Токійська вежа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Токійська вежа
東京タワー
Tokyo Tower 20060211.JPG
Фото вежі 11 лютого 2006 року
Інформація
Розташування Парк Сіба, особливий район Мінато, Токіо, Японія
Координати 35°39′31″ пн. ш. 139°44′44″ сх. д. / 35.65861° пн. ш. 139.74556° сх. д. / 35.65861; 139.74556Координати: 35°39′31″ пн. ш. 139°44′44″ сх. д. / 35.65861° пн. ш. 139.74556° сх. д. / 35.65861; 139.74556
Статус Завершено
Початок будівництва 29 червня 1957 року
Завершено 14 жовтня 1958 року
Відкрито 23 грудня 1958 року
Використання комунікаційна вежа, обсерваторія, туризм
Висота
Антена/Шпиль 332,6 м
Дах 250 м
Технічні деталі
Кількість поверхів 6
Вартість ¥2.8 біл. ($8.4 міл. станом на 1958 рік)
Інше
Архітектор Найто Татю[1]
Інженер-будівельник Nikken Sekkei Ltd.[2]
Власник Nihon Denpatō (Nippon Television City Corp.)
Забудовник Takenaka Corporation[1]

Токійська вежа (яп. 東京タワー, とうきょうタワー) — теле- та радіокомунікаційна вежа, яка розташована в особливому районі Мінато, Токіо, Японія.

Висота вежі — 332,6 метра, що на момент побудови робило її найвищою сталевою спорудою у світі.

Башта має ґратчасту структуру та, згідно з нормами авіаційної безпеки, пофарбована в інтернаціональний оранжевий та білий кольори. Вежа входить до списку 29-ти найвищих об'єктів Міжнародної федерації висотних башт та займає серед них 12-е місце.

Побудована в 1958 році. Спочатку башта призначалася для телемовлення на територію Токіо та регіону Канто, але трьома роками пізніше на неї були встановлені радіоантени, внаслідок чого стала можлива передача радіохвиль. На сьогоднішній день антени башти використовуються для трансляції теле- та радіосигналу найбільших японських телемереж NHK, TBS та Fuji Television.

До липня 2011 року в Японії планується повністю перейти з аналогового мовлення на цифрове, а висота Токійській вежі недостатня для задоволення потреб наземного цифрового телебачення. Саме тому зараз ведеться будівництво нової телевежі, яка в 2011 році повинна буде прийняти на себе більшу частину функцій старої.

Крім основного свого призначення — передачі теле- та радіосигналу, башта також служить туристичною пам'яткою, вважається одним із символів Токіо. Щорічно більше 2,5 млн туристів відвідують оглядові майданчики, зали та музеї вежі, а всього з моменту відкриття в ній побувало близько 150 млн осіб[3]. Внизу під вежею розташований чотириповерховий адміністративний будинок, який включає різноманітні музеї, ресторани та магазини. На відмітці в 145 метрів знаходиться двоповерхова головна обсерваторія, окрім неї для відвідувачів ще доступна мала спеціальна обсерваторія, розташована на висоті 250 метрів.

Токійська телевежа часто є місцем події у фільмах, серіалах, аніме та манзі, а також служить вказівкою того, що події розгортаються саме в Токіо.

Верхівка антени телевежі була погнута 11 березня 2011 року в результаті землетрусу[4].

Історія будівництва[ред.ред. код]

Необхідність у створенні великої комунікаційної вежі виникла в 1953 році в регіоні Канто після того, як станція громадянського мовлення NHK почала тут свої перші телевізійні трансляції. В умовах комунікаційного буму японський уряд був вкрай стурбований архітектурною композицією міста та побоювався тотального заповнення подібними баштами всього Токіо, тому було прийнято рішення про зведення однієї потужної вежі, здатної покривати відразу весь регіон[5]. Також, у 1950-х роках Японія знаходилася в стані різкого економічного зростання, країна потребувала монументальну будову, яка б могла символізувати собою феноменальний підйом економіки[6][7].

Хісакіті Маеда, засновник та президент компанії Nippon Denpatō, спочатку збирався побудувати башту, що перевищує будинок Емпайр-Стейт-Білдінг, який на той момент був найвищою будівлею у світі. Але через нестачу грошових коштів та матеріалів ще на стадії проектування від цієї ідеї довелося відмовитися. У підсумку висота була прийнята такою, щоб задовольняти потреби всіх телевізійних станцій регіону Канто, охоплюючи всі території в радіусі близько 150 кілометрів. Головним архітектором нового проекту був призначений Татю Найто, який раніше вже побудував безліч висотних будинків по всій Японії[5]. Критично оцінивши досвід західного світу, Найто взяв за основу французьку Ейфелеву вежу, зведену в Парижі ще в 1889 році[8]. Завдяки інженерної компанії Nikken Sekkei йому вдалося розробити конструкцію, яка здатна витримувати землетрус, що удвічі перевищуює силу Великого землетрусу Канто та тайфуни зі швидкістю вітру понад 220 кілометрів на годину (під час сильного тайфуну башта здатна нахилятися на 80 см без будь-яких пошкоджень своєї цілісності)[5].

Будівництво башти (25 лютого 1958 року)

На реалізацію нового архітектурного проекту було найнято кілька сотень тобі, традиційних японських будівельників, що спеціалізуються на зведенні висотних споруд. В якості забудовника виступила корпорація Такенака, перший камінь фундаменту був закладений ними в червні 1957 року, після чого на об'єкті щодня було задіяно близько 400 найманих робітників[5]. Основним матеріалом вежі стала сталь, третина якої була здобута шляхом переплавлення американських танків, підбитих під час Корейської війни[9][10]. 14 жовтня 1958 року в проектне положення була встановлена 80-метрова антена, що дозволило Токійській башті стати вище Ейфелевої на 13 метрів[5]. Попри те, що Токійська телевежа по висоті перевищує Ейфелеву, завдяки вдосконаленій конструкції вага її набагато менша - всього 4000 тонн, тобто на 3300 тонн легше[11].

