Онацький Євген Дометійович
| Євген Дометійович Онацький | |
 |
|
| Народився | 13 січня 1894 Глухів, Україна |
|---|---|
| Помер | 27 жовтня 1979 (85 років) Буенос-Айрес,  Аргентина |
| Національність | українець |
| Діяльність | громадський діяч, науковець, журналіст |
Євге́н Доме́тійович Она́цький (*13 січня 1894, Глухів — †27 жовтня 1979) — український націоналіст, журналіст і науковець, громадський діяч, член Української Центральної Ради, учасник української революції 1917—1921 років, провідний діяч Організації Українських Націоналістів. Голова прес-бюро у дипломатичному представництві УНР у Римі. Співробітник з періодичними виданнями США та Канади.
Зміст |
[ред.] З біографії
1904 р. сім'я Онацьких переїхала до Кам`янця-Подільського, де Євген навчався в гімназії, яку закінчив 1912 р. зі срібною медаллю.
У 1912—1917 рр. Євген Онацький навчався на історико-філософському факультеті Київського університету і був членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Під час навчання брав активну участь в суспільно-громадській роботі і в 1917—1918 рр. став провідним членом в об'єднаному керівництві всіх вищих шкіл Києва — Головної Студентської Ради. 1917 р. також увійшов до складу Української Центральної Ради як представник українського студентства і невдовзі був призначений до її Секретаріату. Євген Онацький брав активну участь у Всеукраїнському Національному Конгресі, що був скликаний Центральною Радою в Києві 17-24 квітня 1917 р.
У березні 1918 р. Онацький тимчасово відійшов від політичної діяльності, але вже 1919 р. був у складі урядової делегації УНР на Мирній конференції в Парижі.
Після поразки визвольного руху (1917—1920) Онацький разом з дружиною переїхав до Риму, де очолив пресове бюро української дипломатичної місії та був редактором її часопису «La voce del Ucraina». В міжвоєнний період Євген Онацький співпрацював з українськими періодичними виданнями «Розбудова нації» (будучи провідним співробітником цього головного теоретичного органу ОУН), «Новий клич», «Новий шлях», редагував бюлетень «Голос України», був кореспондентом часописів «Діло», «Свобода», «Новий час», «Український голос» та ін.
1929 р. Онацький, близько познайомившись з Головою Проводу ОУН полковником Євгеном Коновальцем, став одним з найближчих його співробітників та дорадників і, незабаром, — представником ОУН В Італії. З цього часу Онацький (псевдоніми «Дометенко», «Винар», «Італ», «Тарас») стає постійним співробітником націоналістичного журналу «Розбудова нації», який видавався у Празі Миколою Сціборським та Володимиром Мартинцем.
З 1936 р. до 1940 р. професор Онацький викладає українську мову у Вищому Східному інституті в Неаполі, а з 1940 р. і аж до арешту німцями викладає у Римському університеті. 29 вересня 1943 р. німецька окупаційна адміністрація в Італії заарештувала Онацького як визначного українського націоналістичного діяча за його постійне критичне ставлення до німецького націонал-соціалізму: відбув в ув'язнення спочатку в Італії, а потім в Берліні та Оранієнбурзі.
Після закінчення Другої світової війни Онацький емігрував до Аргентини, де заснував Спілку українських науковців, митців та літераторів.
У 1947 р. став редактором і директором тижневика «Наш клич», альманаху «Відродження» та щомісячника «Дзвін» і одним з засновникоів Спілки українських науковців, митців і літераторів в Буенос-Айресі. Уклав «Українську малу енциклопедію». 1953 р. професора Онацького обрано головою Української Центральної Репрезентації (українського координаційного центру) в Аргентині, а у 1960—1963 рр. очолював її Головну Раду.
Помер професор Онацький 27 жовтня 1979 р. на 85 році життя після тривалої та тяжкої хвороби. Поховано в Буенос-Айресі (Аргентина).
[ред.] Праці
- «Українська теоретично-практична граматика для італійців» (1937),
- «Studi di Storia e di Cultura Ucraina» (1939),
- «Словник українсько-італійський» (1941),
- «Основи суспільного ладу»,
- «Записки українського журналіста і дипломата за 1919—1921 рр.»,
- «Завзяття чи спокуса самовиправдання»,
- «З чужого поля»,
- «Портрети в профіль»,
- мемуарні «Сторінки Римського Щоденника», «Записки українського журналіста і дипломата», «У Вічному Місті» та ін.
Найважливішим науковим твором професора Онацького вважається «Українська мала енциклопедія», яка складається з 8 томів. «УМЕ» була надрукована в Буенос-Айресі за сприяння УАПЦ протягом 1957—1967 рр.
b:uk:Едмондо де Амічіс:Лист до сина у перекладі Євгена Онацького
[ред.] Література
- Верстюк Т., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. — К., 1998. — С. 140.
- Червак Богдан. Євген Онацький — універсалізм і європейськість // Кам'янець-Подільський вісник. — 1996. — 13 січня. — С. 5.
