Список правителів Курпфальцу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Нижче наведено список правителів Курпфальцу.

Пфальцграфи Лотарингії 915—1085[ред.ред. код]

Пфальц утворився з «Пфальцграфства Лотарингія», яке зявилось у X столітті.

  • Вігеріх (бл. 870 — бл. 919), граф у Трирі у 899 й 902, граф у Бідгау у 902 й 909, граф в Арденнгау, пфальцграф Лотарингії з 915/916
  • Годфрід, граф Юліхгау, пфальцграф Лотарингії бл. 940

Династія Еццоненів[ред.ред. код]

Упродовж XI століття саме ця династія управляла землями на обох берегах Рейну.

Пфальцграфи Рейнські, 1085—1356[ред.ред. код]

Після смерті Германа II, останнього з династії Еццоненів, Пфальц втратив свою військову важливість для Лотарингії. Территорію пфальцграфства скорочено до округів навколо Рейну, з тих пір названого «Пфальцграфство Рейнське».

Пфальцграф з династії Гогенштауфенів[ред.ред. код]

1156 року імператор Фрідріх I Барбаросса передав ці землі у спадкове володіння своєму молодшому брату Конраду.

Пфальцграфи з династії Вельфів[ред.ред. код]

1195 року Пфальц перейшов до династії Велфів в результаті шлюбу Генріха Вельфа з Агнесою, дочкою Конрада Гогештауфена.

Пфальцграфи з династії Віттельсбахів[ред.ред. код]

На початку XIII століття, в результаті шлюбу Агнеси, дочки Генріха V й онучки Конрада Гогенштауфена та Отто, герцога Баварії, територія Пфальцу перейшла до династії Віттельсбахів герцогам Баварії. В результаті представники цієї династії були якийсь період одночасно й герцогами Баварії, й пфальцграфами. Різні гілки династії Віттельсбахів керували Пфальцем до скасування його як самостійної держави у 1803 році й далі до 1918 року. З цього часу лев став геральдичним символом гербів Баварії та Пфальцу.

Пізніше, в результаті розподілу території між спадкоємцями Людвіга II у 1294, старша гілка Віттельсбахів отримала у володіння й Рейнське пфальцграфство, і території в баварському «Nordgau» (Баварія на північ від ріки Дунай) з центром у місті Амберг. Оскільки цей регіон був політично пов'язаний з Рейнським пфальцграфством, він отримав назву «Верхній Пфальц» («Oberpfalz») на відміну від «Нижнього Пфальцу», розташованого на берегах Рейну.

За умовами угоди, укладеної у Павії 1329 року, імператор Людвіг IV, син Людвіга II, повернув Пфальц своїм племінникам Рудольфу та Руперту.

Курфюрство Пфальц, 1356—1777[ред.ред. код]

Відповідно до Золотої булли 1356 року, рейнський пфальцграф був визнаний як один із світських курфюрстів. З цього часу пфальцграф Рейнський зазвичай іменувався як курфюрст Пфальцський (нім. Kurfürst von der Pfalz).

Через практику розподілу земель між різними гілками родини, на початку XVI століття молодші лінії Пфальцських Віттельсбахів прийшли до влади у Зиммерні, Кайзерслаутерні та Цвайбрюккені у Нижньому Пфальці та у Нойбурзі і Зульцбасі у Верхньому Пфальці. Курфюрство Пфальцське з центром у Гейдельберзі прийняло лютеранство у 30-х роках XVI століття і кальвінізм у 50-х роках.

Перше Курфюрство, 13561648[ред.ред. код]

Династія Віттельсбахів
Зображення Ім’я Дати правління Примітки
Ruprecht I mit Frauen.jpg Рупрехт I 13561390
Ruprecht und Gattin 2.jpg Рупрехт II 13901398 Племінник Рупрехта I, син Адольфа, Пфальцграфа Рейнського
Ruprecht III (Pfalz).jpg Рупрехт III 13981410 Син Рупрехта II, обраний Королем Німеччини у 1400
Людвіг III 14101436 Син Руперта III
Людвіг IV 14361449 Син Людвіга III
Friedrich der Siegreiche von Albrecht Altdorfer.jpg Фрідріх I 14491476 Брат Людвіга IV
Філіп 14761508 Син Людвіга IV
Людвіг V 15081544 Син Філіпа
Friedrich II pfalz.jpg Фрідріх II 15441556 Брат Людвіга V
Barthel Beham 001.jpg Отто Генріх 15561559 Племінник Фрідріха II, син Руперта Фрейзинзького
Династія Зиммернів
Зображення Ім’я Дати правління Примітки
Friedrich der Fromme.jpg Фрідріх III 15591576 Коли старша гілка родини занепала 1559 року, курфюршество перейшло до Фрідріха III, першого представника зиммернської гілки Віттельсбахів на пфальцському троні. Фрідріх III був переконаним кальвіністом, й починаючи з цього часу Пфальц став одним з головних центрів кальвінізму в Європі, який підтримував кальвіністські повстання у Нідерландах й Франції.
Людвіг VI 15761583 Син Фрідріха III. Завдяки впливу матері підтримував лютеран.
Frederick IV, Elector Palatine.jpg Фрідріх IV 15831610 Син Людвіга VI. У перші роки свого правління перебував під впливом батька — Йоганна Казиміра, який знову ввів у Пфальці кальвінізм.

