Премія Зінера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Премія Зінера
англ. Zener Prize (Zener Gold Medal) M:
Присуджується за За надзвичайні досягнення в фізиці i матеріалознавства
Засновник(и) Фундація Зенера
Країна International Prize
Рік заснування 1965
Останнє нагородження 2017
Поточний лауреат 2017 – Лечек Богуміл Магалас
(англ. Leszek Bogumił Magalas)
Польща Польща


Медаль Зінера (англ. Zener Prize), є міжнародною нагородою, що дарується в знак визнання наукового прогресу в галузі матеріалознавства і фізики з наголосом на застосування в механічній спектроскопії і внутрішньому терті. Іменована спочатку як ICIFUAS премія (1965-1989), вона була заснована в честь піонерської роботи Кларенса Зінера по непружності (пом. 2 липня 1993).[1] Премія Зінера (відома також як Золота Медаль Зінера) присуджується комітетом премії Зінера на чолі головою Міжнародної Конференції по Внутрішньому Тертю і Механічній Спектроскопії (ICIFMS), раніше Міжнародна Конференція по Внутрішньому Тертю і Ультразвуковому Загасанню (1956-2002).[2] Премію Зінера може бути присуджено на відзнаку вражаючого індивідуального відкриття або за вагомий внесок до галузі завдяки тривалому об’єму роботи протягом життя. До 2017 року премією Зінера нагороджено до 23 номінантів. Кожний лауреат отримує Золоту Медаль Зінера і диплом. Кожна золота медаль Зінера являє собою диск в 20 карата золотом зі зображенням профілю Зінера.

Лист Лауреатів премії Зінера[ред. | ред. код]

Рік вручення Лауреати Країна Місце роботи
1 1965 Werner Otto Köster[3][4] 1896–1989 Німеччина Німеччина Max Planck Institute for Metals Research, Штутгарт

(Max Planck Institute for Metals Research, Stuttgart renamed on March 18, 2011, the Max Planck Institute for Intelligent Systems (Інститут інтелектуальних систем імені Макса Планка), Штутгарт.)

2 1969 Warren Perry Mason[5][6] 1900–1986 США США Bell Labs, Лабораторія Белла (англ. Bell Laboratories), Мюррей Хілл, Мангеттен, Нью-Джерсі
3 1985* Clarence Melvin Zener[7][8][9][10][11][12] 1905–1993 США США Чиказький університет, Чикаго (Чикаґо), Іллінойс (1945-1951);

Westinghouse Electric (англ. Westinghouse Electric Company), Піттсбург, Пенсільванія (1951-1965);
англ. Texas A&M University, Коледж-Стейшен (Техас), Техас (1966-1968);
Університет Карнегі-Меллон,* Піттсбург, Пенсільванія (1968-1993)

4 1989 Ting-sui Kê[13][14][15][16] 1913–2000 КНР КНР Китайська академія наук, англ. Institute of Solid State Physics (ISSP),[17] Хефей, Аньхой
5 1989* Arthur Stanley Nowick[18][19][20][21] 1923–2010 США США Єльський університет, Нью-Гейвен (Коннектикут), Коннектикут (1951-1957);

англ. IBM Thomas J. Watson Research Center, Yorktown Heights, Нью-Йорк, Нью-Йорк (штат) (1957-1966);
Колумбійський університет,* (Колумбійський університет в місті Нью-Йорк), Нью-Йорк, Нью-Йорк (штат) (1966-2001);
Каліфорнійський університет в Ірвайні (англ. University of California at Irvine), Ірвайн, Каліфорнія (2001-2010)

6 1993 Piero Giorgio Bordoni[22][23] 1915–2009 Італія Італія Римський університет ла Сап'єнца (італ. Universita degli studi di Roma La Sapienza), Рим
7 1993 Kurt Lücke[24] 1921–2001 Німеччина Німеччина Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена (нім. Rheinisch-Westfälische Technische Hochschule Aachen, міжнародна назва RWTH Aachen University), Аахен
8 1993 Alfred Seeger[25][26] 1927–2015 Німеччина Німеччина англ. Max Planck Institute for Metals Research (Інститут інтелектуальних систем імені Макса Планка), Штутгарт;

