Міссурі (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Річка Міссурі
Missouri River
Міссурі біля парку Н.П.Доджа, м. Омаха (Небраска)
Міссурі біля парку Н.П.Доджа, м. Омаха (Небраска)
Витік злиття рік Медісон, Галлатін та Джефферсон у штаті Монтана.
Гирло Ріка Міссісіпі біля міста Сент-Луїс (Міссурі)
Країни басейну США, Канада
Довжина 3 767 км
Середньорічний стік 1 050 м³/с
Площа басейну 1 376 180 км²

Міссу́рі — притока річки Міссісіпі, що протікає територією США. Міссурі починається в злитті річок Медісон, Гіллатін та Джефферсон у штаті Монтана, і впадає в Міссісіпі на північ від Сент-Луїса (Міссурі). Річка 3 767 км завдовжки, [1], а її басейн вкриває майже одну шосту терирорії Північної Америки. Залежно від того, чи її довжина підраховується від головних джерел приток річки (тобто від озера Ітаска у штаті Міннесота), або від їх злиття, де Міссурі вперше отримує свою назву (біля Трі-Форкс, Монтана), ця річка є другою або третьою у Сполучених Штатах за довжиною. До реалізації програми Піка-Слоана вона була найдовщою після Міссісіпі (якщо її довжина підраховувалася разом з Міссурі) річкою в США.

Система річок Міссісіпі-Міссурі — третя найдовша річкова система у світі. Згідно з Армійським інженерним корпусом, Міссурі забезпечує близько 45 відсотків стоку Міссісіпі біля Сент-Луїса. Середній стік Міссурі в гирлі становить приблизно 1 050 м³/с, порівняно з 1 300 м³/с у Міссісіпі після впадання річки Іллінойс приблизно на 28 км вище злиття рік. Перетинає річка помірний та субтропічний кліматичні пояси, переважно у степах, вологих лісах та областях високої поясності. Міссурі впадає у Мексиканську затоку, яка розташована між Північною Америкою і Карибським морем, які відносяться до Атлантично - океанічного басейну. Болота, які є притоками річки, забруднюють Міссурі і тому в таких районах річки судноплавство не поширюється або навіть заборонене.
Чорноногі називають її Велика ріка.[1]

Течія[ред.ред. код]

Галлатін — одне з верховий Міссурі
Джеймс — ліва притока Міссурі

Найдовший з витоків починається з струмка Брауер на висоті 2750 м над рівнем моря, на західному схилі гори Джефферсон. Прямуючи спершу на захід, а потім на північ, струмок впадає в Хелл-Реарін-Крик, а той в свою чергу — в річку Ред-Рок. Ухилившись на північний схід, Ред-Рок впадає в річку Біверхед, а та вже формує річку Джефферсон. Річка Файрхол бере початок з озера Мадисон в національному парку Єллоустон і, з'єднуючись з річкою Гібон, формує річку Мадисон. Інший витік Міссурі, Галлатін, бере початок з однойменного озера, розташованого також на території національного парку. Останні два джерела, починаючись у Вайомінгу, течуть переважно в північному і північно-західному напрямках, на територію Монтани[2].

Офіційно Міссурі починається в місці з'єднання річок Джефферсон і Мадисон в парку штату Виток Міссурі, поблизу містечка Три-Форкс (Монтана). Галлатін впадає в неї всього за 1,6 км нижче за течією. Потім Міссурі протікає через водосховище Каньйон-Феррі, на захід від частини Скелястих гір, відомої як Великий пояс. Спускаючись з гір поблизу містечка Каскейд однойменного округу, річка тече на північний схід до міста Грейт-Фолс, де вона падає у вигляді серії водоспадів. Після цього Міссурі тече на схід, через мальовничий регіон каньйонів, відомий як Розломи Міссурі. Тут річка приймає ліву притоку Маріас, після чого Міссурі розширюється у вигляді водосховища Форт-Пек, за декілька кілометрів вище від місця впадання в неї річки Масселшелл. Відразу нижче водосховища в Міссурі з півночі впадає велика річка Мілк.

Протікаючи в східному напрямку через рівнинні райони східної Монтани, Міссурі зустрічає приток Поплар, що впадає з півночі недалеко від перетину річкою кордону з Північною Дакотою, де Міссурі зустрічає свій найбільш багатоводний приток — Йеллоустон, що тече з південного заходу. У місці його з'єднання Міссурі насправді має меншу витрату води, ніж сам Йеллоустон. Далі річка, звиваючись, тече далі на схід повз міста Уільстон і утворює водосховище Сакакаві, сформоване дамбою Гаррісон. Нижче греблі Міссурі приймає західний приплив Найф, а потім тече в південному напрямку до столиці Північної Дакоти — міста Бісмарк, де у неї впадає річка Харт, що також тече із заходу. Далі, відразу нижче притоку Каннонбол, на річці знаходиться водосховище Оахе. Згодом, нижче дамби Оахе, Міссурі продовжує текти на південь, приймаючи такі західні притоки як Гранд, Моро та Шайєнн, вже на території штату Південна Дакота.

