Течія Західних вітрів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Течія Західних вітрів — найпотужніша течія Світового океану, що перетинає Атлантичний, Індійський та Тихий океани.

Течія Західних вітрів або ж Антарктична циркумполярна течія — потужна океанічна течія в Південній півкулі між 40 і 55° південної широти, що зумовлена впливом постійних західних вітрів (звідки й назва) і має напрям з заходу на схід. Це найпотужніша у світі течія. Перетинає Атлантичний, Індійський та Тихий океани. Ця течія охоплює земну кулю безперервним кільцем в напрямку в межах Південного океану, від неї відгалужуються холодні Бенгельська, Західно-Австралійська та Перуанська течії.

Північна межа течії проходить приблизно по 40° південної широти, південна підходить до берегів Антарктиди. Довжина цієї течії перевищує 30 тисяч кілометрів, середня ширина близько тисячі, максимальна біля 2,5 тисяч, мінімальна — в протоці Дрейка. Течія проникає майже до дна океану на глибини до 2-4,5 кілометрів.

Швидкість течії до 2 кілометрів на годину, але зазвичай в межах 0,4-0,9 кілометрів на годину, на глибинах не більше 0,4 кілометра на годину. Температура води змінюється від 12-15 °С в північній частині течії і до 1-2 °С в південній, солоність відповідно— від 35 до 34‰.

Характеризується сильними вигинами, які виникають під впливом контурів материків, рельєфу дна і особливостей взаємодії з атмосферою.

Щосекунди ця течія переносить понад 240 млн м3 морської води, тобто значно більше, ніж усі інші течії разом узяті, навіть в найвужчому місці, в протоці Дрейка щосекундний перенос становить біля 130 млн м3.

Антарктична циркумполярна течія — це потужне джерело енергії для утворення циклонів і антициклонів, які мають велике значення для формування погоди на всій планеті. У зоні цієї течії утворюються і найбільші водяні вихори, які мають лише місцеве поширення на відміну від інших, які дрейфують за течією.

Через часті і сильні шторми зону течії називають «ревучими сороковими широтами».