Штутгартський університет, Штутгарт

9 1993 Charles Allen Wert[27] 1919–2003 США США Іллінойський університет в Урбана-Шампейн (англ. University of Illinois at Urbana-Champaign), Урбана (Іллінойс)-Шампейн (округ, Іллінойс), Іллінойс
10 1996 Andrew Vincent Granato[28][29][30][31] 1926–2015 США США Іллінойський університет в Урбана-Шампейн (англ. University of Illinois at Urbana-Champaign), Урбана (Іллінойс)-Шампейн (округ, Іллінойс), Іллінойс
11 1999 Gunther Schoeck[32] 1928–2015 Австрія Австрія Віденський університет, Відень
12 2002 Willy Benoit[33][34] (1938) Швейцарія Швейцарія Федеральна політехнічна школа Лозанни (фр. École polytechnique fédérale de Lausanne, EPFL), Лозанна
13 2002 Masahiro Koiwa[33] (1938) Японія Японія Кіотський університет, Кіото
14 2005 Rosario Cantelli[35] (1940) Італія Італія Римський університет ла Сап'єнца (італ. Universita degli studi di Roma La Sapienza), Рим
15 2005 Manfred Weller 1940–2017 Німеччина Німеччина англ. Max Planck Institute for Metals Research (Інститут інтелектуальних систем імені Макса Планка), Штутгарт
16 2008 Daniel Newson Beshers[36] (1928) США США

Колумбійський університет, (Колумбійський університет в місті Нью-Йорк), Нью-Йорк, Нью-Йорк (штат)

17 2008 Gaetano Cannelli (1936) Італія Італія University of Calabria (італ. Università della Calabria), Ренде
18 2008 Gilbert Fantozzi (1942) Франція Франція фр. Institut National des Sciences Appliquées de Lyon (INSA Lyon), Ліон-Віллербанн
19 2011 Gérard Gremaud[37][38][39] (1949) Швейцарія Швейцарія Федеральна політехнічна школа Лозанни (фр. École polytechnique fédérale de Lausanne, EPFL), Лозанна
20 2011 Fabio Massimo Mazzolai (1934) Італія Італія University of Perugia (італ. Università degli Studi di Perugia), Перуджа
21 2014 Qing-Ping Kong[40][41] (1930) КНР КНР Китайська академія наук, англ. Institute of Solid State Physics (ISSP)[17], Хефей, Аньхой
22 2014 Robert Schaller[42][43][44] (1948) Швейцарія Швейцарія Федеральна політехнічна школа Лозанни (фр. École polytechnique fédérale de Lausanne, EPFL), Лозанна
23 2017 Leszek Bogumił Magalas[45][46][47] (1954) Польща Польща AGH Університеті Науки і Технології (англ. AGH University of Science and Technology)[48], Краків

Число в другій шпальті представляє рік отримання лауреатом премії Зінера. Число з астеріском (*) означає, що лауреат отримав нагороду під час його роботи в установі, що має цей астеріск.
Кількість лауреатів: 23 премії; 20 лауреатів Золотої Медалі Зінера.

Перелік країн по номеру здобувача премії Зінера[ред. | ред. код]

Ранг Країна Кількість
лауреатів		 Лауреати
1 США США 6 W.P. Mason, C.M. Zener, A.S. Nowick, C.A. Wert, A.V. Granato, D.N. Beshers
2 Німеччина Німеччина 4 W. Köster, K. Lücke, A. Seeger, M. Weller
2 Італія Італія 4 P.G. Bordoni, R. Cantelli, G. Cannelli, F.M. Mazzolai
3 Швейцарія Швейцарія 3 W. Benoit, G. Gremaud, R. Schaller
4 КНР КНР 2 T.S. Kê, Q.P. Kong
5 Австрія Австрія 1 G. Schoeck
5 Франція Франція 1 G. Fantozzi
5 Японія Японія 1 M. Koiwa
5 Польща Польща 1 L.B. Magalas

Країни перелічено у регресній послідовності згідно з кількістю лауреатів.