Виходячи на Великі Рівнини, Міссурі робить поворот на південний схід, тут річка приймає значний західний приток Ніобрара і безліч дрібних притоків. Потім річка тече в східному напрямку, формуючи кордон штатів Південна Дакота та Небраска, а далі, приймаючи великий північний приток Джеймс, повертає на південний схід, складаючи кордон вже між Небраска й Айова. Трохи нижче Джеймса Міссурі приймає інший значний північний приток — Біг-Су. У міста Омаха Міссурі зустрічає свій найдовший приток — річку Платт, що впадає із заходу. Нижче річка становить невелику частину кордонів штатів Небраска й Міссурі, а далі — Канзасу і Міссурі. Нижче міста Канзас-Сіті, де в Міссурі впадає Канзас, річка протікає через центральну частину штату Міссурі, де вона зустрічає приток Осейдж, що впадає трохи нижче міста Джефферсон-Сіті. Міссурі впадає в Міссісіпі на північ від Сент-Луїса, на кордоні зі штатом Іллінойс[2].

Басейн Міссурі[ред.ред. код]

Карта басейну Міссурі
Денвер — найбільше місто в басейні Міссурі
Міссурі в місті Су-Сіті, Айова

Маючи площу басейну близько 1 371 000 км ²[3], Міссурі охоплює майже одну шосту від площі США[4] або приблизно 5 % від площі всієї Північної Америки[5]. Басейн Міссурі охоплює майже всю центральну частину Великих Рівнин, тягнучись від Скелястих гір на заході до долини Міссісіпі — на сході і від канадського кордону на півночі до вододілу з басейном річки Арканзас — на півдні. У порівнянні з Міссісіпі вище їх злиття, Міссурі майже в два рази перевершує її по довжині та майже в три рази — за площею басейну. Частка Міссурі в річному стоці Міссісіпі становить 45 %, а в окремі посушливі роки досягає 70 %.

Геологія[ред.ред. код]

Злиття Міссурі та Міссісіпі

Скелясті гори південно-західної Монтани в верхів'ях Міссурі піднялися за часів ларамійского орогенезу — горотвірного процесу, що відбувався 70-45 млн років тому (кінець крейди — початок палеогену). Цей орогенез підняв крейдяні породи уздовж західного берега моря Ніобрара — мілководного внутрішнього моря, що простягалося від Північного Льодовитого океану до Мексиканської затоки та накопичило відкладення, які сьогодні лежать в основі більшої частини басейну Міссурі[6][7]. Ларамійске підняття стало причиною відступу моря і заклало основу для великої річкової системи, що спускається зі Скелястих гір та Аппалачей — попередника сучасного басейну Міссісіпі[8][9][10]. Процес горотворення є необхідним для гідрології Міссурі з огляду на те, що значну роль в живленні річки грають снігу і льоди, що тануть в Скелястих горах.

Міссурі і багато її приток перетинають Великі рівнини, протікаючи вище або врізаючись в породи групи Огаллала, а також в давніші осадові породи середнього кайнозою. Найнижчій кайнозойській блок (формація Білої річки) відкладається близько 35-29 млн років тому[11]; він складний аргілітами, пісковиками, вапняками і конгломератами[12]. Піщаники русла і детальніші відкладення річкової групи Арікарі були відкладені близько 29-19 млн років тому. Огаллала міоценового віку і більш молода пліоценового формація Широкої води відкладені над групою Арікарі і сформовані з ерозійного матеріалу Скелястих гір протягом посиленого рельєфоутворення [11][13]; ці формації простягаються від Скелястих гір майже до кордону зі штатом Айова і служать причиною м'якого, але постійного ухилу Великих рівнин на схід і являють собою основний водоносний горизонт[14].

Безпосередньо перед самим четвертинним заледенінням Міссурі була, ймовірно, розділена на 3 сегмента: верхню частину, що текла на північний схід і впадає в Гудзонову затоку[15][16], а також середню і нижню частини, що текли на схід[17]. У ході Іллінойського (середньочетвертичне) заледеніння Міссурі була змушена змінити напрямок на південно-східний аж до сучасного місця впадання в Міссісіпі; заледеніння також спричинило об'єднання сегментів в єдину річкову систему, що тече вздовж регіонального ухилу.

Одне з прізвиськ, Велика каламутна річка («Big Muddy»), дано Міссурі за незвично великі відкладення осадів і мулу — одні з найбільших серед усіх річок Північної Америки[18]. Раніше річка брала участь у транспортуванні близько 193 — 290 млн тонн матеріалу щорічно[19]. В наші дні будівництво дамб зменшило кількість цього матеріалу до 18-23 млн тонн[20]. Значна частина матеріалу з'являється через розмив заплави під час змін русла річки. Будівництво дамб багато в чому змінило природне місце виносу осадового матеріалу. Водосховища, розташовані вздовж річки отримують щорічно близько 32,9 млн тонн матеріалу. Тим не менш, навіть сьогодні Міссурі транспортує більше половини всього твердого стоку, що виноситься в Мексиканську затоку. Велика дельта Міссісіпі також багато в чому була утворена завдяки матеріалу, що виноситься Міссурі[20][21].

