Рябе (Бещадський повіт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Рябе
пол. Rabe
Колишня церква в Рябому

Координати 49°21′47″ пн. ш. 22°39′51″ сх. д. / 49.36333333002777835° пн. ш. 22.66416667002777885° сх. д. / 49.36333333002777835; 22.66416667002777885Координати: 49°21′47″ пн. ш. 22°39′51″ сх. д. / 49.36333333002777835° пн. ш. 22.66416667002777885° сх. д. / 49.36333333002777835; 22.66416667002777885

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Бещадський повіт
Гміна Чорна
Населення 198 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-710
Автомобільний код RBI
SIMC 0348074
GeoNames 760864
OSM 1748182 ·R (Ґміна Чорна)
Рябе. Карта розташування: Польща
Рябе
Рябе
Рябе (Польща)
Рябе. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Рябе
Рябе
Рябе (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Рябе (пол. Rabe) — село Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Колишнє бойківське село, в рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено. Населення — 198 осіб (2011[1]).

Розташування[ред. | ред. код]

Рябе знаходиться за 5 км на північ від адміністративного центру ґміни Чорна, за 10 км на південний схід від адміністративного центру ґміни Устрик-Долішніх і за 89 км на південний схід від адміністративного центру воєводства Ряшева, за 4 км від державного кордону з Україною.

Історія[ред. | ред. код]

У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. В селі почалося добування нафти ще до 1884 р. В 1888 році село належало до Ліського повіту, в селі нараховувалося 58 будинків (3 у фільварку) і 375 мешканців (338 греко-католиків, 7 римо-католиків і 30 євреїв).

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до складу ґміни Чорна.

На 01.01.1939 в селі було 660 жителів, з них 590 українців, 10 поляків і 60 євреїв[2].

З 1939 до 1951 село відносилось до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області, в рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 104 24 74 6
Жінки 94 17 62 15
Разом 198 41 136 21

Церква[ред. | ред. код]

У 1756 р. в селі була окрема парафія.

У 1858 р. збудована дерев’яна церква святого Миколая, належала до парафії Гошів Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.[4] Після виселення українців використовувалась під склад, а з 1971 р. перетворена на костел. Церкву внесено до загальнодержавного реєстру пам'ятників історії[5]. Поруч зведена надбрамна дзвіниця, з якої в 1953 р. Міністерством громадської безпеки (польський аналог КҐБ) забрані дзвони на злам.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 43.
  3. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
  4. Шематизм Перемиськои єпархії, 1936, с. 121
  5. Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytków nieruchomych — województwo podkarpackie (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2012. Процитовано 8 травня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]