Залізобетон
Залізобето́н — це композиційний будівельний матеріал, що представляє собою залиту бетоном сталеву арматуру.
Загальний опис [ред.]
Запатентований в 1867 році Жозефом Моньє як матеріал для виготовлення кадовбів для рослин.
У XX столітті залізобетон є найрозповсюдженішим матеріалом в будівництві.
Термін «залізобетон» абстрактний і вживається зазвичай у виразі «теорія залізобетону». Якщо мова йде щодо конкретного об'єкта, правильніше говорити «залізобетонна конструкція», «з/б конструкція», «залізобетонний елемент».
До позитивних якостей залізобетонних конструкцій відносяться:
- невисока ціна - залізобетонні конструкції значно дешевші від сталевих
- вогнестійкість - порівняно зі сталлю і деревом
- технологічність - при бетонуванні нескладно отримувати будь-яку форму конструкції
- хімічна і біологічна стійкість - не схильний до корозії, старіння, гниття.
До недоліків залізобетонних конструкцій належать:
- невисока міцність при великій масі - міцність бетону в середньому в 10 разів менша, ніж міцність сталі. У великих конструкціях залізобетон «несе» більше своєї маси, ніж корисного навантаження.
Збірний залізобетон [ред.]
Виділяють збірний залізобетон (з/б конструкції виготовляються в заводських умовах, потім їх вмонтовують в готову споруду) і монолітний залізобетон (бетонування виконується безпосередньо на будівельному майданчику).
Збірний залізобетон зайняв домінуюче місце в будівництві, витискаючи з проектних рішень будинків і споруд стальні і монолітні залізобетоні конструкції, цеглу и деревину. Застосування збірного залізобетону сприяло подальшому зростанню технічного рівня будівництва, у т.ч. зростанню вогнестійкості будівель, зниженню витрат на їх спорудження, економії лісу та ін. матеріалів.
Джерела [ред.]
