Тиберій Семпроній Гракх (консул 215 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тиберій Семпроній Гракх
Народився невідомо
Помер 212 до н. е.
Луканія
загибель у битві
Діяльність політик, військовий очільник
Звання консул
Термін 215 та 213 роки до н.е.
Батько Тиберій Семпроній Гракх
Рід Семпронії
Діти 2 сина

Тиберій Семпроній Гракх (*(Tiberius Sempronius Gracchus, д/н —212 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з впливового плебейського роду Семпроніїв. Тиберія Семпронія Гракха, консула 238 року до н. е. Про молоді роки мало відомостей. У 216 році до н. е. стає курульним еділом. В цей час тривала Друга Північна війна. Того ж року призначається Марком Юнієм Перою своїм заступником — начальником кінноти. Після поразки римлян при Каннах сприяв відродженю армії. Згодом намагався допомгти обложеним мешканцям міста Касіліна, проте марно.

У 215 році до н. е. обираєтсья консулом (разом з Луцієм Постумієм Альбіном). Він перебрався до Літерна, де готував свої війська. Згодом рушив до м. Куми (Кампанія), які захистив від карфагенян. Розбив капуанців — союзників Ганнібала — під м. Гами. після цього слідував за ворогом до Апулії. Зимував у м. Луцірея.

В якості прокоснула у 214 році до н. е. отримав Апулію. Перебрався до Беневента. тут до свого війська долучив рабів. після цього відбулася битва з карфагенським військом на чолі із Ганноном, сина Бомількара. У тривалій й запеклій битві римляни здобули цілковиту перемогу.

У 213 роц ідо н. е. вдруге стає консулом (разом з Квінтом Фабієм Максимом). З військом рушив до Луканії. Наносив удари карфагенянам, не дав активно діяти Магону. У 212 році до н. е. продовжив діяти проти карфагенян в Луканії та Апулії. Втім незабаром, внаслідок зради одного з бруттієв Флава, потрапив у засідку й загинув.

Родина[ред.ред. код]

  • Тиберій Семпроній Гракх, авгур
  • Публій Семпроній Гракх

Джерела[ред.ред. код]

  • Friedrich Münzer: Sempronius 50). In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band II A,2, Stuttgart 1923, Sp. 1400–1403.