Скелелазіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Скелелазіння, Англія.
Подолання льодовика за допомогою техніки застосування льодорубів.

Зміст

Загальна інформація [ред.]

Скелелазіння — вид спорту, який полягає у вільному лазінні (найчастіше – сходженню) по природному (скелі) або штучному (скалодром) рельєфу. Це самостійний вид спорту, який вийшов з альпінізму й нерозривно пов'язаний з ним.

Різниця між альпінізмом і скелелазінням в тому, що в скелелазінні, як правило, є постійні (статичні) точки опори - гаки, які забетовані у скелю, а в альпізмі навпаки, всі точки страховки, як правило, є тимчасові (френди, закладки тощо), а також що альпінізм, на відміну від скелелазіння, дозволяє лазіння з застосування спеціальних інструментів та додаткового спорядження.

Різновиди скелелазіння [ред.]

Боулдеринг.

Боулдерінг [ред.]

Докладніше у статті Боулдерінг

Боулдерінг (англ. bouldering — лазіння по валунах) — різновид спортивного скелелазіння. Полягає в проходженні серії коротких, але дуже складних трас. На відміну від інших видів скелелазіння, здійснюється без використання мотузок, карабінів і інших страхувальних пристосувань. Щоб зменшити ризик отримання травми від падіння, скелелази не піднімаються вище, ніж 3-5 метрів над землею (у деяких випадких до 7 метрів). Для страховки використовуються спеціальні мати - креш педи, або ж напарник, стоячи знизу страхує руками. Змагання й тренування по боулдерінгу можуть проходити як на природному рельєфі, так і на штучному. Необхідне спорядження — скельні туфлі, магнезія (навіть якщо руки не пітніють), іноді може придатися каніфоль для просушування вологого рельєфу.

Deep-water solo [ред.]

Deep-water solo — відносно новий різновид скелелазіння, поки не має закріпленої назви. Особливість цього виду полягає в тому, що лазіння на природному рельєфі здійснюється без страховки, а у випадку зриву спортсмен падає у воду.

Оцінка складності маршрутів [ред.]

В Україні застосовується французька система оцінки складності скалелазних маршрутів, згідно з якою розрізнюють шістнадцять категорій складності: найпростіші — 4, найскладніші — 9В, кожна категорія — 4, 5, 6… — ділиться на три підкатегорії — А, В, С.

Див. також [ред.]

Джерела [ред.]

  • Спутник туриста. М.: Физкультура и спорт. 1970, 336 с.

Посилання [ред.]