Алфавітний список лауреатів[ред. | ред. код]

  • Benoit W. (2002), Beshers D.N. (2008), Bordoni P.G. (1993)
  • Cannelli G. (2008), Cantelli R. (2005)
  • Fantozzi G. (2008)
  • Granato A.V. (1996), Gremaud G. (2011)
  • Kê T.S. (1989), Koiwa M. (2002), Kong Q.P. (2014), Köster W. (1965)
  • Lücke K. (1993)
  • Magalas L.B. (2017), Mason W.P. (1969), Mazzolai F.M. (2011)
  • Nowick A.S. (1989)
  • Schaller R. (2014), Schoeck G. (1999), Seeger A. (1993)
  • Weller M. (2005), Wert C.A. (1993)
  • Zener C.M. (1985).

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. ↑ Zener C. M. "Elasticity and anelasticity of metals" (1948) University of Chicago Press, Chicago
  2. ↑ Magalas L.B. (2009). Mechanical spectroscopy, internal friction and ultrasonic attenuation: Collection of works. (PDF Download Available) Materials Science and Engineering A, 521-522 (англ.). ResearchGate. с. 405—415. Процитовано 29 Жовтень 2017.
  3. ↑ Leak G.M., Köster W. "Archiv der Max-Planck-Gesellschaft, Abt., ZA 35, Nr. 75" (1965).
  4. ↑ Werner Köster[de]
  5. ↑ Thurston R.N. In Memoriam. Warren Perry Mason, 1900-1986 (англ.). с. 12. Процитовано 7 Червень 2018.
  6. ↑ Warren Perry Mason. Acoustical Society of America (англ.). Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 7 Червень 2018.
  7. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою CMZ не вказано текст
  8. ↑ Maguire M. (1985). Clarence Zener: A Rare, Strange Genius. Carnegie-Mellon Magazine, winter 1985 (PDF) (англ.). с. 18—19.
  9. ↑ Seitz F. (1986). On the occasion of the 80th birthday celebration for Clarence Zener: Saturday, November 12, 1985. Journal of Applied Physics, 60 (англ.). с. 1865—1867.
  10. ↑ Saxon W. (6 Липень 1993). Clarence M. Zener, 87, Physicist And Professor at Carnegie Mellon, The New York Times, July 6, B6. The New York Times (англ.). Процитовано 29 Жовтень 2017.
  11. ↑ Wert C. (1994). Remembrances of Clarence Zener. Journal of Alloys and Compounds, 211-212 (англ.). с. 1—3. doi:10.1016/0925-8388(94)90435-9. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  12. ↑ Wert C. (1994). Clarence Zener. Physics Today, 47 (англ.). с. 117—118.
  13. ↑ Ke T'ing-sui[en]
  14. ↑ Professor Ting-sui Kê: Founder of the Institute of Solid State Physics in Hefei, China. Institute of Solid State Physics (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 9 червня 2018.
  15. ↑ 1999 TMS Annual Meeting: 1999 Institute of Metals Lecture and Robert F. Mehl Medalist. tms.org (англ.). Процитовано 7 червня 2018.
  16. ↑ Zhu Z. (2004). Remembrance of Professor Kê. Materials Science and Engineering A, 370 (англ.). с. 6—8. doi:10.1016/j.msea.2003.08.066. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  17. ↑ а б Institute of Solid State Physics (ISSP), Chinese Academy of Sciences (англ.). Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 29 Жовтень 2017.,
  18. ↑ Arthur Nowick[en]
  19. ↑ A.S. Nowick Honored for Contributions to Study of Internal Dynamics of Solids. MRS Bulletin, December 1989 (англ.). 1989. с. 11—12. Процитовано 7 Червень 2018.
  20. ↑ Nowick J.S., Nowick S.M. (2010). In memoriam: Arthur Stanley Nowick. MRS Bulletin, 35 (PDF) (англ.). с. 736—737. doi:10.1557/mrs2010.520.
  21. ↑ Obituary for Arthur Nowick (англ.). 2010.
  22. ↑ Piero Giorgio Bordoni[en]
  23. ↑ Piero Giorgio Bordoni (PDF) (італ.). Процитовано 9 червня 2018.
  24. ↑ Granato A.V. (2004). Some memories of Kurt Lücke. Materials Science and Engineering A, 370 (англ.). с. 2—5. doi:10.1016/j.msea.2003.07.007. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  25. ↑ Alfred Seeger[de]
