Пікельхаубе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Preussische Pickelhaube.jpg

Пікельхаубе (нім. Pickelhaube), відомий також як пікельхельм — гостроконечний шкіряний шолом, який використовувався у XIX-ХХ століттях німецькими збройними силами, пожежниками та поліцейськими. Зазвичай з цим головним убором асоціюють німецьку і прусську армії.

Історія[ред.ред. код]

1842 року за наказом прусського короля Фрідріха Вільгельма IV розроблений як захисний головний убір піхоти. Існує версія, що пікельхаубе запозичені з Росії. На хвилі романтизму цар Микола І наказав розробити шолом на основі шоломів ще руських часів. Проте ідею перехопив прусський король.[1]

23 жовтня 1842 року введений у використання прусської армією на основі наказу Фрідріха Вільгельма IV. Дуже швидко пікельхаубе став модним і поширився по всіх німецьких державах. Останньою німецькою державою, яка запровадила такий вид шолому, була Баварія у 1887 році. Також різні модифікації почали застосовувати і багато інших держав: Російська імперія, Португалія, Норвегія, Швеція, Колумбія, Чилі, Мексика.

Виготовляли цей шолом зі шкіри. Під час Першої світової не вистачало цього матеріалу, тому доводилося робити з штучної шкіри чи навіть міцного паперу. Німецький пікельхаубе також міг бути з плюмажем. Його носили під час церемоній генерали, штабні офіцери, драгуни, гвардія. У артилеристів замість гострого кінця була кулька. На передній частині була пластина з номером полку.

Перша світова показала, що пікельхаубе непридатний для окопної війни. По-перше, погано захищає від осколків. По-друге, шип дуже помітний, коли солдат висовується з окопів. Тому 1916 року було прийнято на озброєння сталевий шолом M1916.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. John Mollo. Military Fashion. - New York: G.P. Putnam's Sons, 1972, C.133