Приют (Дніпровський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Приют
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Дніпровський район
Громада Чумаківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA12020330090088459
Облікова картка Приют 
Основні дані
Засноване 1924
Населення 441
Площа 2,49 км²
Поштовий індекс 51164
Телефонний код +380 5691
Географічні дані
Географічні координати 48°45′09″ пн. ш. 34°53′44″ сх. д. / 48.75250° пн. ш. 34.89556° сх. д. / 48.75250; 34.89556Координати: 48°45′09″ пн. ш. 34°53′44″ сх. д. / 48.75250° пн. ш. 34.89556° сх. д. / 48.75250; 34.89556
Середня висота
над рівнем моря
104 м
Відстань до
обласного центру
46 км
Відстань до
районного центру
24 км
Найближча залізнична станція Губиниха
Відстань до
залізничної станції
27 км
Місцева влада
Адреса ради с. Приют, вул. Центральна, 1
Сільський голова Півень Вікторія Яківна
Карта
Приют. Карта розташування: Україна
Приют
Приют
Приют. Карта розташування: Дніпропетровська область
Приют
Приют
Мапа
Мапа

CMNS: Приют у Вікісховищі

Прию́тсело в Україні, у Чумаківській сільській громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 441 особа.

Географія[ред. | ред. код]

Село Приют знаходиться у степовій зоні Придніпровської низовини на півночі Дніпропетровської області між річками Кільчень (3,5 км) та Чаплинка (5 км). Примикає до села Іванівка, на відстані 1 км розташовані села Новоспаське, Вишневе і Веселе. Через село протікає іригаційний канал.

Приют розташований на відстані 30 кілометрів від обласного центру.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села Приют розкопали п'ять курганів епохи бронзи (III-I тисячоліття до н. ери).

Село було засноване 1924 року переселенцями з довколишніх сіл Чаплинки, Петриківки, Першотравенки. Назва пов'язана з існуванням у цій місцевості поселення колишніх вихованців притулку (приюту) для сиріт німецьких колоністів. Їх називали приютчанами, а саме поселення «приютом». Згодом вони виїхали звідси, але назва місцевості залишилась. Тому нове село, засноване поблизу, теж назвали Приют.

В часи радянської влади тут була розміщена центральна садиба колгоспу ім. Чкалова.

Сьогодення[ред. | ред. код]

У селі є школа, ФАП, будинок культури, бібліотека. Працюють декілька дрібних сільськогосподарських підприємств.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Відсоток
українська 92,7 %
російська 6,1 %
інші/не визначилися 1,2 %

Поезія[ред. | ред. код]

Давно вже рідним став мені Приют,

Й остання моя гавань, мабуть, буде тут.

Майже пів віку я про нього вів нотатки,

Щоб краще знали рідний край нащадки.

Відомості з літописів, книжок й газет

Джерелами цих записів служили

І найголовніше джерело – це те,

Що розказали люди-старожили.

А кожному із нас завжди слід пам’ятати

Оці мудрі слова поета одного:

Хто свого минулого не знає,

Той не вартий і майбутнього свого.

Яценко Іван Михайлович

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Прию́т // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.398

Посилання[ред. | ред. код]


  1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних