Сковорода (посуд)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сучасна сковорідка
Українська пательня XVIII ст., з експозиції музею Михайлівського Золотоверхого собору, Київ

Сковорода́, сковорі́дка (у деяких регіонах також використовується діалектний варіант пательня, але літературною формою є слово сковорода та похідні від нього) — круглий плаский кухонний посуд для смаження харчових продуктів, залізний або алюмінієвий з невисоким круглим бортом, що утворює коло.

Сковорода як символ, образ[ред.ред. код]

Завдяки борту-колу, залізна сковорода, що часто буває на вогні, грає роль сильного оберегу від нечистої сили. В одному оповіданні типу гоголівського «Вія», парубок щоб сховатися від відьом, сідає на сковороді в печі, і вони його не знайшли. На другий день «київська відьма», як відомо, сильніша від інших, його побачила, але — «не можна його, каже взяти»[1]. Ясно, що сковорода, в якій сидів парубок, відіграла роль чарівного кола.

У другому оповіданні про чоловіка, що сховався від відьми у вівтарі, сів там на камінь і прикрився сковородою, відьма звернулася на дно морське до «видючого каменя» шоб той вказав, де чоловік той сховався. Видючий камінь відповів: «Чоловік той стоїть на камені під залізним небом, якого у світі нема», і скільки відьми не шукали, того чоловіка не знайшли. Окрім «камінної гори» і «залізного неба» чоловіка того охоронило й потрійне чарівне коло, яке він зробив навкруги себе хрестом[2].

Завдяки своєму круглому обводові, сковорода має силу стримувати вогонь, нею накритий, як це видно з замовляння, що його проголошували коло вогню: «Помагай — Біг, Митре брате! — Здорова була, моя мати! — Не я твоя мати: твоя мати у вогні, під сковородою сквариться і пряжеться да не розширяється. І ти, Дмитре брате, і скварись, і пряжись да з-під сковороди не розширяйсь: як орел у полі літає, крилами полум'я погашає…»[3].

Стримувальну силу сковороди видно й з тієї ролі, яку вона відіграє в магічному поборюванні оп'яніння: "Чоловікові, щоб не упитись, треба найти на дорозі верьовку і, зв'язавши кінцями всередину, палити на сковородні, а як верьовка загориться, говорити тричі: «Так, як ця верьовка зав'язана, так би мені, рабові Божому, зав'язало від усякого п'янства мисленого…» Як та верьовка згорить, то давати її пити в будь-чім[4].

Посилання[ред.ред. код]

  1. М. Сумцов в К. Ст. 1892 р. Ш, 474
  2. Д. Щербаківський в Наук. 36. Київ. 1924, ст. 214
  3. П. Єфименко, МЗ. ст. 66—67
  4. Полтавщина, П. Єфименко, МЗ. ст. 66—67

Джерела[ред.ред. код]