  26. ↑ Kronmüller H., Knowles K.M. (2016). Obituary Prof. Dr. Dr.h.c. Alfred Seeger: 31 August 1927–18 October 2015. Philosophical Magazine, 96 (англ.). с. 1020—1021. doi:10.1080/14786435.2016.1154765.
  27. ↑ Granato A.V. (2006). Charles Allen Wert (1919–2003). Materials Science and Engineering A, 442 (англ.). с. 3—4. doi:10.1016/j.msea.2006.06.083. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  28. ↑ Andrew V. Granato[en]
  29. ↑ Magalas L.B. (2016). Andrew Granato: A Memorial Tribute. ResearchGate (англ.). Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 29 Жовтень 2017.
  30. ↑ Andrew V. Granato: Obituary. Legacy.com (англ.). Процитовано 14 Грудень 2017.
  31. ↑ Andrew V. Granato Papers, 1954-2013 University of Illinois Archives (англ.). Процитовано 7 Червень 2018.
  32. ↑ Schoeck G. (2000). The Bordoni maximum and the Peierls energy: Lecture on receiving the Zener medal. Journal of Alloys and Compounds, 310 (англ.). с. 2—6. doi:10.1016/S0925-8388(00)01007-0. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  33. ↑ а б Los Zener Medal Awards premian a los físicos Willy Benoit y Masahiro Koiwa por su labor en el campo de la Fricción Interna. dialogo.ugr.es (ісп.). Процитовано 30 Жовтень 2017.
  34. ↑ Professeur Willy Benoit récipiendaire de la Médaille Zener (фр.). Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 7 Червень 2018.
  35. ↑ Sapienza – Università di Roma. Dipartimento di Fisica. Prizes (англ.). Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 7 Червень 2018.
  36. ↑ Beshers Wins Zener Medal Award. apam columbia (англ.). 1 червня 2008. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 30 Жовтень 2017.
  37. ↑ EPFL researcher wins the Zener Medal: Gérard Gremaud. epfl (англ.). 10 Жовтень 2011. Процитовано 30 Жовтень 2017.
  38. ↑ Gremaud G. (2016). Lattice Theory of Everything (англ.).
  39. ↑ Gremaud G. Eulerian Theory of Newtonian Deformable Lattices - Dislocation and Disclination Charges in Solids (англ.). Процитовано 7 Червень 2018.
  40. ↑ Announcement of the 2014 Zener Prize in Materials Science and Physics by Professor Qiang Feng Fang, Chairman of the International Zener Prize Committee, on 25 September 2014. Institute of Solid State Physics, Chinese Academy of Sciences (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 7 Червень 2018.
  41. ↑ Magalas L.B. (2016). Professor Qing-Ping Kong: Zener Medalist. ResearchGate (англ.). Процитовано 30 Жовтень 2017.
  42. ↑ The Zener Prize awarded to Robert Schaller. Chinese Physical Society (кит.). Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 7 Червень 2018.
  43. ↑ Robert Schaller wins the 2014 Zener Medal. epfl (англ.). 24 Жовтень 2014. Процитовано 14 Грудень 2017.
  44. ↑ Mari D. (2016). Professor Robert Schaller: Zener Medalist (PDF) (англ.). Процитовано 29 Жовтень 2017.
  45. ↑ Leszek Magalas first Pole to have been awarded the Zener Gold Medal. agh (англ.). 13 грудень 2017. Процитовано 14 Грудень 2017.
  46. ↑ Grzegorz Kowalczyk. Polak z jedna z najwazniejszych nagrod z fizyki - nagroda Zenera. istotnie.pl (пол.). Процитовано 7 Червень 2018.
  47. ↑ AMC. Pierwszy Polak uhonorowany Nagroda Zenera. NET TG.pl (пол.). Процитовано 7 Червень 2018.
  48. ↑ AGH University of Science and Technology. Main page AGH: www.agh.edu.pl/en/ (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 14 December 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Премія_Зінера&oldid=41582855