Віденський конгрес

Віденский конгрес. Жан-Батист Ісабей, 1819.

Віденський конгрес — конференція послів великих держав Європи, очолювана австрійським дипломатом Клементом Венцель Лотар фон Меттерніхом, яка проходила у Відні з 1 листопада 1814 р. до 8 червня 1815 р.

Його мета полягала в тому, щоб врегулювати питання і перекроїти континентальну політичну карту після розгрому наполеонівської Франції попередньої весни, яка також відображатиме зміни після розпуску Священної Римської імперії вісім років тому. Обговорення продовжувалося, незважаючи на повернення з вигнання і відновлення влади у Франції екс-імператора Наполеона I у березні 1815 року, завершальний акт Конгресу був підписаний за дев'ять днів до його остаточної поразки при Ватерлоо 18 червня 1815 р.

Незвичайною особливістю «Віденського конгресу» є те, що він не був традиційним конгресом — учасники ніколи не зустрічалися на пленарному засіданні, і велика частина обговорень відбулася протягом неофіційних засідань серед великих держав, без великої кількості делегатів від менших держав.

Конгрес був стурбований з визначенням стану всієї Європи після наполеонівських війн, — та переробка умови миру між Францією і Шостою коаліцією, які вже були визначені Паризьким договором, підписаним кілька місяців тому.

Учасники

• Росію на конгресі представляли Олександр І, К. В. Нессельроде і А. К. Розумовський;
• Великобританію — Р. С. Каслрі і А. У. Веллінгтон;
• Австрію — Франц II і К. Меттерніх,
• Прусію — К. А. Гарденберг, В. Гумбольдт,
• Францію — Ш. М. Талейран.

З меншими повноваженнями були представники:

• Іспанії
• Португалії
• Швеції і Норвегії
• Нідерландів
• Швейцарії
• Брауншвейг-Люнебургу
• Баварії
• Вюртембергу
• Ірокезької конфедерації

Рішення

• Росії було надано велику частину Варшавського герцогства (Польща) і було дозволено залишити Фінляндію (яку вона, завоювала у Швеції в 1809 і мала під владою до 1917 року).
• Пруссії було надано дві п'ятих Саксонії, частину Варшавського герцогства (Велике Князівство Познанське), Данциг і Рейнланд /Вестфалія.
• Німецький союз з 39 держав був створений з попередніх 350, під головуванням австрійського імператора. Лише частина території Австрії і Пруссії, була включена до Союзу.
• Нідерланди і Південні Нідерланди (приблизно сьогоденна Бельгія) були об'єднанні в конституційну монархію, під владою династії Оранських-Нассау.
• За для компенсації Оранським-Нассау втрати землі Нассау на користь Прусії, Сполучене Королівство Нідерланди і Велике Герцогство Люксембург утворили особистий союз в рамках династії Оранських-Нассау, з Люксембургом (але не Нідерландами) на території Німецького союзу.
• Шведська Померанія, яка відійшла до Данії рік тому, була передана до Прусії.
• Нейтралітет Швейцарії був гарантований.
• Англія отримала частину Французьких і Голандських колоній, а також весь Французький флот.
• Ганновер віддало герцогство Люнебург Данії, але була розширена шляхом додавання колишньої території єпископства Мюнстер і колишньої пруської Східної Фризії, і надання статуту королівства.
• Більшість територіальних завоювань Баварії, Вюртембергу, Бадену, Гессен-Дармштадте, і Нассау 1801—1806 були визнані. Баварія також встановили контроль над Рейнланд-Пфальц і частиною наполеонівського князівства Вюрцбург і Великого герцогства Франкфурт. Гессен-Дармштадте, в обмін на відмову від князівства Вестфалія на користь Пруссії, було надано місто Майнц.
• Австрія відновила контроль над Тиролем і Зальцбургом, колишніми Іллірійськими провінціями, і отримала Ломбардію-Венецію в Італії і Рагузу в Далмації. Колишні австрійські території в південно-західній частині Німеччини залишалися під контролем Бадену і Вюртембергу, а також Австрійські Нідерланди, також не були повернуті.
• Габсбургам були повернені Велике герцогство Тоскана і Герцогство Модени і Реджо.
• Папська держава відновила свої колишні терени, за виключенням Авіньйону і Конта-Венессен, які залишилися частиною Франції.
• Сполученому Королівству були підтверджені права на Капську колонію, Південна Африка; Тобаго; Цейлон, і різні інші колонії в Африці і Азії. Деякі колонії, в першу чергу Голландська Ост-Індія і Мартиніка, були повернені їх попереднім власникам.
• Король Сардинії відновив владу у П'ємонті, Ніцці і Савої, і був наданий контроль над Генуєю (кінець тимчасово відновленої Генуезької Республіки).
• Герцогство Парма, П'яченца і Гуасталла отримали Марія Луїза, дружина Наполеона.
• Герцогство Лукка було створено для династії Бурбон-Парма, яке мало право на повернення Парми після смерті Марії Луїзи. *Бурбон Фердинанд I відновив контроль над Неаполітанським королівством, але під час Ста днів підтримав Наполеона, викликавши Неаполітанську війну.
• Работоргівля була засуджена.
• Свобода судноплавства була гарантована на багатьох річках, у тому числі на Рейні.

Джерела

• Ghervas, Stella. Réinventer la tradition. Alexandre Stourdza et l'Europe de la Sainte-Alliance. Paris, Honoré Champion, 2008. ISBN 978-2-7453-1669-1
• Angeberg [Chodzko], Le congrés de Vienne et les traités de 1815…, v. 1—4, P., 1864;
• Дебидур А., Дипломатическая история Европы, т. 1, пер. с франц., М., 1947.
• Ferrero G. Talleyrand a Vienne: 1814—1815. Paris, 1996.
• Ghervas, Stella [Гервас, Стелла Петровна], Réinventer la tradition. Alexandre Stourdza et l'Europe de la Sainte-Alliance, Paris, Honoré Champion, 2008. ISBN 978-2-7453-1669-1
• Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 2, с. 568, 570; т. 5, с. 309—11; т. 6, с. 520—21; т. 9, с. 4, 384, т. 12, с. 682; т. 13, с. 277—78; т. 21, с. 211—12, 421—22;
• Мартенс Ф. Ф., Собрание трактатов и конвенций, заключённых Россией с иностранными державами, т. 3, СПБ, 1876, с. 207—533;
• Нарочницкий А. Л., Международные отношения европейских государств с 1794 до 1830 гг., М., 1946;
• Талейран, Мемуары, М., 1959;
• Тарле Е. В. Венский конгресс, в кн.: История дипломатии, 2 изд., т. 1, М., 1959;
• Webster C. K. (ed.), British diplomacy 1813—1815, L., 1921;
• Зак Л. А., Монархи против народов. Дипломатическая борьба на развалинах наполеоновской империи, М., 1966;
• French text of the act of the Congress of Vienna
• Animated map of Europe at the time of the Congress of Vienna
• Die Wiener Kongressakte franz.
• Das europäische Mächtesystem nach 1815
• kalenderblatt.de: Wiener Kongress
• Der Wiener Kongress 1815