Корона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Старогрецька золота корона поховального або шлюбного призначення, 370-360 до н. е. Із могили в Арменто, Кампанья

Коро́на (кору́на, від лат. corona — вінок, вінець) — головний убір, що є символом монархічної влади.

Корони вироблялися з різних дорогоцінних металів (частіше із золота) і прикрашалися коштовними і напівкоштовними каменями. Можуть мати різну форму: шапки, вінці, обручі; вінчатися листям, зубцями або пластинками.

Історія[ред.ред. код]

Появу відносять до держав Стародавнього світу (Давній Єгипет, Стародавній Рим, Шумер) у вигляді діадеми.

Набули поширення в державах Європи після християнізації.

У християнській традиції європейської культури, прийнята церковна санкція на аутентифікацію монархічної влади, коли новий монарх бере участь в церемонії коронації, під час якої корона поміщається йому на голову представником релігії.

Спеціальні головні убори для позначення правителів беруть витоки з передісторії, і існували в багатьох окремих цивілізацій по всьому світу. Як правило, рідкісні і дорогоцінні матеріали використовувалися для виготовлення корон, але тільки з огляду на підвищення їхньої коштовності. Золото та дорогоцінні камені поширені в західних та східних коронах. У індіанських цивілізацій доколумбового Нового Світу використовують, наприклад, рідкісні пір'їни; так само в Полінезії (наприклад, Гаваї).

Коронація часто поєднується з іншими ритуалами, такими як інтронізація (трон такий же символ монархії, як корона) і помазання (знову ж релігійна санкція).

В окремих культурах корона не використовується для коронації, але голова все може бути інакше символічно прикрашена, наприклад, як королівська Тікка в індуїстській традиції Індії.

Зараз, як правило, монархи носять корони лише в особливо урочистих випадках.

Корона на Христі[ред.ред. код]

Корони у королівстві Русі[ред.ред. код]

Христос коронує Ярополка та Гертруду. Трірський Псалтир
Митра перемиських владик, можливо, перероблена з корони Данила Галицького

В час боротьби за київський престол великий князь Ізяслав Ярославич (1024–1078) був прогнаний 1073 братами батька — князями чернігівським Святославом і переяславським Всеволодом. Князь Ізяслав безуспішно звертався за допомогою до племінника дружини Гертруди, польського князя Болеслава ІІ, потім німецького короля Генріха IV. Тим часом його син Ярополк Ізяславич одружився з Кунегундою, донькою маркграфа Східної марки Дедо ІІ фон Веттіна, який сприяв встановленню їхнього контакту з папою Григорієм VII. Весною 1075 князь Ярополк Ізяславич провів успішні перемовини у Римі, де вперше в історії давньоукраїнської держави коронувався разом з дружиною на короля (rex) та королеву (regina) королівства Русі, як було названо Київську Державу. Згодом у посланні від 17 квітня 1075 папа сповістив, що бере також Ізяслава Ярославича під свою опіку як короля королівства Русі (Demetrio regi Ruscorum). З наказу папи князь Болеслав ІІ допоміг захопити київський престол Ізяславу Ярославичу (1077), який загинув наступного року у битві з племінниками на Нежатиній Ниві під Черніговом. Король Ярополк Ізяславич змушений був задовільнитись князівським престолом на Волині. Він загинув 1086 в час походу до Галичини.

Відомі згадки пізніших часів про пропозицію папи Інокентія ІІІ коронувати галицько-волинського князя Романа Мстиславича (1204), від чого той начебто відмовився.

Папа Григорій IX у листі до незнаного князя, яким ймовірно був Данило Галицький, іменує його світлим королем Русі (лат. Illustri Regi Russiae), пропонуючи свою опіку. Данило Галицький у 1240-х роках декілька разів відмовлявся прийняти присланий папою вінець через небажання провокувати татар. Зрештою у грудні 1253 відбулась його коронація у Дорогочині. Не збереглось жодних згадок про вигляд вінців, якими коронувались ці князі. Також невідомий вигляд вінців, якими коронувались на королів Русі наприкінці ХІІ ст. та у ХІІІ ст. угорські королевичі з династії Арпадів.

На початку XIV ст. королівством Русі правив король Юрій І (Regis Rusie, Princeps Ladimerie), на печатці якого зберігся вигляд його корони. Першочерговою метою нападу Казимира ІІІ на королівство Русі весною 1340 було захоплення клейнодів королів, зокрема двох корон, які він вивіз до Кракова і подальша доля яких невідома.

Види[ред.ред. код]

Печатка Юрія І Львовича

Залежно від титулу їхнього власника корони діляться на імператорські, королівські, княжі, герцогські, графські тощо.

Є також папська корона — тіара.

Термін[ред.ред. код]

Слово корона означає «на волоси надіта» (ко-ру-на). Голова людини в короні знаходиться в замкнутому металевому кільці, котре захищає його мозок від впливу зовнішньої негативної енергії і магнітних бур. Гострі вертикальні виступи по всьому периметру корони грали роль антен, котрі зв'язували правителя з всесвітнім інформаційним полем, що допомагало йому приймати вірні, незалежні від оточуючих рішення і не страждати головними болями. Крім того, термін «корона» вживається в державному праві деяких монархічних держав для позначення влади (прерогативи) монарха, а також щодо осіб, що призначаються монархом і діють від його імені — в цивільній адміністрації, збройних силах і судах (коронний суд, міністри корони тощо).

Термін «корона» (англ. The Crown) широко застосовується в англійському праві.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]