Залізобетон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Залізобето́н — це композиційний будівельний матеріал, що представляє собою залиту бетоном сталеву арматуру. Запатентований в 1867 році Жозефом Моньє як матеріал для виготовлення кадовбів для рослин.

У XX столітті залізобетон є найрозповсюдженішиим матеріалом в будівництві.

Термін «залізобетон» абстрактний і вживається зазвичай у виразі «теорія залізобетону». Якщо мова йде щодо конкретного об'єкта, правильніше говорити «залізобетонна конструкція», «з/б конструкція», «залізобетонний елемент».

До позитивних якостей залізобетонних конструкцій відносяться:

• невисока ціна - залізобетонні конструкції значно дешевші від сталевих
• пожежостійкість - порівняно зі сталлю і деревом
• технологічність - при бетонуванні нескладно отримувати будь-яку форму конструкції
• хімічна і біологічна стійкість - не схильний до корозії, старіння, гниття.

До недоліків залізобетонних конструкцій належать:

• невисока міцність при великій масі - міцність бетону в середньому в 10 разів менша, ніж міцність сталі. У великих конструкціях залізобетон «несе» більше своєї маси, ніж корисного навантаження.

Виділяють збірний залізобетон (з/б конструкції виготовляються в заводських умовах, потім їх вмонтовують в готову споруду) і монолітний залізобетон (бетонування виконується безпосередньо на будівельному майданчику).

Це незавершена стаття з технології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.