Попович Олександр Юрійович
| Попович Олександр Юрійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
14 квітня 1973 Ужгород, Українська РСР, СРСР |
| Помер |
3 листопада 2015 (42 роки) Ужгород, Україна |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | журналіст |
| Alma mater | УжНУ |
| Знання мов | українська, російська і англійська |
Попович Олександр Юрійович (14 квітня 1973, Ужгород — 3 листопада 2015, Ужгород) — український журналіст.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Ужгороді на Закарпатті, навчався в середніх школах Перечина та Ужгорода. Жив у Перечині з народження до 1984 року, а з 1985-го — в Ужгороді. З першого класу мріяв стати журналістом.
1990—1995 — навчався в Ужгородському університеті на факультеті української філології за спеціальністю «Українська мова та література».
Робота[ред. | ред. код]
З вересня 1995 року починає працювати в обласній газеті «Ріо-інформ».
Одним із перших його репортажів стала публікація про діяльність приватного парашутного клубу «Україна» (Київ), який приїхав до Ужгорода. Працюючи над матеріалом, Олександр здійснив ще одну мрію — стрибнув з парашутом з гелікоптера МІ-8. Другий стрибок молодого журналіста був невдалим, він травмувався, порвавши зв'язки на стопі і більше не стрибав.[1]
Олександр стояв біля витоків багатьох обласних газет («Ріо-інформ», «Фест»), з 1996 року — член Спілки журналістів України, був журналістом ранкового та нічного ефірів молодої радіостанції 107.2 FM. Радійний досвід допоміг йому в роботі позаштатним кореспондентом BBC Україна та BBC World Service (з 2001 року).
Писав матеріали для газети «Неділя», співпрацював з багатьма закарпатськими та українськими ЗМІ, був співавтором спецпроєкті газети «Топ-100. Впливові люди Закарпаття».[2]
Захоплення[ред. | ред. код]
Олександр був причетний до багатьох творчих та мистецьких проєктів Ужгорода та області (провулок «Гірчичне зерно», фестиваль «Берег-фест» (Берегове), співпраця зі скульптором Михайлом Колодко, благодійний проєкт «Підвішена кава» тощо). Захоплення Олександра часто ставали інформаційним приводом для колег-журналістів: розведення велетенських равликів ахатін (Achatina fulica), подорожі автостопом, знайомство та запрошення в Ужгород відомого мандрівника Антона Кротова, настільні ігри, колекціонування тощо.
Завдяки Олександру в Ужгороді 2004 року з'явилася спортивна гра петанк, було створено Перший закарпатський петанк-клуб та Ужгородський петанк-клуб. Гра набула популярності на Закарпатті, клуби діють в Мукачеві, в с. Червоне Ужгородського району). Спортсмени щороку їздять на міжнародні турніри з петанку, а 2017 року команда ужгородських петанкістів та киянка уперше взяла участь у Чемпіонаті світу з петанку в Китаї як українська команда.
Останні роки[ред. | ред. код]
Два роки боровся із онкологічним захворюванням, продовжуючи писати статті. Похований 6 листопада 2015-го в рідному Ужгороді.[3][4]
Інше[ред. | ред. код]
2006 року Олександр здійснив ще одну мрію — познайомився з улюбленим письменником дитинства Владиславом Крапівіним. Познайомившись з літредактором письменника Костянтином Грішиним, Олександр став модератором групи прихильників творчості Крапівіна у Живому журналі «Голубятня на желтой поляне», був учасником як журналіст 2011 року однієї з найбільш знакових зустрічей письменників-фантастів «РосКон».
Був агностиком, володів англійською мовою. За документами Олександр народився у селі Заріччя, таким чином батько Юрій зробив патріотичний крок у бік рідної Іршавщини.
Захоплювався геральдикою. Вивчення історії власного роду, символізм та спадковість поколінь привели його до знайомства з Михайлом Медвєдєвим, співзасновником та головою Гільдії геральдичних художників. Олександр згодом створив герби для кількох закарпатських родин та установ, а згодом був прийнятий у Гільдію.[5]
Сім'я[ред. | ред. код]
1997 року одружився з Зоряною Попович, також журналісткою, разом виховували сина Остапа, 1998 р.н.
Посилання[ред. | ред. код]
Статті Поповича[ред. | ред. код]
- Як зустрічають Героїв. Фоторепортаж зі сльозами і кількома питаннями
- Закарпаття: фестиваль чи не в кожному селі
- Це не Вуді схожий на Санту. Це Санта схожий на Вуді
- Місяць Москаля на Закарпатті
- Угорці в Україні: про що говорив прем'єр Орбан
- Закарпаття передвиборче: брати Балоги і агітація крейдою
- Дерев'яні храми — візитівка Закарпаття
- Русинському «сепаратисту» дали три роки умовно
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ранкова кава з Олександром Поповичем. Заголовок - Закарпаття. Про головне. Процитовано 7 квітня 2018.
- ↑ На 43-му році життя помер відомий закарпатський журналіст Олександр Попович | Дзеркало Закарпаття. dzerkalo-zakarpattya.com (ru-RU) . Процитовано 7 квітня 2018.
- ↑ Прощай, друже і колего!. BBC News Україна (укр.). Процитовано 7 квітня 2018.
- ↑ Пішов з життя закарпатський власкор BBC Олександр Попович. osvita.mediasapiens.ua. Процитовано 7 квітня 2018.
- ↑ Иванов, Дмитрий. Геральдика сегодня || ПОПОВИЧ Александр Юрьевич, Украина, Ужгород (2008). sovet.geraldika.ru. Процитовано 13 квітня 2018.
