Баня (архітектура)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Баня — гранчаста або кругла в плані форма даху над куполом чи барабаном храмової споруди; іноді — те саме, що купол.
Отримувала форми:
- гриба — у Візантії, кількох східних і європейських країнах
- груші — в Україні
- конусу і парасольки — переважно в країнах Кавказу
- півсфери — у багатьох європейських країнах
- цибулини — в Київській Русі, Україні і Московії
- шолома — в Індії, Середній Азії та Київській Русі
Форми бані співіснували з наметовими покриттями і шпилями або сполучались з ними, зокрема в архітектурі бароко, чим досягались примхливі обриси й напружені силуети.[1]
Простір між церковними банями зветься кошем.
.jpg)
.jpg)
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. ISBN 966-96284-0-7
Джерело [ред.]
- Словник термінів [у:] Ричков П. А., Луц В. Д. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. Київ 2002. ISBN 966-575-035-6
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Баня (архітектура) |
