Сігурд I Хрестоносець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сігурд I

Сігурд I Хрестоносець (давньоісл. Sigurðr Jórsalafari, норв. Sigurd Jorsalfare; 1090 - 1130) — ярл Оркнейський з 1198 до 1103 року, король Мена та Островів з 1102 до 1103 року, король Норвегії з 1103 до 1130 року. Походив з династії Інглінгів.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Син Магнуса III, короля Норвегії, та Тори, королівської коханки. З молодості брав участь у походах свого батька. У 1098 році брав участь у морському поході Магнуса III до Оркнеїв, Гебридів та островів біля Шотландії. В цьому ж році за волею батька Сігурд став ярлом Оркнейським.

У 1102 році після захоплення норвежцями Мена та земель в Ірландському морі Сігурда оголошено королем Мена та Островів. В цей же час для зміцнення свого становища Сігурд укладає шлюб з донькою Верховного правителя Ірландії Муїрхертаха О'Брайєна. Втім у 1103 після загибелі свого батька Магнуса III норвезькі війська на чолі із Сігурдом повертаються додому.

Володарювання[ред.ред. код]

Після смерті Магнуса III Сігурд I став співправителем королівства разом з братами Ейнстейном та Олафом. Після смерті у 1115 році ще алого Олафа, владу над Норвегією поділили Сігурд I та Ейнстейн I.

Хрестовий похід короля Сігурда I

У 1107 для спокутування своєї провини перед церквою Сігурд I відправився у хрестовий похід. В поході він виявився досвідченим та майстерним військовиком, приймаючи участь у битвах при Лісабоні, островах Середземного моря, самій Палестині. Сігурд налагодив приязні стосунки з Балдуїном I, королем Єрусалиму. Прийняв активну участь у захоплені м.Сідон 5 грудня 1110 року. За це Сігурд I отримав частину Святого хреста. Після закінчення хрестового походу сігурд повернувся додому - спочатку через о.Кіпр, Константинополь, Болгарію, Угорщину, Німеччину. Тут він зустрів з Лотарем III, імператор Священної Римської імперії. після цього дістався Данії, де король Нільс I допоміг Сігурду I дістатися Норвегії у 1111 році. За цей похід Сігурд отримав прізвисько "Хрестоносець".

Після цього Сігурд не виявляв значної активності у державницьких справах, дозволяючий Ейнстейну I керувати Норвегією. Після смерті останнього у 1123 році Сігурд I повернувся до активного політичного життя, ставши одноосібним володарем Норвегії. в цьому ж році він розпочав війну проти Швеції за землі Смоланда у Швеції, яка тривала з перемінним успіхом.

У внутрішнього життя Сігурд I впровадив церковну десятину, що сприяло зміцненню церкви у країні. після цього королівська влада почала також спиратися на більш суттєву підтримку християнської церкви. Король Сігурд запровадив у 1123 році ще одну єпархію у м.Ставангер та у 1124 році на о.Гренландія (за це отримав від гренландців білого ведмедя), спрямувавши туди першого єпископа Арнольда. У Гренландії біля Гардара було заснована ставка єпископа.

В подальшому Сігурд також вів активну загарбницьку політику, здійснивши кілька походів до Вендланду.

26 березня 1230 року Сігурд I помирає. Він був похований у церкві Халвардскатедрален м.Осло.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина - Блатмін, донька Муїрхертаха О'Брайєна, верховного короля Ірландії

Дітей не було

2. Дружина - Малмфреда, донька Мстислава I, великого князя Київського.

Діти:

  • Христина (1125-1179), дружина Ерлінга Скакке, норвезького ярла

3. Коханка - Боргільд Олафсдотір

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Bergan, Halvor: Kong Sigurds Jorsalferd. Den unge kongen som ble Norges helt (Norgesforlaget, 2005) ISBN 82-91986-75-4