Мови в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ця стаття є частниною серії статей про народ Українці Культура Література • Музика • Архітектура Образотворче мистецтво • Кіно • Театр Танці • Кухня • Мода • Спорт Українська діаспора Австралія • Аргентина • Грузія Казахстан • Канада • Польща • Португалія Румунія • Росія • США • Угорщина Етнографічні групи українців Бойки • Гуцули • Кубанці • Лемки Литвини • Наддніпрянці • Подоляни Поліщуки • Русини • Слобожани Українська міфологія Релігія Православ'я:УПЦ-КП • УАПЦ • УПЦ (МП) Католицизм: УГКЦ • РКЦ Протестантизм • Іслам • Юдаїзм Мови Українська та її діалекти • Російська • Суржик ‎Польська • Білоруська Німецька • Грецька • Румунська • Угорська Інші статті Україна • Знаменитi українці • Історія Всесвітні форуми українців • Голодомор Етнокультурні регіони • Розселення Цей шаблон: переглянути • обговорити • редагувати

Мови України — мови, котрі населення України вважає рідними. До мов України належать: державна мова, українська, мови національних меншин України та мови корінних народів України. Згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року більшість населення (67,5 %) вважає українську мову рідною, на другому місці (29,6 %) — російська мова.

Зміст 1 Мовний склад населення 1.1 Українська 1.2 Російська 1.3 Польська 1.4 Білоруська 1.5 Румунська 1.6 Угорська 1.7 Ромська 2 Див. також 3 Примітки

[ред.] Мовний склад населення

Мовний склад населення України, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року: ^[1]

Національність	Вважали рідною мовою (%)
	мову своєї національності	українську	російську	іншу мову
українці	85,2	х	14,8	0,0
росіяни	95,9	3,9	х	0,2
білоруси	19,8	17,5	62,5	0,2
молдавани	70,0	10,7	17,6	1,7
кримські татари	92,0	0,1	6,1	1,8
болгари	64,2	5,0	30,3	0,5
угорці	95,4	3,4	1,0	0,2
румуни	91,7	6,2	1,5	0,6
поляки	12,9	71,0	15,6	0,5
євреї	3,1	13,4	83,0	0,5
вірмени	50,4	5,8	43,2	0,6
греки	6,4	4,8	88,5	0,3
татари	35,2	4,5	58,7	1,6
цигани	44,7	21,1	13,4	20,8
азербайджанці	53,0	7,1	37,6	2,3
грузини	36,7	8,2	54,4	0,7
німці	12,2	22,1	64,7	1,0
гагаузи	71,5	3,5	22,7	2,3
інші національності	32,6	12,5	49,7	5,2

[ред.] Українська

• Див. докладніше: Українська мова

Державною мовою України є українська. Згідно з переписом населення 2001 року її вважають за рідну 67,5 % населення України, що на 2,8 % більше, ніж за даними перепису 1989 року. Однак, 29,6 % населення визначили за рідну російську мову.

Українська мова більше поширена в центральній частині, півночі та на заході країни, російська — на півдні та сході, де існування української в містах обмежено лише державними установами, і вона повноцінно функціонує лише в сільській місцевості.

Станом на 2002 р., українську як мову, якій надається перевага у спілкуванні (на відміну від української як рідної мови) було визначено лише 43,9 % населення держави (дані Києво-Могилянської академії). Найбільші розбіжності між цими двома поняттями спостерігаються на сході, півдні та в Києві, де за рідну українську мову вважать від 40 до 60 %, але надають їй перевагу як мові спілкування лише 10-25 %. Така ситуація пояснюється як наслідок тривалого домінування в цих районах саме російської мови у найбільш авторитетних сферах застосування: освіта, наука, право, влада, церква. Водночас, наявність сучасної переважно української самоідентификації громадян в цих регіонах свідчить про реальну можливість «українізації українців» — тобто непримусового повернення українців в лоно рідної культури та мови. Українська сьогодні виграє як мова успіху у суспільній свідомості, але поки що, внаслідок інерції, ряду стримуючих сучасних факторів, ще не підкріпляється мовною практикою інерційного населення, яке не вважає її вживання вже сьогодні за необхідну рису українця.

Вивчення географії і діалектів української мови дозволяють зробити висновок, що сучасна мова знаходиться на етапі свого відновлення як загальнонаціональної. Дві найбільш характерні риси мовної політики:

1. Поширення викладання української в навчальних закладах, що спрямовано на створення покоління з орієнтацією на національну культуру (частка україномовних шкіл зросла з 47,4 % у 1989 р. до 74,9 % у 2004 р., дані Міністерства освіти і науки України).
2. Пришвидчений розвиток літературної мови за рахунок повернення раніше вилучених (але не застарілих) слів (летовище) або слів регіонального походження (як східного так і західного) (наживо, хода, гелікоптер, сапетка), розвитку фахової української термінології — в економіці, техніці, медицині, гірничій справі тощо.

[ред.] Російська

• Див. докладніше: Російська мова в Україні

[ред.] Польська

• Див. докладніше: Польська мова в Україні

[ред.] Білоруська

• Див. докладніше: Білоруська мова в Україні

[ред.] Румунська

• Див. докладніше: Румунська мова в Україні

[ред.] Угорська

• Див. докладніше: Угорська мова в Україні

[ред.] Ромська

• Див. докладніше: Ромська мова

[ред.] Див. також

• Національний склад населення України

[ред.] Примітки

1. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року - Мовний склад населення України