Воскресенська церква (Зазим'я)
| Церква Воскресіння Христова | |
|---|---|
 Церква Воскресіння Христова у Зазим'ї | |
| 50°34′26″ пн. ш. 30°40′10″ сх. д. / 50.57389° пн. ш. 30.66944° сх. д.Координати: 50°34′26″ пн. ш. 30°40′10″ сх. д. / 50.57389° пн. ш. 30.66944° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, с. Зазим'я (Броварський район, Київська область) |
| Засновник | Чернігівська духовна консисторія |
| Початок будівництва | 1863 |
| Кінець будівництва | 17 квітня 1865 |
| Вартість | 9748,82 рублів (за цінами 1863 року) |
| Стиль | російський стиль |
| Належність | Православ'я (ПЦУ) |
| Стан | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
  Воскресенська церква (Зазим'я) (Україна) | |
 | |
 Воскресенська церква у Вікісховищі | |
Церква Воскресіння Христова — чинна парафіяльна церква у селі Зазим'ї Броварського району Київської області; духовний осередок села та пам'ятка архітектури. Парафія належить до Київської єпархії ПЦУ[1].
Розташовування[ред. | ред. код]
Церква знаходиться у центрі села на вулиці Деснянській (колишня Мостова).
Опис[ред. | ред. код]
Воскресенський храм у Зазим'ї має п'ять невеликих бань та дзвіницю. Його прикрашають розміщені по кутах напівколони та багатий орнамент, викладений з жовтої цегли.
Храм має три престоли: головний — в честь Воскресіння Христового, лівий — в ім'я апостолів Петра і Павла, правий — архистратига Михаїла.
Загалом храм є характерним для російського цегляного стилю, але в зовнішньому вигляді церкви присутні певні, заледве помітні східні риси.
Історія храму[ред. | ред. код]
Стара дерев'яна церква[ред. | ред. код]
В Зазим'ї був давній дерев'яний храм на честь Преображення Господнього. На початку 16 століття він став непридатним. В 1706 році стараннями Софійського монастиря і прихожан був збудований дерев'яний храм на честь Воскресіння Христового, який після 1865 року був перенесений у село Погреби і був наіменований Успенським.
Прихожани Зазимської церкви[ред. | ред. код]
В даних[2] щодо прихожан імовірно включені також мешканці села Погреби, які до 1865 року не мали свого храму.
| Рік | Чоловіки | Жінки | Всього |
|---|---|---|---|
| 1770 | 508 | 490 | 998 |
| 1790 | 525 | 218 | 734 |
| 1810 | 550 | 540 | 1090 |
| 1830 | 589 | 586 | 1175 |
| 1850 | 625 | 230 | 855 |
| 1860 | 641 | 655 | 1296 |
Спадок Суботовського на будівництво храму[ред. | ред. код]
Головним ініціатором будівництва кам'яного православного храму на місці існуючого дерев'яного був архієпископ Астраханський і Кавказький Павло (Суботовський)(1771—1832), який народився у Зазим'ї. Частину свого капіталу він заповів на будівництво великого цегельного храму. Зокрема, 15 березня 1827 року він вніс до фінансового закладу "Московская сохранная казна" 12000 рублів асигнаціями, або ж 3428,57 рублів сріблом.
Будівництво[ред. | ред. код]
10 червня 1863 року відбулися торги щодо вибору підрядника, який мав би за 9748,82 рублів збудувати кам'яну церкву з дзвінницею.
У будівництві нового храму взяли участь чи не всі жителі села. Цеглу високої якості привозили на підводах з Вишгорода і частково випалювали на місці. Стару дерев'яну церкву було перенесено в сусіднє село Погреби, де вона простояла до приходу більшовиків.
Нова церква була збудована і освячена на Великдень 17 квітня 1865 році, відтак ця дата і вважається датою спорудження зазимської Свято-Воскресенської церкви.
Добудова[ред. | ред. код]
Бокові приділи та двоярусна Дзвіниця церкви були прибудовані в 1900 році за настоятеля протоієрея Іоана Борзаковського. Помер він у 1916 році і похований біля правого вівтаря зазимського храму.
У 1911—12 роках відомий київський архітектор Микола Горденін виготовив для храму залізобетонні хори.
Радянські часи[ред. | ред. код]
У 1920 році просто біля храму відбувалась запекла битва між більшовиками і повсталими зазимцями. Храм постраждав, згоріло багато ікон, книги, настінний розпис. Протягом 6 натупних років церкву відремонтували, відновилося частково богослужіння. Існують свідчення, що в церкві проводилися служби у 1925 році[3].
