Полянська битва
| Полянська битва | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Югославський фронт Другої світової війни | |||||||
| Координати: 46°32′39″ пн. ш. 14°52′25″ сх. д. / 46.54444444002777459° пн. ш. 14.87366389002777645° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Третій Рейх .svg){kind=small} Хорватія  Сербські четники
|
.svg){kind=small} Югославія .svg){kind=small} Велика Британія
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Невідомо | Коста Надь
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| 30 тисяч солдат | |||||||
| Втрати | |||||||
| 350 вбитих | близько 100 вбитих | ||||||
Полянська битва (14 — 15 травня 1945) — остання велика битва Другої світової війни в Європі. Зіткнення, що відбулися поблизу містечка Поляна, були викликані прагненням зупинити відступ хорватських колабораціоністських формувань націоналістів до Австрії.
Передумови[ред. | ред. код]
Навесні 1945 року німецька армія зазнала низки великих поразок від югославських партизанів, а окремі її частини і зовсім потрапили в оточення. 9 травня 1945 командувач групи армій «E», генерал-полковник Александер Лер, підписав акт про беззастережну капітуляцію підконтрольного йому угруповання військ, проте окремі формування усташів й членів словенського домобранства вирішили вдатися до спроб (з продовженням збройного опору) прориву на захід, сподіваючись на допомогу союзників.
Битва[ред. | ред. код]
14 травня 1945 року підрозділи четників та усташів, зблизившись з частинами НВАЮ, зажадали надання вільного «коридору» для їх безперешкодного проходу на захід. Після того, як югославські партизани відповіли відмовою, розпочалася інтенсивна стрілецько-кулеметна стрільба, яка тривала до 4 години ранку 15 травня. З прибуттям підкріплення (20 танків) британської армії, четники викинули білі прапори і здалися. Вони намагалися вести переговори з союзниками, але британці відкинули будь-які перемовини.
На полі бою було виявлено щонайменше 310 вбитих і сотні поранених колабораціоністів. Безповоротні втрати партизанів склали 100 осіб. Після Полянської битви відбулося ще декілька інцидентів за участю членів розгромлених колабораціоністських формувань, проте саме цей бій прийнято вважати останнім в історії Другої світової війни на теренах Європіи.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Franci Strle: Veliki Finale na Koroškem (Grand Finale in Carinthia) (2nd edition, 1977) (in Slovene)
- extract from Franci Strle: Veliki Finale na Koroškem (Grand Finale in Carinthia) (2nd edition, 1977) (in Slovene)
- Thomas, N., Mikulan, K. and Pavelic, D. Axis Forces in Yugoslavia 1941-45, Osprey, London, 1995. ISBN 1-85532-473-3