Згодом в інших країнах було побудовано декілька більш високих веж, однак Токійська досі зберігає за собою звання найвищої сталевої споруди у світі та найвищої архітектурної будови Японії[8]. Офіційне відкриття вежі відбулося 23 грудня 1958 року. Витрати на будівництво склали 2,8 млрд єн (що за курсом того часу дорівнює 8,4 млн $)[12][10]. У 2000 році вартість Токійській вежі була оцінена в 10 млрд єн[13].

Призначення[ред.ред. код]

Основною функцією вежі є утримання та обслуговування теле- та радіокоммунікаційних антен, але крім цього тут також організований туристичний центр з великим різноманіттям визначних пам'яток. З моменту відкриття в 1958 році Токійську вежу відвідали близько 150 млн осіб[7]. До 2000 року відвідуваність була порівняно невеликою (2,3 млн)[14], але потім адміністрацією було прийнято рішення про організацію за допомогою вежі нічних світлових шоу, завдяки чому відвідуваність збільшилася до 3 млн осіб на рік[7]. Перш ніж потрапити в саму вежу, туристи мають відвідати так зване «підніжне містечко» - чотириповерховий будинок, розташований прямо під вежею. Тут відвідувачі можуть поїсти, купити що-небудь у магазинах та відвідати музеї та галереї. За допомогою ліфта з підніжного містечка можна піднятися в одну з оглядових платформ, двоповерхову головну обсерваторію[15]. За додаткову плату можна придбати квиток, що дозволяє скористатися іншою системою ліфтів і з другого поверху головної обсерваторії піднятися на найвищу платформу вежі, спеціальну обсерваторію[16].

Теле- і радіомовлення[ред.ред. код]

Підніжнє містечко[ред.ред. код]

Оглядові майданчики[ред.ред. код]

У Токійській вежі для відвідувачів доступні два оглядові майданчики - головна та спеціальна обсерваторії; обидва відкривають огляд на 360 градусів, і при ясній погоді на півдні навіть можна розгледіти гору Фудзі[11].

Двоповерхова головна обсерваторія розташована на висоті в 145 метрів, тут туристам відкриваються панорамний вид на місто та деякі інші цікаві місця. На першому поверсі знаходяться невелике кафе та нічний клуб зі сценою, яка зазвичай використовується для живих музичних виступів[17]. Також на цьому поверсі в підлозі влаштовані два оглядових вікна, завдяки яким відкривається ще й вид вниз на землю.

На другому поверсі (150 метрів) присутні невеликий сувенірний магазин та справжній синтоїстський храм, який є найвищим храмом у Токіо. Також на другому поверсі організовані ліфти, які транспортують туристів на майданчик спеціальної обсерваторії. Цей майданчик знаходиться на висоті в 250 метрів[16].

Ілюмінація і зовнішній вигляд[ред.ред. код]

В культурі[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Варіації освітлення
TokyoTower-DiabetesLights.JPG Tokyo tower olympic 2016.jpg GoldWedding anniversary2009.jpg
Освітлення на Всесвітній день боротьби з діабетом Помаранчеве освітлення. На дісплеї надписи «TOKYO» та «2016» на честь заявки Японії на проведення Олімпійських ігор 2016 року Святкове освітлення на честь 50-ї річниці весілля Імператора Японії Акіхіто (10 квітня 2009)
Панорами
Rainbow Bridge Odaiba.jpg ARTELLIGENT CHRISTMAS Roppngi Hills 2006.jpg Tokyo odaiba.jpg
Внутрішнє облаштування
Tokyo Tower Shrine.jpg 20040504 4 May 2004 Tokyo Tower stairs 1 Shibakouen Tokyo Japan.jpg 東京タワー水族館.JPG
Синтоїстский храм Сходові марші Акваріумна галерея

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Tokyo Tower». Emporis. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  2. «Structural Engineering». Nikken Sekkei. 
  3. «Planners Reveal Design of 'New Tokyo Tower;' Will Be the Tallest Structure in the World» (англійською). Ассошиейтед пресс. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  4. «Обрушился шпиль токийской телебашни». www.vz.ru. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  5. а б в г д Роб Джилхули. «The tower and the story» (англійською). The Japan Times. 
  6. Стюарт Бруен. «Big in Japan: Tokyo Tower» (англійською). Metropolis. 
  7. а б в Масамі Іто. «Half century on, Tokyo Tower still dazzles as landmark» (англійською). The Japan Times. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  8. а б «Tokyo Tower 東京タワー» (англійською). SkyscraperPage. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  9. «鉄の豆知識» (японською). Otani Steel Corporation. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  10. а б Мартін Феклер. «Tokyo Tower goes from futuristic hope to symbol of the good old days» (англійською). International Herald Tribune. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  11. а б «Tokyo Tower Data» (англійською). Nippon Television City Corporation. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  12. «Tokyo Tower vs. Super Tower: Crossed Signals?» (англійською). Colliers International. Архів оригіналу за 2006-05-19. 
  13. Алекс Вега. «The Small Print» (англійською). Metropolis. 
  14. Сигеми Сато. «Tokyo Tower turns 50 with big party» (англійською). Асошиейтед пресс. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  15. «Foot Town 1F» (англійською). Nippon Television City Corporation. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  16. а б «View from the Observatory» (англійською). Nippon Television City Corporation. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  17. «Club333» (англійською). Nippon Television City Corporation. Архів оригіналу за 2013-06-30. 

Посилання[ред.ред. код]