Мови в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Культура
ЛітератураМузикаАрхітектура
Народне мистецтвоОбразотворче мистецтво
КіноТеатрТанціКухняМодаСпорт

Українська діаспора
АвстраліяАргентинаБразиліяБілорусь
ГреціяГрузіяКазахстанКанадаКитай
МолдоваНімеччинаПольщаПортугалія
РумуніяРосіяСловаччинаСШАУгорщина

Етнографічні групи українців
БойкиГуцулиКубанціЛемки
ЛитвиниНаддніпрянціВолиняниПодоляни
ПоліщукиРусиниСлобожани
Галичани

Українська міфологія
Релігія
Православ'я: УАПЦУПЦ-КПУПЦ (МП)
Католицизм: РКЦУГКЦ
ПротестантизмІсламЮдаїзм

Мова
Українська та її діалекти

Інші статті
УкраїнаЗнамениті українціІсторія
Всесвітні форуми українцівГолодомор
Етнокультурні регіониРозселенняУкраїнські меценати

Мови України — мови, котрі населення України вважає рідними. До мов України належать: державна моваукраїнська, мови національних меншин України та мови корінних народів України.
Згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року більшість населення (67,5 %) вважає українську мову рідною, на другому місці (29,6 %) — російська мова.

Зміст

[ред.] Мовний склад населення

Мовний склад населення України, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року: [1]

Національність Вважали рідною мовою (%)
мову своєї національності українську російську іншу мову
українці 85,2 х 14,8 0,0
росіяни 95,9 3,9 х 0,2
білоруси 19,8 17,5 62,5 0,2
молдавани 70,0 10,7 17,6 1,7
кримські татари 92,0 0,1 6,1 1,8
болгари 64,2 5,0 30,3 0,5
угорці 95,4 3,4 1,0 0,2
румуни 91,7 6,2 1,5 0,6
поляки 12,9 71,0 15,6 0,5
євреї 3,1 13,4 83,0 0,5
вірмени 50,4 5,8 43,2 0,6
греки 6,4 4,8 88,5 0,3
татари 35,2 4,5 58,7 1,6
цигани 44,7 21,1 13,4 20,8
азербайджанці 53,0 7,1 37,6 2,3
грузини 36,7 8,2 54,4 0,7
німці 12,2 22,1 64,7 1,0
гагаузи 71,5 3,5 22,7 2,3
інші національності 32,6 12,5 49,7 5,2

[ред.] Українська

Детальніше: Українська мова
Українська мова як рідна в Україні по областях за переписом 2001.

Державною мовою України є українська. Згідно з переписом населення 2001 року її вважають за рідну 67,5 % населення України, що на 2,8 % більше, ніж за даними перепису 1989 року. Однак, 29,6 % населення визначили за рідну російську мову.

Українська мова більше поширена в центральній частині, півночі та на заході країни, російська — на півдні та сході, де існування української у великих містах часто обмежено лише державними установами, і вона повноцінно функціонує лише в сільській місцевості.

Станом на 2002 р., українську як мову, якій надається перевага у спілкуванні (на відміну від української як рідної мови) було визначено лише 43,9 % населення держави (дані Києво-Могилянської академії). Найбільші розбіжності між цими двома поняттями спостерігаються на сході, півдні та в Києві, де за рідну українську мову вважать від 40 до 60 %, але надають їй перевагу як мові спілкування лише 10-25 %. Така ситуація пояснюється як наслідок тривалого домінування в цих районах саме російської мови у найбільш авторитетних сферах застосування: освіта, наука, право, влада, церква. Водночас, наявність сучасної переважно української самоідентификації громадян в цих регіонах свідчить про реальну можливість «українізації українців» — тобто непримусового повернення українців в лоно рідної культури та мови.

Вивчення географії і діалектів української мови дозволяють зробити висновок, що сучасна мова знаходиться на етапі свого відновлення як загальнонаціональної. Дві найбільш характерні риси мовної політики:

  1. Поширення викладання української в навчальних закладах, що спрямовано на створення покоління з орієнтацією на національну культуру (частка україномовних шкіл зросла з 47,4 % у 1989 р. до 74,9 % у 2004 р., дані Міністерства освіти і науки України).
  2. Пришвидчений розвиток літературної мови за рахунок повернення раніше вилучених (але не застарілих) слів (летовище) або слів регіонального походження (як східного так і західного) (наживо, хода, гелікоптер, сапетка), розвитку фахової української термінології — в економіці, техніці, медицині, гірничій справі тощо.

[ред.] Мовна динаміка в 2001-2011 рр.

Зведена таблиця опитувань
(результати подано у відсотках)
Пропоновані питання Варіанти відповідей 2001[2] 2002[3] 2005 2009 2011[4]
Рідна мова українська 67,5 % × 64,3 % × ×
російська 29,6 % × 34,4 % × ×
інша 2,9 % × 1,5 % × ×
Мова спілкування
(в родині / вдома)
українська × 37,5 % 41,8 % × 47,0 %
російська × 42,2 % 36,4 % × 37,0 %
обидві × 19,8 % 21,6 % × 15,0 %
іншою × 0,5 % × × ×
Мова спілкування
(на роботі / за місцем навчання)
українська × 34,0 % × × 45,0 %
російська × 38,5 % × × 35,0 %
обидві × 19,5 % × × 18,0 %
іншою × 0,6 % × × ×
Державна мова українська × × × × 48,0 %
дві державні мови
(українська і російська)
× × × × 49,0 %
Прихильники
офіційної двомовності
× × × × 59,0 % 49,0 %

[ред.] Опитування центру Разумкова (2002)

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 16 по 24 грудня 2002 року в усіх регіонах України. Опитано 2010 респондентів віком від 18 років у 123 населених пунктах, включаючи села, селища міського типу, малі, середні та великі міста. Похибка вибірки - 2,3 %.

