Трагедія руська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (червень 2016)
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (червень 2016)

«Трагедія Руська» (пол. Tragedya Ruska bardzo pięnkna i krotochwilna, teraz nowo wyrobiona[1]) — п'єса невідомого автора, написана українською розмовною мовою латинськими літерами і видана у Ракові між 1609—1618 роками.

Історія[ред. | ред. код]

У 1567 р. каштелян Ян Сененський заснував Раків (пол. Raków) . Мешканці міста отримали від власника право на свободу віросповідання. Користуючись наданими привілеями, у місті стали оселятись члени громади социніан. Після смерті Яна Сененського у 1598 р., правонаступником став син Яків. Після переходу від кальвіністського до социніанського віросповідання у 1599 р., Яків почав брати активну участь у житті місцевої релігійної громади. Яків Сененський профінансував будівництво протестантської школи та друкарні в Ракові. Першим раківським друкарем став краків'янин Олексій Родецький. У 1605 р., коли його місце зайняв Себастіан Стернацький. П'єса «Трагедія Руська» з'явилася приблизно між 1609—1618 рр. саме у раківській друкарні протестантів-социніан[1][2][3]. Твір надруковано латиницею. Автор «Трагедії» невідомий. Польська дослідниця А. Кавецька-Гричова авторство «Трагедії» віддає шкільному єзуїтському театру[1]. Український дослідник цього твору В. Шевчук вважає, що твір було написано українцем:

в Києві на початку XVII ст. не тільки існували школи, а й влаштовувалися театральні дійства. Пам'яткою такого дійства і є новознайдена "Трагедія Руська". Автором її, очевидно, був українець, чи виходець із Галичини, чи й місцевий уродженець. Через те, що висміювала вона попа і попадю, то й сподобалася соцініанам. Вони її надрукували, подавши власну редакцію[4]

П'єса[ред. | ред. код]

Зміст[ред. | ред. код]

У п'єсі висміюються як гріховне життя тогочасних православних церковнослужителів і вірян, так й окремі церковні вчення. Бородатий піп Микита зваблює монахиню Югу. Вона насильно стає попадею, народжує дітей, але страждає за життям у монастирі. Попадя Юга (колишня монахиня) втікає від спокусника попа Микити до лісу. Втеча Юги перегукується з втечею до безлюдного лісу дочки ірландського короля св. Малангелли Уельської, але попадя Юга не лише стає відлюдницею. Вона «на високую сосну вскочила»[4], що, цілком ймовірно, вказує на поширене у православ'ї з часів Візантіїйської Імперії вчення стовпників. Попадя не досягла мети, не стала святою великомученицею. Дяк побачив її «в дуброві». «Секс-терорист» піп довідався про пригоду своєї жінки і послав наймитів по неї. Оскільки Юга дуже любила поїсти, то ті вирішили зманити її пирогами:

Чи знаєте, іж наша Юга пироги рада їла, А давно на [них] не смотрила? Тих собі будем поживати, Коли єй к нам будемо кликати.[4]

Очевидно, що пироги попадя Юга їла без угаву:

Чи видіте, што ся дієт на тій березині, Також теж на тоті соснині? Подристане, похвистане од пирогов з маком, З салом, з дретком і з пастернаком. Хавруванько Богме, то не сороки подристали, Ані ворони похвистали, Ідно то наша Юга удлила, Гди на тоту сосну вступовала.[4]

Юга повернулася до попа і зазнала знущань. Піп вкотре вчинив акт сексуального насилля, попадя завагітніла і втекла до короля Сандро. Монарх вислухав попадю і наказав татарам, які служили при дворі, привести до нього попа «за волоси, за бороду…» та суворо покарати його:

Дайте ж йому, Татарове, дубцом. Аж пустит з гузиці рубцом![4]

Завершується екзекуція попа несподівано. Король велить попові Микиті та попаді Юзі танцювати:

Ну ж ти, Попе з Попадею свою, Жите а любтеся, помилуйте, А перед Королем Сандром потаньцуйте![4][5]

Структура[ред. | ред. код]

«Трагедія Руська» є самостійним драматичним твором. Має продуману, концептуальну назву. Складається з прологу, трьох актів -«кафізм». Містить вставні пісні та заключні танці, як у англійській комедії Шекспірових часів, і «замкнення»[4] .

Місце дії і головні дійові особи[ред. | ред. код]

Дії «Трагедії Руської» відбуваються на Київщині (Київ, Білгород, Макарів). П'єса має 14 дійових осіб. Головними героями є «піп бородатий Микита… у гунищу кострубатом»[5], попадя Юга і король Сандро, якому служать татари.

Значення[ред. | ред. код]

«Трагедію Руську» не можна вважати поворотним твором у формуванні на початку XVII ст. української літературної мови на основі розмовної народної мови, оскільки домінуюча православна церква використовувала лише церковнослов'янську мову у богослужінні. Але п'єса зафіксувала вплив церковної реформації на формування світогляду українців. Висміювання духовного життя після «Трагедії» також зустрічається в народному сатиричному вірші «Серед поля широко церковка стояла…»[6] і у сатирично-гумористичній та бурлескно-травестійній поезії другої половини XVII ст. — XVIII ст.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в «Pamiętnik Teatralny». — 1973. — Zesz. 2(86). — S. 273—289, I—XV
  2. ↑ Черкасов С.С. Реформаційне книгодрукування в Польщі XVI–XVII ст. як чинник формування польського етнокультурного середовища (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 серпня 2016.
  3. ↑ Raków — ognisko arianizmu / pod red. Stanisława Cynarskiego ; Kieleckie Towarzystwo Naukowe. — Kraków: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. — 231 s.
  4. ↑ а б в г д е ж РОСОВЕЦЬКИЙ, Станіслав. «TRAGEDYA RUSKA» ЯК СМІХОВА ПАМ’ЯТКА ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ПОГРАНИЧЧЯ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 серпня 2016.
  5. ↑ а б Шевчук В. О., Яременко В. В. «Трагедія руська» — нововідкритий твір української драматургії початку XVII ст. // Українська література XVI—XVIII ст. та інші слов'янські літератури. — К., 1984. — С. 288—310.
  6. ↑ Серед поля широкого церковка стояла.
  7. ↑ САТИРИЧНО-ГУМОРИСТИЧНІ ВІРШІ ТА ВІРШОВАНІ ОПОВІДАННЯ.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трагедія_руська&oldid=40935848