Флора та фауна[ред.ред. код]

Екорегіони басейну Міссурі

Біорізноманіття в заплаві річки збільшується вниз за течією, від субальпійського клімату в верхів'ях до районів помірного вологого клімату в штаті Міссурі. Рослинність прибережної зони представлена ​​головним чином такими видами дерев як тополя, верба та платан, трапляються також клен і ясен. Через велику концентрацію розчиненого осаду у воді, в Міссурі немає багато типових безхребетних[22]. У басейні річки знаходять близько 300 видів птахів та близько 150 видів риб[23], багатом з яких загрожує зникнення, наприклад білий лопатонос. У водах та прибережних районах мешкають такі види ссавців як бобри, видри, ондатри, візони та єноти. З риб в Міссурі водяться різні представники ряду сомоподібні, краппі, великоротий окунь, сонячний окунь синьозябровий, білий американський окунь, короп, строкатий товстолобик, буфало, горбаневі, панцерні щуки тощо[24].

Всесвітній фонд дикої природи поділяє басейн річки на три основних екорегіони: верхню, центральну та нижню Міссурі. Верхня Міссурі приблизно охоплює територію Монтани, Вайомінгу, Північної Дакоти, півдня канадських провінцій Саскачеван та Альберта та являє собою головним чином чагарниковий напівпосушливий степ. Цей екорегіон характеризує досить мізерне біорізноманіття, відсутність ендеміків та невелика кількість опадів, за винятком Скелястих гір. Центральний регіон займає території Небраски, північного Канзасу, південного Колорадо та прилеглих штатів, його характеризують ліси та луки помірного поясу. Кількість видів тварин збільшується тут приблизно вдвічі порівняно з верхнім екорегіони[25]. Нижня Міссурі охоплює частину території однойменного штату, а також деякі південні райони Канзасу. Незважаючи на значні температурні коливання, цей регіон відрізняється найбільшим біорізноманіттям. 13 видів раків є ендемічними для низин Міссурі[26].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Шульц Д.В. Моя жизнь среди индейцев. – М.: Мысль, 1965. – 359 с.
  2. а б U.S. Geological Survey. «United States Geological Survey Topographic Maps». TopoQuest. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-05-08. 
  3. «The Missouri River Story». Columbia Environmental Research Center. U.S. Geological Survey. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2012-04-02. 
  4. «Missouri River». Columbia Environmental Research Center. U.S. Geological Survey. 2009-09-08. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2012-04-02. 
  5. «North America». Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2012-04-02. 
  6. «Cretaceous Paleogeography, Southwestern US». Northern Arizona University. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2012-04-02. 
  7. Шаблон:Cite article
  8. King, P. B., pp. 130 — 131
  9. Baldridge, pp. 190 — 204
  10. Roberts and Hodsdon, pp. 113 — 116
  11. а б Шаблон:Cite article
  12. Denson, N.M.; Gill, J.R.; Roberts, A.E. «White River Formation». Mineral Resources On-Line Spatial Data. U.S. Geological Survey. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2011-02-12. 
  13. Шаблон:Cite article
  14. King, P. B., pp. 128 — 130
  15. Moak, William. «Pleistocene Glaciation and Diversion of the Missouri River in Northern Montana». Department of Geography and Geology. University of Nebraska, Omaha. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2010-10-01. 
  16. «Missouri River». Northern State University. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-10-12. 
  17. Thornbury, 1965, pp. 248 — 249, 295 — 296
  18. Benke and Cushing, pp. 432 — 434
  19. «Missouri River Sediment». Missouri River Recovery Plan Fact Sheet, U.S. Army Corps of Engineers. Missouri River Stream Team Website. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-10-06. 
  20. а б «Missouri River Planning: Recognizing and Incorporating Sediment Management (2010)». Division on Earth and Life Studies. The National Academies. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-10-07. 
  21. Schliefstein, Mark (2010-09-29). «Missouri River helped build Louisiana coast, but it won't help restore it». New Orleans Net. Процитовано 2010-10-06. 
  22. Benke and Cushing, p. 436
  23. «The Missouri River System's "Other" Fish». Northern Prairie Wildlife Research Center. 2006-08-03. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2012-04-02. 
  24. Dan Limbaugh, Larry E. Kinder {{{Заголовок}}}.
  25. «Middle Missouri». Freshwater Ecoregions of the World. 2010-08-26. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2012-04-02. 
  26. «Central Prairie». Freshwater Ecoregions of the World. 2010-08-26. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2012-04-02. 


{{{alt}}} Це незавершена стаття про річку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
США Це незавершена стаття з географії Сполучених Штатів Америки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.