Сюїта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сюї́та (фр. suite), первісно (16 століття) цикл танців, у 19 — 20 ст. циклічна музична форма, складена з кількох контрастних частин.

Термін «сюїта» був уведений у другій половині XVII століття французькими композиторами. Барокова сюїта складалася з чотирьох частин — алеманди, куранти, сарабанди і джиги. Пізніше в сюїту вводилися і інші танці, зокрема менует, гавот, пасп'є та буре. Німецькі композитори нерідко вводили на початок сюїти увертюру.

Найвідомішим автором барокових сюїт можна вважати Й. С. Баха, який написав цикли сюїт для клавіру — англійських, французьких та партит, а також багато сюїт для віолончелі, скрипки та флейти. Серед інших відомих авторів сюїт цієї епохи — Телеманн та Гендель.

З початком класичної епохи у другій половині 18 століття жанр сюїти вважався старомодним і був витисненим симфонією та інструментальними концертами.

У 19 столітті жанр сюїти відродився, однак цей термін мав інший зміст — сюїтами називали інструментальні збірки фрагментів з більших опусів, наприклад опер чи балетів, або ж послідовності невеличких п'єс, об'єднаних тематично.

У творчості українських композиторів можна відмітити сюїти:

Література[ред.ред. код]

музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.