Південна Дакота

Півде́нна Дако́та (англ. South Dakota) — штат на півночі США; 199,9 тис. км², 796 тис. мешканців (70 тис. індіанців); адміністративний центр Пірр; Велика Рівнина (прерії); екстенсивне розведення худоби та вирощування пшениці; видобуток золота, руд літію, берилію; харчова промисловість; туризм.

Географія

Бедлендс — область на півдні штату

Монумент на горі Рашмор

Південна Дакота розташована на північ від центральній частини США. Площа штату становить 199 905 км². На півночі Південна Дакота межує з Північною Дакотою, сході — з Міннесотою і Айовою, півдні — з Небраскою, заході — з Вайомінгом і Монтаною.

Через територію Південної Дакоти із півночі на південь тече ріка Міссурі, яка утворює тут каньйон глибиною до 150 м. На схід від річки перебувають чорноземні прерії, на захід — Великі рівнини.

Історія

Першими територію сучасної Південної Дакоти досліджували в у XVIII сторіччі французи. У 1743 році ця територія було проголошено французькою. Вона увійшла до складу великий колонії Луїзіани. У 1803 році Франція продає Луїзіану США. Південна Дакота стає частиною Сполучених Штатів. Масове заселення території почалося у 70-х роках XIX століття, як тільки у горах Блек-Хиллз було відкрито запаси золота.

У 1889 року Південна Дакота отримала офіційний статус штату США.

Це незавершена стаття з географії Сполучених Штатів Америки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.