[ред.] Опитування Інституту соціології НАН України (2005)

Як показало всеукраїнське опитування Інституту соціології НАН України, у 2005 році:

  • українську мову вважали рідною лише 64,3 % населення,
  • російську 34,4 %,
  • іншу — 1,5 %;

мовою спілкування дорослого населення в родинній сфері були:

  • переважно українська — 41,8 %,
  • переважно російська — 36,4 %,
  • обидві мови (залежно від обставин) — 21,6 %.

[ред.] Опитування Research & Branding Group (2011)

Збір інформації проводився методом особистого інтерв'ю в 24-х областях України і АР Крим у період з 12 — 22 серпня 2011 року. Респонденти відбиралися за квотною вибіркою, що репрезентує доросле населення країни за місцем проживання (область), статтю і віком. Обсяг вибіркової сукупності склав 2075 осіб. Очікувана середня помилка вибірки складає + -2,2 %.

[ред.] Російська

[ред.] Польська

[ред.] Білоруська

[ред.] Румунська

[ред.] Угорська

[ред.] Циганська

[ред.] Шкільна освіта різними мовами

У 2008/2009 навчальному році в Україні провадилося вивчення як української та іноземних, так само й мов одинадцяти національних меншин та корінних народів: болгарської, гагаузької, гебрейської та їдишу, кримськотатарської, молдавської, російської, новогрецької, польської, румунської, словацької, угорської.[5] Випускники мали можливість скласти ЗНО однією з семи мов: українською, кримськотатарською, російською, молдавською, польською, румунською чи угорською.

Мова Кількість закладів з навчанням цією мовою Навчальний процес цією мовою, учнів Вивчають мову як предмет Вивчають факультативно або в гуртках Спільний відсоток до загальної кількості учнів (4 438 383) Відсоток відповідного етносу за Переписом-2001
Болгарська 80 9592 1275 0,25% 0,42%
Гагаузька 1400 0,03% 0,07%
Гебрейська та їдиш 1292 114 0,03% 0,21%
Кримськотатарська 15 484 17725 5153 0,53% 0,51%
Молдавська 6 4756 1590 434 0,15% 0,53%
Російська 1199 779423 1292518 165544 50,41% 17,20%
Новогрецька 3073 248 0,07% 0,19%
Польська 5 1389 6889 4443 0,29% 0,30%
Румунська 89 21671 683 0,51% 0,31%
Словацька 79 224 202 0,011% 0,013%
Угорська 66 16407 1337 278 0,41% 0,32%

У 2008/2009 навчальному році в Україні функціонувало 20 045 загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчалося 4 438 383 учні. У тому числі

  • 1 199 загальноосвітніх навчальних закладів — із навчанням російською мовою: в них здобувають освіту 403 719 учнів, та
  • 1 628 шкіл — із навчанням українською і російською мовами (російською мовою навчаються 368 594 учні).

Працюють також школи з навчанням трьома мовами (українською, російською та кримсько-татарською; українською, російською та румунською; українською, російською та болгарською; українською, російською та молдавською).

Загалом, у загальноосвітніх навчальних закладах України російською мовою навчаються 779 423 учні. Крім того, російську мову як предмет вивчають 1 292 518 учнів, а як факультатив або в гуртках — 165 544 учні.

Таким чином, кількість російських шкіл в Україні становить 5,9% від загальної їх кількості (для порівняння, у 1991/1992 році їх було 3 364, що становило 15,9% від загальної кількості).

В Україні функціонує 919 державних професійно-технічних закладів. У 35 закладах викладання всіх предметів проводиться російською мовою. Кількість учнів, які навчаються російською мовою, становить 51,4 тисячі осіб, або 12,5% від загальної кількості учнів. Усі предмети викладаються російською мовою в Автономній Республіці Крим — у 29 професійно-технічних навчальних закладах, а в Севастополі — у 6 таких закладах. Частково російською мовою викладаються предмети в деяких закладах Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Лугансь­кої, Одеської, Харківської областей.

Вищі навчальні заклади, які пропонують здобуття освіти російською мовою, розміщуються в основному в Луганську, Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Одесі та в Автономній Республіці Крим. У 2008/2009 році кількість студентів закладів першого-другого рівнів акредитації, які навчаються російською мовою, становила 45 907 (для порівняння: у 1999/2000 році їх було 123 560), а кількість студентів закладів третього-четвертого рівнів акредитації, які навчаються російською мовою, становила 280 767 (для порівняння, у 1999/2000 році їх було 395 605). Тобто в нинішньому навчальному році російською мовою навчалося 326 674 студенти. Один із варіантів їх працевлаштування — педагогіка. Готують педагогів для шкіл із російською мовою викладання зараз 12 вищих навчальних закладів першого-другого рівнів акредитації та 34 вищих навчальних заклади третього-четвертого рівнів акредитації.[6]

[ред.] Див. також

[ред.] Примітки

  1. Всеукраїнський перепис населення 2001 року - Мовний склад населення України
  2. Згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  3. Згідно з даними дослідження соціологічної служби Центру Разумкова з 16 по 24 грудня 2002 року. Більш детально тут.
  4. Українці перехотіли другу державну
  5. http://www.mon.gov.ua/newstmp/2009_1/19_08/inf.doc
  6. Дзеркало тижня № 30 (758) 15 — 21 серпня 2009. Українська діаспора: менталітет «в екзилі»? Автор: Ірина Кириченко

[ред.] Зовнішні ланки


Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами