Потуторів
| село Потуторів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Громада | Шумська міська громада |
| Облікова картка | Потуторів |
| Основні дані | |
| Засноване | 1440 |
| Населення | 445 |
| Територія | 2.192 км² |
| Поштовий індекс | 47142 |
| Телефонний код | +380 3558 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°04′03″ пн. ш. 26°08′41″ сх. д. / 50.06750° пн. ш. 26.14472° сх. д.Координати: 50°04′03″ пн. ш. 26°08′41″ сх. д. / 50.06750° пн. ш. 26.14472° сх. д. |
| Водойми | Кума |
| Відстань до районного центру |
7 км |
| Найближча залізнична станція | Лепесівка |
| Відстань до залізничної станції |
20 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47100, Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Шумськ, вул Українська, 59 |
| Карта | |
  Потуторів | |
 Потуторів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Поту́торів — село в Україні, у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Кума (права притока р. Вілії), на сході району. У селі 130 дворів.
Населення — 445 осіб (2016).
Історія[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка про Потуторів – 1440 рік, згодом згадане у 1513 році, коли село почало належати Боговитину. У 1853 році власником села був Станіслав Лащ.
Імовірно, що назва села походить від словосполучення «по ту сторону», бо колись село ділилося на дві частини. Відомо, що волиняни в період російської окупації у XVIII ст. перейменували село із чужої їм назви Потуторов на зрозумілу Полуторів (від Полутор); можливо, походить від прізвища Полутор.
Наприкінці ХІХ ст. у селі було 98 дворів, 661 житель. За переказами, у 1911 році в селі було 311 десятин великої земельної власності. У 1931 році Потуторів нараховував 857 жителів.
У селі діяли філії «Просвіти» та інших товариств.
Від початку липня 1941 року до 2 березня 1944 року село було під нацистською окупацією. У жовтні 1944 року сталася велика пожежа, під час якої згоріла половина будівель села. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь понад 40 осіб. За радянської влади репресовано 27 родин. Із мобілізованих на фронти ІІ Світової війни загинуло 32 чоловіки, 20 пропало безвісти.
У 1949 р. примусово організовано колгосп. Нині земельні паї селян орендують ФГ «Лотос», агрофірми «Мрія» та «Шумськ-Агро».
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Шумської міської громади.[1]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, село увійшло до складу Кременецького району.[2]
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У селі побудовані кам’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці (1799 року), 3 муровані фігури.
Споруджено пам’ятник односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
У селі працюють клуб,спортивний зал(GYM) фельдшерський пункт.
У селі народилися господарник, літератор Володимир Остап’юк (1949 р.н.); самодіяльний режисер, актор, заслужений працівник культури УРСР Василь Скрип’юк (1928-2005 рр.).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література[ред. | ред. код]
- Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — ISBN 966-528-197-6., М. Бесараб, О. Романюк.
| ||||||||