У 1935 році радянська влада закрила храм і прийняла рішення переобладнати його на клуб для молоді.
У 1937 році Броварське НКВС заарештувало і розстріляло настоятеля храму священика Михайла Подільського. Нині він числиться у документах для канонізації, як св. новомученик. Храм був закритий і обладнаний під зерносховище — дотепер можна побачити в підлозі отвори, в яких стояли перегородки і станки.
Під час Другої світової війни з приходом німців церкву було відкрито і відновилися богослужіння.
По війні храм не закрили і він продовжував діяти як культова споруда.
Часи незалежності[ред. | ред. код]
Свято-Воскресенська церква у Зазим'ї належала до УПЦ МП. Храм є значним духовним осередком під Києвом.
У 2005 році було позолочено куполи храму за рахунок потомка архієпископа Павла (Суботовського) — Віталія Суботовського.[4]
У 2007 році в ніч з 12 на 13 березня грабіжник розігнув решітку і проник у храм і викрав гроші з пожертв для дітей, хворих раком.[5] Крім того, злодії розбили скло, розкидали пляшки з вином, зняли кілька ікон.
17 липня 2022 року прихожани проголосували за перехід до Православної церкви України. Оскільки настоятель храму отець Олександр Генераленко відмовився переходити в ПЦУ, то зазимські парафіяни обрали настоятелем протоієрея Анатолія Слинька (по матері Суботовський, нащадок архієпископа Павла Суботовського).
Духовно-просвітницький центр[ред. | ред. код]
27 травня 2007 року був закладений камінь для нового будівництва православного парафіяльного духовно-просвітницького центру навпроти церкви.[6] Будівництво і введення в дію було завершено до 2014 року. При духовному центрі працює недільна школа і спортивний боксерський клуб «Патріот».
Священники(настоятелі) храму[ред. | ред. код]
| Роки настояння | Священник | Роки життя |
|---|---|---|
| ?-1861—16.10.1884 | Стефан Явровський | |
| 16.10.1884—4.01.1894 | Іоан Яснопольський | (?-1894) |
| 3.02.1894—10.06.1902 | Іван Ремболович | (?-1902) |
| 12.07.1902-10.01.1903 | Михайло Тимошевський | |
| 1902—1903 | Стефан Еланський (спостерігаючий священник) | |
| 30.01.1903—5.01.1913 | Іоан Борзаковський | (1850—1916) |
| 1916 | ієромонах Леонтій | |
| 1917—1920 | кир Демченко | |
| 1920—1924 | церква була на ремонті | |
| 1930—1935 | Священномученик Михайло Под'єльський | (1878—1937) |
| 1935—1941 | церква була закрита і використовувалася під склад | |
| 1941-1949 | ??? | |
| 1949—1974 | Кирило Омелянович Булавчик | (1909—1984) |
| 1974—1983 | Микола Михайлович Кузьмин (ігумен Давид) | (1937—1983) |
| 1983-1991 | ??? | |
| 1991—2022 | Олександр Іванович Генераленко | (нар. 1949) |
| 2022-дотепер | Анатолій Миколайович Слинько (по матері Суботовський, нащадок архієп.П.Суботовського) | (нар.1979) |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На Київщині громада Зазим’я проголосувала за перехід своєї церкви до ПЦУ. kievvlast.com.ua (укр.). Процитовано 19 липня 2022.
- ↑ "Черниговские епархиальные известия" №13 1 июля 1863 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2020. Процитовано 8 квітня 2020.
- ↑ В подшефных селах. Нужды подшефа : [рос.] // Пролетарская правда. — 1925. — № 58 (1069) (12 марта).
- ↑ http://zazimye.info/index.php/rubryky/litopys-zazymia/item/146-pravoslavne-zazymie.html Православне Зазим'є
- ↑ http://arhiv.orthodoxy.org.ua/ru/po_eparhiyah/kiivska/2007/03/14/6447.html [Архівовано 26 лютого 2020 у Wayback Machine.] Свято-Воскресенский храм Зазимья осквернили грабители(рос.)
- ↑ http://arhiv.orthodoxy.org.ua/ru/tserkovni_hroniki/2007/05/30/8145.html [Архівовано 26 лютого 2020 у Wayback Machine.] В Зазимье заложен камень под строительство церковноприходского дома(рос.)