Поркпай
Поркпа́й або свинячий пиріг (англ. pork pie hat) — назва трьох різних видів капелюхів, які носили з середини XIX ст. Їх було так названо за схожість із формою національної англійської страви — свинячого пирога[1].
XIX століття[ред. | ред. код]
Поркпай здобув популярність серед чоловіків і жінок у середині XIX ст., хоча капелюхи схожого фасону в Європі носили зі Середньовіччя[2]. Жіночі поркпаї 1830-60-х років були маленькими, з вузькими плісованими крисами, низьким або злегка опуклим наголовком, зі складкою по його верхньому краю, зазвичай зі стрічкою в місці з'єднання наголовка і крисів[3].
1920—1940[ред. | ред. код]
Поркпай став повертатися до моди в Британії на початку XX ст. Актор німого кіно Бастер Кітон[4] хотів створити фірмений капелюх, вважаючи канотьє свого головного суперника Гарольда Ллойда надто хлипким для свого комедійного стилю. Він добився цього просочуванням крисів федори цукровим сиропом з наступним висушуванням, що зробило їх цупкими[5]. Кітон стверджував, що разом зі знищеними під час зйомок (зокрема, у водних сценах, коли псувався фетр), яких налічувалося по півдюжини на фільм, разом зі зірваними з голови поклонниками і позиченими білетеркам у кінотеатрах (і які вони не повернули), він створив за життя понад тисячу капелюхів[6].
Розквіт поркпая припав на період Великої депресії, змінивши канотьє, мода на яке досягла піку у «Ревучі двадцяті». У новому варіанті поркпай отримав ляскаючі криси й злегка збільшився у висоту. Його опуклий наголовок став відомим серед капелюшників під назвою «телескопічного» або «вузького телескопа»: при надяганні капелюха на голову його маківка могла злегка припідніматися[7]. В одній газетній вирізці середини 1930-х стверджується, що «справжній поркпай не можна як слід носити інакше, як висутим» (telescoped). Та ж вирізка називає цей капелюх «двонаголовковим» (the bi crowned)[8]. Серед відомих власників капелюха тієї епохи — Френк Ллойд Райт, поркпай якого мав дуже широкі криси й досить високий наголовок, та Лестер Янг, що носив цей капелюх (теж із широкими крисами, але з низьким складчастим наголовком) під час виступів. Після смерті останнього композитор Чарльз Мінгус створив у його пам'ять музичну елегію Goodbye Pork Pie Hat.
В афро-американській культурі 1940-х поркпай — кричущий, оздоблений пір'ям, дібраний за кольором — став пов'язуватися з костюмом стилю «зут». У 1944 р. капелюх був поширений навіть у Новій Гвінеї[9].
Після 1950-х[ред. | ред. код]
По закінченні Другої світової війни популярність поркпая дещо впала, хоча завдяки зв'язку із «зутом» він продовжував асоціюватися з афро-американською музичною культурою, зокрема з джазом, блюзом і ска. У 1951—1955 рр. Арт Карні носив цей капелюх у ситкомі «Новоженці» (The Honeymooners) для увиразнення образу свого героя Еда Нортона. Пуерто-риканський актор Хоакін Монсеррат (відомий як «Пачеко»), що був ведучим на багатьох дитячих передачах 1950-х років, також носив солом'яний поркпай і краватку-метелик.
У 1960-х субкультура руд-боїв на Ямайці популяризувала поркпай і принесла його назад в Британію як елемент свого стилю.
Невеликого відродження поркпай зазнав завдяки персонажу Джина Гекмена Джиммі «Попаю» Дойлу, що носив його у фільмі «Французький зв'язковий» 1971 року[10]. Образ Дойла засновувався на особистості реального поліцейського Едді Ігана (сам він зіграв у фільмі капітана Волта Сімонсона) і його пригодах. Іган все життя носив поркпай[11]. Приблизно в той же час (1973) персонаж Роберта де Ніро носив цей капелюх у фільмі «Злі вулиці» (у ньому актор був і на кінопробах)[12].
Часто носить поркпай панамський музикант Рубен Блейдс. Сьогодні носіння поркпаїв пов'язується зі стилями 1930-х і 1940-х років. Письменник Гленн О'Браєн з цього приводу писав[13]:
|
Поркпай — ознака рішучого хіпстера, стиляги, якого ви можете побачити в джаз-клубі чи більярдній, ймовірно в шкіряній куртці і гостроносих туфлях. Тип капелюха Тома Вейтса і Джонні Тандерса. У нього вужчі криси, ніж у федори, й плоский верх з круговою виїмкою. Криси звичайно потріпані. Часто поєднується з цапиною бородою або бородою острівцем, та/або зубочисткою. | 
|
Поркпай носить Волтер Вайт, персонаж Браяна Кренстона з телесеріалу «Пуститися берега»: коли він з'являється під видом «Гейзенберга». Компанія Sony Pictures Television принесла «Гейзенбергів капелюх» у дар Смітсонівському інституту[14].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Article in online etymological dictionary. Etymonline.com.
- ↑ porkpie hat // Encyclopædia Britannica
- ↑ Elizabeth J.Lewandowski. The Complete Costume Dictionary. — Scarecrow, 2011. — С. 236. — ISBN 9780810877856.
- ↑ Sherwood, Dana; Wood, Sandy (2007). The Pocket Idiot's Guide to More Not So Useless Facts. Penguin. с. 93. ISBN 9781436294553.
- ↑ Bryant, Vickie; Hess, Camille (2012). Top O' Hill Terrace. Arcadia. с. 39. ISBN 9780738585277.
- ↑ «How to Make a Porkpie Hat» [Архівовано 2019-12-13 у Wayback Machine.]. Buster Keaton, interviewed in 1964 at the Movieland Wax Museum. Henry Gris. Busterkeaton.com.
- ↑ Barry, Dan (2009). City Lights: Stories About New York. Macmillan. с. 287. ISBN 9780312538910.
- ↑ The true pork pie hat [Архівовано 15 січня 2012 у Wayback Machine.]. Appalachian History (24 March 2008).
- ↑ Australia in the War of 1939–1945: Series 1. Army, Volume VI—The New Guinea Offensives (вид. First). Canberra: Australian War Memorial. 1961. с. 766. OCLC 254562463.
- ↑ porkpie (clothing) — Britannica Encyclopedia.
- ↑ Wilkins, Barbara. (10 November 1975) The Real Popeye Doyle, Eddie Egan, Cops a Comeback in Joe Forrester. People.
- ↑ Rausch, Andrew J. (2010). The Films of Martin Scorsese and Robert De Niro. Scarecrow. с. 7. ISBN 9780810874145.
- ↑ O'Brien, Glenn (2011). How to Be a Man: A Guide to Style and Behavior for the Modern Gentleman. Random House Digital. с. 101. ISBN 9780847835478.
- ↑ Smithsonian (10 листопада 2015). 10 #BreakingBad items join the @amhistorymuseum collection. Sorry #RoofPizza fans, it didn't make the cut.pic.twitter.com/v3c9NOOi7K.