Сюй Бейхун
| Сюй Бейхун | ||||
|---|---|---|---|---|
| латиною Hsu Peihung | ||||
 | ||||
| При народженні | латиною Hsu Peihung | |||
| Народження |
19 липня 1885 Ісін, провінція Цзянсу, Китай | |||
| Смерть | 26 вересня 1953 (68 років) | |||
|
Пекін (геморагічний інсульт) | ||||
| Поховання | Революційне кладовище Бабаошаньd | |||
| Національність | китаєць | |||
| Країна | Китай | |||
| Жанр | портрет | |||
| Навчання | В Парижі в майстерні П. А. Ж. Даньян-Бувре і у Кормона | |||
| Діяльність | художник, педагог | |||
| Напрямок | реалізм | |||
| Роки творчості | 1919-1952 | |||
| Вчитель | Паскаль Даньян-Бувреd | |||
| Працівник | Нанкінський університет і Central Academy of Fine Artsd | |||
| Твори | портрет, зображення тварин | |||
| Батько | Xu Dazhangd | |||
| У шлюбі з | Liao Jingwend | |||
| Діти | Xu Qingpingd і Xu Jingfeid | |||
| Роботи в колекції | Ашмолеан музей[1], Національний музей світових культурd[2], Музей мистецтва Метрополітен[3], Художня галерея Нового Південного Уельсу, Ермітаж, Художня галерея Єльського університету, Національна галерея Австралії, Детройтський інститут мистецтв, Художній музей Сент-Луїса, Гугун, CAFA Art Museumd і Xu Beihong Memorial Museumd[4] | |||
|
| ||||
 Сюй Бейхун у Вікісховищі | ||||
Сюй Бейхун (спрощ.: 徐悲鸿; кит. трад.: 徐悲鴻; піньїнь: Xú Bēihóng, латиною Hsu Peihung, 1885—1953) — відомий китайський художник ХХ ст., автор помірних реформ в традиційному китайському живопису і прихильник засвоєння митцями Китаю техніки олійного живопису Європи.
Біографія[ред. | ред. код]
Походження і навчання[ред. | ред. код]
Народився в місті Ісін, провінція Цзянсу, Китай. Походить з родини художника Сюй Дачжанг ( Dazhan), що займався каліграфією. Малював з дитинства.
Один з перших художніх досвідів отримав під час копіювання світлин до книги « Слово про живопис з саду завбільшки з гірчичне зернятко », створені художником Жень І.
Разом з родиною у 1900 р. перебрався в місто Шанхай.
У 1917 р. приїздив до Токіо, аби вивчити мистецтво Японії, як найбільш близьке за образами і техніками до китайського.
Вже дорослим отримав перемогу на іспитах, що дали право поїхати за державні кошти на навчання в Париж. Стажування і опанування техніки олійного живопису пройшов в майстерні П. А. Ж. Даньян-Бувре і у Кормона. В Європі перебував вісім років.
Подорожі і виставки[ред. | ред. код]
Стажування завершив мандрами по країнах Західної Європи, був у Бельгії, Німеччині, Швейцарії, Італії, де вивчав твори європейських митців.
У 1928 р. повернувся в Китай. Був призначений на посаду професора живопису в Центральному університеті в місті Нанкін. У 1933 р. організував виставку тогочасного китайського живопису. У 1934 р. приїздив до СРСР. В роки 2-ї світової війни подорожував країнами Азії (Сінгапур, Індія), де організовував виставки, прибуток з яких віддавав на користь Китаю, що потерпав у війні. Зустрічався з Рабіндранатом Тагором і Махатма Ганді
Після виникнення у 1949 р. Китайської Народної республіки отримав посаду президента Центральної академії красних мистецтв, був головою Спілки китайських художників.
Помер у 1953 році.
Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]
Після смерті художника в його оселі в місті Пекін створили музей Сюй Бейхуна.
Галерея творів в різних техніках[ред. | ред. код]
-
Кінь, що скаче галопом (Galoppierendes Pferd) -
Чен Санян (Chen San Yuan) -
графічний портрет Chen San Yuan (Zeichnung)
Посилання[ред. | ред. код]
|
