1].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У коло науково-дослідницьких питань Павла Тихоновича входили наступні проблеми теорії держави і права — праворозуміння, теорія правовідносин, співвідношення права з політикою та економікою, співвідношення законності та доцільності в правотворчій діяльності держави, сутність різних історичних типів держави і права[2][1].

У 1953 році під науковим керівництвом професора Володимира Сливицького захистив дисертацію на тему «Творча роль радянського права в здійсненні господарсько-організаторської функції радянської держави» на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук[3]. Написав дві докторські дисертації за темами «Політика і право в соціалістичному суспільстві» [3] і «Радянське право і політика в період будівництва комунізму»[3], останню з яких успішно захистив в 1967 році й отримав науковий ступінь доктора юридичних наук[2]. У 1969 році (за іншими даними у 1970 році[2]) йому було надано вчене звання професора[1].

Був автором більш ніж 40 праць, основними серед яких: «Про співвідношення юридичних і технічних норм в соціалістичному суспільстві» (1960, співавтор), «Сутність права» (1964), «До питання про поняття соціалістичного права» (1965), «Правові відносини» (1965), «Специфічні співвідношення права і економіки в соціалістичному суспільстві» (1970) і «Економіка, політика і право в соціалістичному суспільстві» (1973)[3][2][1].

Нагороди[ред. | ред. код]

Петро Тихонович Полежай був нагороджений орденом Червоної Зірки (6 травня 1965) і двома медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (9 травня 1945) і «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж Єрматєв, 2002.
  2. ↑ а б в г д е ж и к Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, 2014.
  3. ↑ а б в г д е Кафедра теорії держави і права, 2009.

Література[ред. | ред. код]

  • Кафедра теорії держави і права // Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. 1804−2009 / Ред. кол.: В. Я. Тацій, В. В. Сташис, А. П. Гетьман. — Х. : Право, 2009. — С. 165—177. — ISBN 978-966-458-140-7.
  • Єрматєв В. М. Полежай Павло Тихонович // Юридична енциклопедія (друковане видання) / Ю. С. Шумшученко. — К. : Юридична думка, 2002. — Т. 4: Н—П. — С. 624. — ISBN 966-7492-04-4.
  • Полежай Павло Тихонович // Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого / редкол.: В. Я. Тацій (голова) та ін. — Х. : Право, 2014. — С. 38. — ISBN 978-966-458-700-3.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Полежай_Павло_Тихонович&oldid=41537795