Сігурд I Хрестоносець
Сігурд I Хрестоносець (давньоісл. Sigurðr Jórsalafari, норв. Sigurd Jorsalfare; 1090 - 1130) — ярл Оркнейський з 1198 до 1103 року, король Мена та Островів з 1102 до 1103 року, король Норвегії з 1103 до 1130 року. Походив з династії Інглінгів.
Зміст |
Життєпис [ред.]
Молоді роки [ред.]
Син Магнуса III, короля Норвегії, та Тори, королівської коханки. З молодості брав участь у походах свого батька. У 1098 році брав участь у морському поході Магнуса III до Оркнеїв, Гебридів та островів біля Шотландії. В цьому ж році за волею батька Сігурд став ярлом Оркнейським.
У 1102 році після захоплення норвежцями Мена та земель в Ірландському морі Сігурда оголошено королем Мена та Островів. В цей же час для зміцнення свого становища Сігурд укладає шлюб з донькою Верховного правителя Ірландії Муїрхертаха О'Брайєна. Втім у 1103 після загибелі свого батька Магнуса III норвезькі війська на чолі із Сігурдом повертаються додому.
Володарювання [ред.]
Після смерті Магнуса III Сігурд I став співправителем королівства разом з братами Ейнстейном та Олафом. Після смерті у 1115 році ще алого Олафа, владу над Норвегією поділили Сігурд I та Ейнстейн I.
У 1107 для спокутування своєї провини перед церквою Сігурд I відправився у хрестовий похід. В поході він виявився досвідченим та майстерним військовиком, приймаючи участь у битвах при Лісабоні, островах Середземного моря, самій Палестині. Сігурд налагодив приязні стосунки з Балдуїном I, королем Єрусалиму. Прийняв активну участь у захоплені м.Сідон 5 грудня 1110 року. За це Сігурд I отримав частину Святого хреста. Після закінчення хрестового походу сігурд повернувся додому - спочатку через о.Кіпр, Константинополь, Болгарію, Угорщину, Німеччину. Тут він зустрів з Лотарем III, імператор Священної Римської імперії. після цього дістався Данії, де король Нільс I допоміг Сігурду I дістатися Норвегії у 1111 році. За цей похід Сігурд отримав прізвисько "Хрестоносець".
Після цього Сігурд не виявляв значної активності у державницьких справах, дозволяючий Ейнстейну I керувати Норвегією. Після смерті останнього у 1123 році Сігурд I повернувся до активного політичного життя, ставши одноосібним володарем Норвегії. в цьому ж році він розпочав війну проти Швеції за землі Смоланда у Швеції, яка тривала з перемінним успіхом.
У внутрішнього життя Сігурд I впровадив церковну десятину, що сприяло зміцненню церкви у країні. після цього королівська влада почала також спиратися на більш суттєву підтримку християнської церкви. Король Сігурд запровадив у 1123 році ще одну єпархію у м.Ставангер та у 1124 році на о.Гренландія (за це отримав від гренландців білого ведмедя), спрямувавши туди першого єпископа Арнольда. У Гренландії біля Гардара було заснована ставка єпископа.
В подальшому Сігурд також вів активну загарбницьку політику, здійснивши кілька походів до Вендланду.
26 березня 1230 року Сігурд I помирає. Він був похований у церкві Халвардскатедрален м.Осло.
Родина [ред.]
1. Дружина - Блатмін, донька Муїрхертаха О'Брайєна, верховного короля Ірландії
Дітей не було
2. Дружина - Малмфреда, донька Мстислава I, великого князя Київського.
Діти:
- Христина (1125-1179), дружина Ерлінга Скакке, норвезького ярла
3. Коханка - Боргільд Олафсдотір
Діти:
- Магнус (1115-1139)
Джерела [ред.]
- Bergan, Halvor: Kong Sigurds Jorsalferd. Den unge kongen som ble Norges helt (Norgesforlaget, 2005) ISBN 82-91986-75-4