Один із засновників (за допомогою свого радника — герцога Крістіана Анхальтського) Євангелічної унії 1608 року.

Der junge Friedrich V. C-B 011.jpg Фрідріх V 16101623 Син Фрідріха IV. У 1613 році одружився з Єлизаветою Стюарт, дочкою Якова I, короля Англії. 1619 року прийняв трон Богемії від Богемських штатів. Незабаром був переможений силами імператора Фердинанда II у Битві на Білій Горі у 1620 році, в результаті чого іспанські та баварські війська зайняли Пфальц. Фрідріх був позбавлений трону й вигнаний з Імперії.
Баварська династія, 1623-48
Зображення Ім’я Дати правління Примітки
Joachim von Sandrart 009.jpg Максиміліан I 16231648 (помер 1651), Землі Фрідріха V та його положення курфюрста були передані герцогу Баварії, Максиміліану I, представнику однієї з гілок династії Віттельсбахів. Хоча теоретично він вважався курфюрстом Пфальцу, однак більше відомий він як курфюрст Баварії. Починаючи з 1648 року правив лише у Баварії та Верхньому Пфальці, однак зберіг всі свої курфюршеські привілеї та панівну роль у Пфальці.

Друге курфюрство, 16481777[ред.ред. код]

Відновлення династії Зиммернів
Зображення Ім’я Дати правління Примітки
Karl Ludwig Kurfuerst.jpg Карл I Людвіг 16481680 Син Фрідріха V. За підсумками Вестфальського миру 1648 року Карл Людвіг отримав в управління землі батька і став новим, восьмим, курфюрстом, однак тепер пфальцське курфюршество було за важливістю було нижче інших семи.
Карл II 16801685 Син Карла I Людвіга. Останній з династії Зиммернів.
Династія Нойбургу
Зображення Ім’я Дати правління Примітки
Philipp wilhelm, elector palatine.jpg Філіп Вільгельм 16851690 У 1685 році династія Зиммернів згасла, і Пфальц було успадковано Філіпом Вільгельмом, графом Пфальц-Нойбургу (який був також герцогом Юліху та Бергу). Католик за віросповіданням.
Kurfürst Johann Wilhelm von Pfalz-Neuburg.jpg Йоганн Вільгельм II 16901716 Син Філіпа Вільгельма
Kurfuerst Carl Philipp von J Ph van der Schlichten um 1733 Reiss-Museum.jpg Карл III Філіп 17161742 Брат Йоганна Вільгельма II. Останній з династії Нойбургів. Перемістив столицю Пфальцу з Гейдельбергу до Мангейму 1720 року.
Династія Зульбахів
Зображення І’мя Дати правління Примітки
Karl Theodor, Kurfürst (1742-1799).jpg Карл IV Теодор 17421777 Пфальц було успадковано герцогом Карлом Теодором із Зульбаху. Карл Теодор також успадкував курфюршество Баварії, коли її чинна династия згасла 1777 року.

Курфюршество Баварії і Пфальцграфство Рейнське, 17771803[ред.ред. код]

Династія Зульбахів
Зображення І’мя Дати правління Примітки
Kurfürst Karl Theodor (Bayern).jpg Карл IV Теодор 17771799 сан і повноваження курфюрста Пфальцського було включено до курфюршества Баварії Карлом Теодором. Однак він зберіг титул «Пфальцграф Рейнський» (нім. Pfalzgraf bei Rhein).
Династія Цвайбрюкенів
Зображення І’мя Дати правління Примітки
MaxI.jpg Максиміліан 17991803 (помер 1825), спадкоємець Карла Теодора, Максиміліан Йозеф, герцог Пфальц-Цвайбрюкену, зібрав під своє правління всі землі Віттельсбахів у 1799 році. Пфальцграфство було ліквідовано під час війн Французької Революції. Спочатку землі лівого берегу Рейну було зайнято, а потім анексовано Францією 1795 року. У 1803 році землі правого берегу Рейну було захоплено маркграфом Бадену. Курфюршество Пфальц як окрема державна структура зникла, а у 1806 році Священна Римська імперія була ліквідована, й усі права та обов’язки курфюрстів разом з цим.

Подальша історія регіону[ред.ред. код]

1806 року Баден став Великим Герцогством. На Віденському конгресі у 18141815 роках лівобережний Пфальц, збільшений за рахунок інших областей, на кшталт колишнього єпископату Шпейєр, було повернено Віттельсбахам і став формально частиною Королівства Баварії у 1816 й після цього часу саме ця область стала переважно відома як Пфальц. Область лишалась частиною Баварії до закінчення Другої світової війни, коли було відокремлено й стало частиною нової федеральної землі Рейнланд-Пфальц.